Рішення

від 20.06.2024 по справі 910/1405/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2024Справа № 910/1405/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1405/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МАЙ"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторону позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ-МАРКЕТ",

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.06.2003

За участю представників:

від позивача Коломійцева Д.М.;

від відповідача Золотарьова Ю.А.;

від третьої особи не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МАЙ" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.06.2003 (далі - Договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним (продавцем) здійснено відчуження цілісного майнового комплексу, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:219:0102, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-МАРКЕТ" (далі - ТОВ "СІТІ-МАРКЕТ", третя особа), проте відповідач ухиляється від дій щодо припинення права оренди позивача на вказану земельну ділянку та реєстрації такого права оренди за ТОВ "СІТІ-МАРКЕТ", у зв`язку з чим Товариство просить суд розірвати Договір, укладений ним і відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 04.04.2024, а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "СІТІ-МАРКЕТ".

20.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким останнім заперечуються заявлені позовні вимоги у даній справі.

04.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 29.04.2024.

15.04.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 13.05.2024.

13.05.2024 позивачем подані пояснення до позовної заяви, а також клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 13.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено позивачу строк для подання доказів та прийнято подані позивачем докази.

У підготовчому засідання 13.05.2024 сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2024.

У судовому засіданні 13.06.2024 було оголошено перерву до 20.06.2024.

У судове засідання 20.06.2024 представники третьої особи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 20.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.06.2003 Товариством (орендар) і КМР (орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки за реєстровим № 688, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 14.07.2003 за № 85-6-00053 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого:

- орендодавець на підставі рішення КМР від 28.11.2002 за № 112/272 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Замковецька, 5 у Подільському районі м. Києва, розміром 0,5294 га, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд оптової бази у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною Договору (пункт 1);

- дія Договору припиняється у випадках:

закінчення терміну, на який укладено Договір;

одержання орендарем земельної ділянки у власність;

дострокового розірвання Договору за згодою сторін;

примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України;

ліквідації юридичної особи - орендаря;

дострокового розірвання Договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку:

а) неналежного виконання іншою стороною умов Договору;

б) випадкового знищення чи перешкоджання земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням;

в) з інших підстав, визначених законодавством України (пункт 14);

- Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації (пункт 15).

Статтею 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Позивач вказує, що на орендованій земельній ділянці площею 0,5294 га, що має кадастровий номер 8000000000:85:219:0102 та знаходиться за адресою м. Київ, вул. Замковецька, 5, розташовано цілісний майновий комплекс оптової бази загальною площею 1493,3 кв. м. (далі - майновий комплекс),

16.03.2020 позивачем (продавець) і ТОВ «СІТІ-МАРКЕТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Замковецька, 5, загальною площею 1 493,3 кв. м., перейшло від Товариства до третьої особи.

Отже, власником нерухомого майна, яке розташовано на орендованій у КМР земельній ділянці, належить ТОВ «СІТІ-МАРКЕТ».

Позивач зазначає, що одразу після укладення Договору купівлі-продажу ТОВ «СІТІ-МАРКЕТ» звернулось до відповідача з клопотанням оформити право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:85:219:0102) за третьою особою як власником цілісного майнового комплексу, а Товариство повторно звернулось з проханням розірвати діючий Договір (лист позивача до КМР від 22.03.2021 вих. №22/03).

За результатами розгляду зазначених клопотань Департаментом земельних ресурсів КМР (Київської міської державної адміністрації) було сформовано кадастрову справу № 243579536 та проєкт рішення з вих. № 08/231-760/ПР від 11.02.2021, яке станом на час звернення з даним позовом перебуває в черзі до розгляду Постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних питань (посилання на електронний ресурс - офіційний сайт КМР: https://kmr.gov.ua/uVcontent/proekt-rishennya-kyyivskovi-miskoyi-rady-19736).

Суд зазначає, що неприйняття КМР рішення про розірвання Договору підтверджується такими листами Департаменту земельних ресурсів: № 05716-7445 від 07.04.2021; від 06.08.2021 № 057020272-21264; від 04.07.2023 № 08/281-984; від 04.07.2023 № 08/281-984; від 29.11.2023 № 0-5716-15848.

Позивач вказує, що у зв`язку з відсутністю реакції щодо розгляду попередніх заяв, Товариство подало заяву від 20.11.2023 щодо розірвання Договору (без переоформлення права оренди на ТОВ «СІТІ-МАРКЕТ») через ЦНАП.

У відповідь на вказану заяву Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу КМР надіслав листа № 05716-15848 від 29.11.2023, в якому зазначив, що проєкт рішення КМР «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «СІТІ-МАРКЕТ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування будівель і споруд оптової бази на вул. Замковецькій, 5 у Подільському районі міста Києва» містить умови щодо розірвання Договору, у зв`язку з чим недоцільно здійснювати підготовку схожого за змістом проєкту рішення КМР.

Позивач вказує, що право оренди на даний час не переоформлено на ТОВ «СІТІ-МАРКЕТ», чинним орендарем земельної ділянки залишається Товариство, яке вже з 16.03.2020 не є власником майнового комплексу, розташованого на ділянці.

Враховуючи тривале порушення своїх прав, а саме відсутність розгляду питання щодо розірвання Договору, укладеного позивачем і відповідачем, Товариство звернулося до суду з даним позовом про розірвання Договору.

У свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права.

Також КМР зазначила, що в силу приписів чинного законодавства та судової практики після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та 377 ЦК України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України та частини восьмої статті 93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону відносини, пов`язані .з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов Договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Слід зазначити, що строк укладеного позивачем і відповідачем Договору складає 25 років.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 14 Договору сторони узгодили, що дія Договору припиняється у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Слід зазначити, що на час укладення Договору купівлі-продажу позивачем і третьою особою (16.03.2020) діяли такі норми законодавства:

- відповідно до статті 31 Закон (зі змінами, що діяли від 13.02.2020) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- згідно з пунктом «е» статті 141 ЗК України (зі змінами, що діяли від 21.02.2020) серед підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

- відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення;

- відповідно до частини другої та шостої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Разом з тим, на даний час чинне законодавство передбачає таке правове регулювання:

- пунктом «е» статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

- відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається;

- згідно з частиною сьомою статті 120 ЗК України у випадках та порядку, визначених частинами першою і другою, абзацами першим і другим частини третьої, частиною четвертою, абзацами першим і другим частини п`ятої цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об`єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт;

- частиною восьмою статті 120 ЗК України передбачено, що істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт. Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, станом на дату укладення Договору купівлі-продажу та на момент звернення до суду законодавство України визначало та визначає, що перехід права на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування вказаною земельною ділянкою.

Зі змісту частини першої статті 93 ЗК України вбачається, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, для припинення права оренди земельної ділянки такий спосіб як розірвання договору оренди є належним та ефективним способом захисту прав позивача, зважаючи також на те, що відповідач не ухвалює відповідне рішення щодо розірвання Договору вже більше трьох років з моменту відповідного звернення Товариства.

Що ж до посилань відповідача на те, що в силу приписів чинного законодавства та судової практики після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 ЗК України та 377 ЦК України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі, то слід зазначити таке.

Позивач подав суду докази звернення третьої особи до державного реєстратора із заявою щодо проведення державної реєстрації відповідного права оренди на земельну ділянку.

Втім, державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій (рішення про відмову в проведені реєстраційних дій від 25.04.2024 №72810782).

Отже, третя особа не змогла реалізувати своє право щодо реєстрації відповідного права оренди, що спростовує доводи відповідача про таку можливість.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 27.06.2003 за реєстровим номером 688, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 14.07.2013 за № 85-6-00053 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Майський час» у формі товариства з обмеженою відповідальності, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальності «Компанія Май» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, 46, код 23728833) щодо земельної ділянки площею 0,5294 га, кадастровий номер 8000000000:85:219:0102, місцезнаходження якої за адресою: м. Київ, вул. Замковецька, 5.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, 46, код 23728833) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.07.2024.

Суддя О.Г. Удалова