Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/5501/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/5501/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27; ідентифікаційний код: 09322277)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 17/1; ідентифікаційний код: 35634495)

про стягнення 31062,81 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» про стягнення 31062,81 грн, з яких 20033,00 грн заборгованості з комісії, 3658,33 грн пені, 1475,04 грн 3% річних та 5896,44 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5501/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/5501/24 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 17/1), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/5501/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2015 між сторонами укладено Договір банківського рахунку №2141061-151118-155200, відповідно до умов якого банк зобов`язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Згідно з п. 2.3 Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 оплата за послуги надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами (Додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - Тарифи).

Відповідно до п. 3.1 Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 вартість послуг банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги.

Пунктом 3.2 Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з обслуговування рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта відкритих в АТ «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції авансом або не пізніше визначеного числ місяця наступного за звітнім відповідно до Додатку 1 до цього договору.

Згідно з п. 4.2.6 Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно до Тарифів.

Додатком №1 до Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 встановлено тарифи за послуги банку.

Зокрема згідно п.п.2.1.2. тарифу, щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. в місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 9.1 Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом 1 календарного року. дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за 1 місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив банку щомісячну комісію за надання послуг відповідно до умов Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20033,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3658,33 грн пені, 1475,04 грн 3% річних та 5896,44 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків Фізичних та юридичних осіб.

Згідно з ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1067 Цивільного кодексу України визначає, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 11.01.2016 по 06.07.2023 позивачем нараховано відповідачу комісію за Договором банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 у загальному розмірі 22852,14 грн.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів закриття відповідачем рахунків у вказаний період, а також доказів припинення дії Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015, суд вважає обґрунтованим нарахування банком комісії за обслуговування рахунку за вказаний період.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.п.2.1.2. тарифу, щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. в місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання зі сплати банку комісії, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 2819,14 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20033,00 грн.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 2033,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» за Договором банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 у сумі 20033,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» суми основного боргу у розмірі 20033,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3658,33 грн за період з 01.08.2023 по 31.01.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.4 Договору банківського рахунку №2141061-151118-155200 від 18.11.2015 за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах, заявлених позивачем), у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» пені у розмірі 3658,33 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1475,04 грн та інфляційні втрати у розмірі 5896,44 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» 3% річних у розмірі 1475,04 грн та інфляційних втрат у розмірі 5896,44 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Коаст» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 17/1; ідентифікаційний код: 35634495) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27; ідентифікаційний код: 09322277) суму основного боргу у розмірі 20033 (двадцять тисяч тридцять три) грн 00 коп., пеню у розмірі 3658 (три тисячі шістсот п`ятдесят вісім) 33 коп., 3% річних у розмірі 1475 (одна тисяча чотириста сімдесят п`ять) грн 04 коп, інфляційні втрати у розмірі 5896 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак