Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/2842/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/2842/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Делос Консалт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чжан Цянь"простягнення 504918,03 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делос Консалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжан Цянь" про стягнення 504918,03 грн, з яких 250000,00 грн основного боргу, 250000,00 грн штрафу, 20% річних на суму 4918,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором фінансової позики від 28.12.2023 в частині своєчасного повернення наданих позивачем коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Делос Консалт" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 судом відкрито провадження у справі №910/2842/24; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делос Консалт" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чжан Цянь" (позичальник) укладено договір фінансової позики (надалі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну поворотну позику строком до 28.01.2024 включно, в розмірі, встановленому п.2.1 договору, а позичальник зобов`язаний повернути позику позикодавцю в повному обсязі, в зазначений термін (п.1.1).

Згідно з п.2.1 договору позика сума позики за договором становить 250000,00 грн.

Позика за даним договором є поворотною та безпроцентною. Проценти за позикою не підлягають нарахуванню та оплаті (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору видача позики здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, вказаний у розділі 8 договору, не пізніше 02.01.2024 включно.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути загальну суму позики до 28.01.2024 включно.

Повернення суми позики здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позикодавця, вказаний у розділі 8 договору. Днем повернення позики, чи її частини, вважається день зарахування суми позики чи її частини на поточний рахунок позикодавця (п.п.5.2, 5.4 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору при простроченні повернення позики чи її частини у терміни, обумовлені в п.5.1 даного договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 100% від розміру неповерненої суми позики. Позикодавець та позичальник погодили, що у разі прострочення повернення позики чи її частини у терміни, обумовлені в п.5.1 даного договору, позичальник сплачує 20% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Делос Консалт" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжан Цянь" суму позики у розмірі 250000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 29.12.2023.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чжан Цянь" не виконало свої зобов`язання за договором та не повернуло надану позику у встановлений цим правочином строк, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором позики.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вже вказувалось судом, на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 250000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 29.12.2023.

Відповідно до п.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вже вказувалося судом, п.5.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути загальну суму позики до 28.01.2024 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, зобов`язання щодо повернення наданих позивачем коштів у строк до 28.01.2024 не виконав, що призвело до виникнення у останнього заборгованості перед позивачем.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення суми позики у розмірі 250000,00 грн, суд дійшов висновку, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання з повернення позики, позивач просить суд стягнути з відповідача 20% річних на суму 4918,03 грн за період прострочення з 29.01.2024 по 04.03.2024.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.2 договору визначено, що позикодавець та позичальник погодили, що у разі прострочення повернення позики чи її частини у терміни, обумовлені в п.5.1 даного договору, позичальник сплачує 20% річних від простроченої суми.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення наданої позики, то вимоги позивача про стягнення 20% річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Щодо вимог про стягнення 250000,00 грн штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.1 договору при простроченні повернення позики чи її частини у терміни, обумовлені в п.5.1 даного договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 100% від розміру неповерненої суми позики.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив обумовлені договором зобов`язання, що є підставою для притягнення його до відповідальності. Разом з цим, розмір штрафу, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, очевидно є надмірним. Наявність у позивача, як кредитора, можливості стягувати із боржника такі надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, у зв`язку з чим суд у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог внаслідок зменшення розміру неустойки судом, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжан Цянь" (01001, місто Київ, вул.Мала Житомирська, будинок 10, нежиле приміщення №60, літера А, ідентифікаційний код 43643483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делос Консалт" (01001, місто Київ, вул.Мала Житомирська, будинок 10, Н/П 60В, літера А, ідентифікаційний код 45276219) суму позики у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., 20% річних на суму 4918 (чотири тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 03 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн 77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова