Ухвала

від 08.07.2024 по справі 910/8220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/8220/24

Суддя Господарського суду міста Києва Курдельчук І.Д. дослідивши без виклику та повідомлення у нарадчій кімнаті матеріали (вх. №8220/24 від 01.07.2024) позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» (24430, Вінницька обл., Гайсинський район, с. Чернятка, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 33959183) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд інвест» (03099, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 123, оф. 43, код ЄДРПОУ 39066158) про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Надбужжя плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд інвест» в якій викладені позовні вимоги щоб в судовому порядку зобов`язати відповідача надати позивачеві повний перелік документів необхідних для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Відтак, допускається можливість об`єднання в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

У позовній заяві відсутній зміст позовних вимог щодо об`єктів майна про визнання права власності на майнові права щодо яких подана така позовна заява.

Водночас, з викладу обставин наведених у позовній заяві вбачається, що особа виявляє намір про зобов`язання відповідача надати позивачеві повний перелік документів необхідних для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є двома різними об`єктами і щодо яких сторони укладали два різні правочини (1) Договір купівлі-продажу майнових прав №26-09/2018-1 від 26.09.2018 та (2) Договір купівлі-продажу майнових прав №26-09/2018-2 від 26.09.2018.

Отже, підставами даного позову є два окремих правочини, які становлять два самостійних предмета розгляду за кожним із правочинів, які мають самостійне коло відповідних доказів в підтвердження наведених обставин, при цьому кожний із предметів розгляду не пов`язаний між собою тими самими доказами та відповідно фактичними обставинами.

За умови виконання інвестором власних зобов`язань за інвестиційним договором після завершення відповідно до вимог закону будівництва об`єкту інвестування у інвестора виникають права тотожні праву власності.

У разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що підвищений формалізм у позиції судів у питаннях виникнення прав власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі рішення суду є достатньо виправданим з огляду на характерні особливості інвестування в будівництво об`єктів нерухомості. Ухвалюючи рішення у справі про набуття права власності на спірний об`єкт інвестування та правові наслідки цього, доцільно ретельно досліджувати обставини набуття інвестором майнових прав та здійснення будівництва об`єкта нерухомості.

При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з`ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, наявності підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії за кожним з договорів окремо, настання строку виконання зобов`язання, і в свою чергу при вирішенні вимог, що виникли з договорів, суд має надати оцінку договірним відносинам сторін по двох договорах окремо.

Оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та правову природу, стосується окремих предметів, тому суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню судового процесу щодо вирішення спору по суті.

Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про зобов`язання вчинити дії з окремими позовами, які у встановленому порядку мають бути розглянуті компетентним судом.

Відповідно до п. 2 ч. 5. ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Суд також зазначає, що об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, порядок об`єднання позовних вимог. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та не пов`язані поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, а відтак і норми статті 173 ГПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.

Таким чином, позовна заява ТОВ «Надбужжя плюс» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд інвест» про зобов`язання вчинити дії підлягає поверненню.

Згідно із ч. 8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву (вх. №8220/24 від 01.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» повернути заявнику.

Ухвала набрала законної сили 08.07.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.07.2024

Суддя Ігор Курдельчук