Постанова

від 03.07.2024 по справі 941/318/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 941/318/23

провадження № 22-ц/4809/989/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року у складі судді Колесник С.І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову представник ОСОБА_1 адвокат Козаренко Є.В. зазначав, що відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 02 березня 2015 року, ОСОБА_1 надала в користування відповідачу ТОВ «Петрівський посад» належну їй на праві власності, згідно Державного акту серії КР № 003353 від 31 серпня 2009 року, земельну ділянку, площею 1,99 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:5012, яка розташована на території Петрівської селищної ради.

У встановленому законом порядку Договір було зареєстровано 26 серпня 2015 року за №23917391державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 . Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області з нормативною грошовою оцінкою 25504 грн. 86 коп.

На виконання умов Договору позивачка передала відповідачу вказану земельну ділянку та згідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ЕЕТ 624579 було зареєстровано право відповідача на оренду земельної ділянки до 02 березня 2040 року з правом пролонгації.

Однак, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору та в порушення приписів розділу «Орендна плата» та п.31 Договору своєчасно не проводив внесення орендної плати у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 765 грн. 15 коп. у грошовому виразі.

Відповідач не вжив заходів для виконання приписів п.10 Договору про те, що за домовленістю сторін, орендна плата може не сплачуватись на протязі 5 років з моменту укладання Договору, в залежності від прибутку орендаря, отриманого за використання земельної ділянки орендодавця.

Крім того, ігноруючи приписи п.11 Договору, відповідач по закінченню передбаченого п.10 Договору «пільгового періоду», який закінчився 02 березня 2020 року, не погодив з позивачем можливість звільнення його від сплати орендної плати або зменшення її розміру в залежності від прибутків орендаря, отриманих за використання земельної ділянки та приписів п.11 Договору, яким передбачається, що по закінченню терміну, передбаченого п.10 Договору, наступні 20 років орендна плата повинна сплачуватись в розмірі, визначеному п. 9 Договору, тобто щорічно по 775 грн. 22 коп.

Отже, за період дії Договору оренди відповідач заборгував позивачу за період з 02.03.2015 року по 02.03.2021 року 4651,82 грн. орендної плати та в порушення приписів п.13 Договору щорічно не вносив орендну плату один раз на рік до 31 грудня.

Зокрема, станом на 01.02.2023 року орендна плата відповідачем не сплачена, про причини несплати орендної плати у строк та у визначеному Договором розмірі позивач не поінформований.

Представник позивача зазначав, що поряд з цим, окремою підставою для розірвання Договору оренди є порушення відповідачем приписів п.31 Договору, орендар не забезпечив виконання вимог про дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Проведеною перевіркою спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області в серпні 2021 року виявлені порушення вимог санітарного законодавства та законодавства у сфері захисту рослин.

При проведенні дослідження проб ґрунтів, відібраних власником земельних ділянок відповідно до актів відбору зразків продукції № 60/11-6012/000057 від 23.06.2021 року, № 60/11-6012/000057 від 23.06.2021 року, № 60/11-6012/000058 від 23.06.2021 року, № 60/11-6012/000059 від 23.06.2021 року, № 60/11-6012/000060 від 23.06.2021 року, № 60/11-6012/000061 від 23.06.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіманаліз» м. Київ, проспект Науки, буд. 41 офіс 328, згідно до Сертифіката Аналізу № Х3969 від 19 липня 2021 року виявлено вміст Кадмію 1,6 мг/кг, що перевищує встановлену ГДК норму та може накопичитись в результаті надмірного і безконтрольного застосування пестицидів.

Також позивачем заявлені вимоги про погашення заборгованості з орендної плати за період з 02.03.2015 по 01.02.2023, тобто за 7 років 10 місяців 30 днів, або за 2893 дні, а враховуючи, що орендна плата за кожен день оренди складає: 765 грн. 15 коп. : 365 дні = 2,10 грн., то заборгованість за весь період прострочення складає: 2,21 грн. х 2893 днів = 6075,30 грн.

Посилаючись на вказані обставини представник позивача просив розірвати договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад» 02 березня 2015 року, зареєстрований Державним реєстратором Іщенко В.А. Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції 26 серпня 2015 року за № 23917391; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі у сумі 6075,30 грн.

Короткий зміст рішення суду

РішеннямПетрівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад» 02 березня 2015 року, зареєстрований Державним реєстратором Іщенко В.А. Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції 26 серпня 2015 року за № 23917391.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у сумі 6075,30 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткийзміст вимогі доводівапеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Аврамов В.П. зазначав, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема вказував, що сторони Договору оренди земельної ділянки погодили можливість звільнення Орендаря від сплати орендної плати протягом перших 5 років в залежності від прибутку, отриманого за використання земельної ділянки.

За результатом господарської діяльності ТОВ «Петрівський посад» з 2013 по 2022 роки отримано фінансовий результат у вигляді збитків, а отже за погодженням сторін Договору оренди (пункт 10) Орендар звільнявся від сплати орендної плати перші 5 років з моменту укладення цього Договору. Зауважив, що конструкція фрази «за домовленістю сторін» у правовому контексті вказує на укладену взаємну угоду між сторонами договору.

Вказував, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Петрівський посад», яка володіє часткою 22,07% статутного капіталу та згідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» мала доступ до річної фінансової звітності ТОВ «Петрівський посад» та інших документів звітності, що подаються відповідним державним органам, а тому і не заперечувала протягом перших 5 років дії Договору оренди проти наявності «пільгового періоду» сплати орендної плати.

Більш того, ТОВ «Петрівський посад» за 2 роки до закінчення «пільгового періоду» оплати орендної плати, а саме 20.12.2017 офіційно направив на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повідомлення (запрошення) для участі у Загальних зборах учасників ТОВ «Петрівський посад», що відбулись 25.01.2018. У вказаному повідомленні, окрім іншого, також було запропоновано надати банківські реквізити для зарахування орендної плати за укладеним Договором оренди, оскільки зміст вказаного договору не містив реквізитів банківського рахунку ОСОБА_1 , що позбавляло ТОВ «Петрівський посад» можливості сплати орендної плати за вказаним договором.

Звертає увагу, що затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями Орендодавця, яка виїхала за межі України і не повідомила адресу та реквізити для сплати орендної плати і таким чином створила перешкоди для належного виконання Орендарем обов?язку зі сплати орендної плати.

Зазначав, що зміст довіреностей від 03.05.2018 та від 27.07.2021, що видані позивачем ОСОБА_3 , вказує на те, що повноваження представляти її інтереси пов?язані виключно з її інтересами як учасника ТОВ «Петрівський посад» та не пов?язані з представленням її інтересів як сторони договорів оренди та отриманням орендної плати за вказаними договорами.

Вважає, що наведене у сукупності підтверджує те, що ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_3 , через неповідомлення банківських реквізитів для зарахування орендної плати, умисно створено штучні умови для розірвання укладених із ТОВ «Петрівський посад» Договорів оренди земельних ділянок.

Посилаючись на позицію Верховного Суду зазначену в постановах від 24.04.2023 у справі № 144/692/21, від 07.12.2022 у справі № 388/1076/21, від 27.07.2022 у справі № 274/3707/20 та ін., вказував, що відсутність у договорі обов?язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом ретельно перевірено усі фактичні обставини і на підставі належних та допустимих доказів вирішено спір. Просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ОСОБА_1 , згідно Державного акту серії КР № 003353 від 31.08.2009, належить на праві власності земельна ділянка, площею 1,99 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:5012, яка розташована на території Петрівської селищної ради.

Щодо вказаної земельної ділянки, 02.03.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський посад» було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі Договір), право оренди за якимбуло зареєстровано рішенням від 26.08.2015 року за № 23917391 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 . Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Відповідно до п.5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 25504 грн. 86 коп.

Пунктом 8 Договору встановлено, що Договір укладено на 25 років до 02.03.2040.

Пунктом 9 Договору передбачено, що щорічна орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 3 % (три) відсотка від нормативно грошової оцінки земельної ділянки і становить 765,15 грн. у грошовому виразі.

Відповідно до п.10 Договору, за домовленістю сторін, орендна плата може не сплачуватись на протязі 5 років з моменту укладення цього Договору, в залежності від прибутку Орендаря отриманого за використання земельної ділянки Орендодавця.

Згідноп.11 Договору, по закінченню терміну, передбаченого п.10 Договору, наступні 20 років орендна плата може сплачуватись в залежності від прибутку Орендаря за погодженням сторін, але не менше розміру визначеного п. 9 цього Договору.

Пунктом 13 Договору передбачено, що орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня.

Пунктом 17 Договору оренди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для: вирощування сільськогосподарської продукції; в тому числі багаторічних фруктових насаджень, багаторічних плодово-ягідних культур.

Згідно з п.28 Договору оренди земельної ділянки Сторонами узгоджено, що розмір фактичних витрат Орендаря складає 2500000,00 грн.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги та заперечила проти апеляційної скарги на додаткове рішення суду. Представник відповідача ОСОБА_6 висловила заперечення щодо скарги поданої позивачем, просила рішення суду залишити без змін, підтримала апеляційну скаргу на додаткове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

За змістом частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі частини другої статті 95 Земельного Кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4статті 124 Земельного Кодексу Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, відповідно до приписівстатті 14 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»передбачено, істотні умови договору оренди землі, серед яких і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зістатею 410 ЦК Україниземлекористувач зобов`язаний вносити плату за користування землею.

Відповідно достатті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно із частиною 1статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25 Закону України «Про оренду землі»та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦКУкраїни.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «устатті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальнимзасадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першоїстатті 141 ЗК України).

Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної ( два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням строків передбачених умовами договору також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Проте, відповідачемне надано суду доказів сплати позивачу орендної плати за період з 02.03.2015 по 01.02.2023.

Договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами, передбачено, що орендна плата має вноситись орендарем один разна рікдо 31грудня у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки і становить 765,15 грн. у грошовому виразі.

Відповідно до п.10 Договору, за домовленістю сторін, орендна плата може не сплачуватись на протязі 5 років з моменту укладення цього Договору, в залежності від прибутку Орендаря отриманого за використання земельної ділянки Орендодавця.

Згідноп.11 Договору, по закінченню терміну, передбаченого п.10 Договору, наступні 20 років орендна плата може сплачуватись в залежності від прибутку Орендаря за погодженням сторін, але не менше розміру визначеного п. 9 цього Договору.

На спростування доводів позивача щодо порушення умов договору по сплаті орендної плати, відповідач посилається на те, що вищевказаними умовами договору погодженно сторонами звільнення орендаря від сплати орендної плати перші 5 років з моменту укладення цього Договору.

Відповідачем надано фінансові звіти, з яких вбачається, що за фінансовими результатами господарської діяльності з 2013 року по 2022 року ТОВ «Петрівський посад» працює у збиток.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку умовам договору, а саме приписам «за домовленістю сторін» та «за погодженням сторін», які містяться в п.п.10, 11 спірного Договору.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до частини першоїстатті 637 ЦК Українитлумачення умов договору здійснюється відповідно достатті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленимистаттею 213 ЦК України(постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц).

Устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)(постанова ВерховногоСуду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 рокуусправі № 355/385/17).

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті611, абзац другий частини другої статті651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другоїстатті 651 ЦК Українисуд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (див. пункти 78, 82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 сформований висновок, в якому зазначено, щопідставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Умовами спірного договору оренди передбачено внесення відповідачем орендної плати, узгоджено її розмір та строки виплати. Укладаючи договір оренди позивач розраховувала на отримання прибутку від його виконання, а тому в силу обов?язковості умов договору її позовні вимоги про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на направлення ОСОБА_1 листів з пропозицією повідомити актуальні реквізити банківського рахунку, не заслуговують на увагу, оскільки, згідно поштової довідки про причини повернення, повідомлення від 20.12.2017 не було отримано ОСОБА_1 і повернулося без вручення адресату. Інші повідомлення на адресу позивачки від 07.07.2022, 07.09.2022, 04.01.2023 та 01.03.2023 були направлені після звернення позивачкою 12.01.2022 до Петрівського районного суду Кіровоградської області з аналогічною позовною заявою (справа 941/50/22), яку ухвалою суду від 20.12.2022 було залишено без розгляду. Зазначені обставини не можуть бути доказом належного виконання відповідачем договірних зобов`язань, а навпаки підтверджують факт систематичної невиплати орендної плати та порушення істотних умов договору.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 та її представниками, через ненадання банківських реквізитів для зарахування орендної плати, умисно створено штучні умови для розірвання укладених із ТОВ «Петрівський посад» Договорів оренди земельних ділянок, спростовуються інформацією наданою від Державної прикордонної служби України, з якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично не проживає на території України з серпня 2021 року. Колегія суддів вважає, що відповідач мав достатньо часу з березня 2015 року для встановлення банківських реквізитів ОСОБА_1 та виплату орендної плати.

Таким чином, посилання на те, що позивачка не надала господарству банківські реквізити з метою отримання орендної плати є неспроможними, так як ОСОБА_1 виконала свій обов`язок і передала у користування відповідачу земельні ділянки, а тому самевідповідач зобов`язанийвиконувати свої кореспондентні зобов`язання і сплатити орендну плату, а не чекати допоки про це попросить позивачка.

Зазначене ввідповвідає правовій позиції викладеній у постанові Вероховного Суду від 04 грудня 2023 року (справа № 385/1679/21, провадження № 61-10703 св 23)

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася також на те, що відповідач не виконує умови спірного договору, зокрема приписи п.31 Договору, та орендар не забезпечує виконання вимог про дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Згідно з частиною першоюстатті 79 ЗК Україниземельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів тощо.

Відповідно достатті 37 Закону України «Про охорону землі»власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Згідно із частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24,25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, істотною умовою якого є, зокрема, умова її використання з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил (п.31 Договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем наданий суду Сертифікат аналізу № Х3969 від 19.07.2021 на визначення екологічних показників грунту, проте позивачем не надано суду показників стану ґрунту станом на день укладання договору оренди. При цьому також необхідно враховувати, що вище вказані показники ґрунту є рухомими, а не сталими.

Клопотань про проведення судової експертизи щодо визначення якості ґрунту в суді першої інстанції позивачем не заявлялось.

Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в результаті господарської діяльності відповідача на земельній ділянці позивача основні показники ґрунтів погіршилися і спостерігається тенденція до фізичної та хімічної деградації ґрунтів.

Виходячи з того, що доказів нераціонального використання відповідачем земельної ділянки позивача, порушення режиму використання земельної ділянки, що призвело до пошкодження об`єкта оренди, а саме, погіршення стану родючості ґрунту, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав, передбаченихЗаконом України «Про оренду землі», для розірвання договорів оренди та задоволення позовних вимог з цих підстав.

Відповідного висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 173/1086/14-ц, провадження № 61-13618св18.

Апеляційна скарга не містить заперечень щодо розміру заборгованості по виплаті орендної плати, свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, а тому в силу приписів ч.1 ст. 367 ЦПК України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених в цій справі обставин не вбачається неправильного застосування судом першо інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375,381-384,390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський посад» залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 липня 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний