Рішення

від 08.07.2024 по справі 911/1172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1172/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівнидо Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АТІКА»про стягнення 85628,92 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АТІКА» (далі - відповідач) про стягнення 85628,92 грн., з яких 82400 грн. основний борг, 1996,31 грн. інфляційних втрат, 1232,61 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги автокрана згідно зазначених у позовній заяві актів надання послуг від 28.01.2022 № СЛ0-2801-01 на суму 41400 грн., від 03.02.2022 № СЛ0-0302-01 на суму 9900 грн., від 10.02.2022 № СЛ0-1002-01 на суму 16200 грн., від 14.02.2022 № СЛ0-1402-01 на суму 15300 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 04.06.2024 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 18.06.2024 та встановлено відповідачу строк до 28.06.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги автокрана згідно зазначених у позовній заяві актів надання послуг від 28.01.2022 № СЛ0-2801-01 на суму 41400 грн., від 03.02.2022 № СЛ0-0302-01 на суму 9900 грн., від 10.02.2022 № СЛ0-1002-01 на суму 16200 грн., від 14.02.2022 № СЛ0-1402-01 на суму 15300 грн.; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 04.06.2024 (вх. № суду 6684/24 від 07.06.2024), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та повідомляє суд про добровільну сплату основного боргу, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 647 від 10.05.2024 на суму 41400 грн., № 648 від 10.05.2024 на суму 9900 грн., № 649 від 10.05.2024 на суму 16200 грн., № 650 від 10.05.2024 на суму 15300 грн. Відповідач вказує, що позовні вимоги пред`явлені позивачем до неналежного відповідача.

У поданому відзиві відповідач просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке мотивовано необхідністю з`ясування належного відповідача у даній справі.

У встановлений судом строк позивач подав суду відповідь на відзив від 07.06.2024 (вх. № суду 6715/24 від 10.06.2024), в якій він наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначає, що відповідач є належним відповідачем у даній справі, та у зв`язку з тим, що відповідач після представлення позову та відкриття провадження у справі сплатив основних борг, просить суд в частині стягнення основного боргу в сумі 82400 грн. закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, решту позовних вимог про стягнення 1996,31 грн. інфляційних втрат, 1232,61 грн. 3% річних задовольнити.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши клопотання відповідача, яке міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву від 04.06.2024 (вх. № суду 6684/24 від 07.06.2024), про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

В даній позовній заяві предметом позову є стягнення грошової суми в розмірі 85628,92 грн., розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд не вбачає необхідності для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, яке міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву від 04.06.2024 (вх. № суду 6684/24 від 07.06.2024), про розгляди даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

На підставі актів надання послуг від 28.01.2022 № СЛ0-2801-01 на суму 41400 грн., від 03.02.2022 № СЛ0-0302-01 на суму 9900 грн., від 10.02.2022 № СЛ0-1002-01 на суму 16200 грн., від 14.02.2022 № СЛ0-1402-01 на суму 15300 грн. позивач надав відповідачу послуги автокрана МАЗ КС 55727-1 на суму 82800 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженим представником позивачем, повноваженим представником відповідача та їх підписи скріплені печатками позивача та товариства, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив рахунки на оплату: від 28.01.2022 № СЛ0-2801-01 на суму 41400 грн., від 03.02.2022 № Сл0-0302-01 на суму 9900 грн., від 10.02.2022 № СЛ0-1002-01 на суму 16200 грн., від 14.02.2022 № СЛ0-1402-01 на суму 15300 грн., посилання на які є в перелічених вище актах надання послуг, що свідчить про їх наявність у відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язання щодо здійснення розрахунку за послуги автокрана МАЗ КС 55727-1 на суму 82800 згідно актів надання послуг від 28.01.2022 № СЛ0-2801-01 на суму 41400 грн., від 03.02.2022 № СЛ0-0302-01 на суму 9900 грн., від 10.02.2022 № СЛ0-1002-01 на суму 16200 грн., від 14.02.2022 № СЛ0-1402-01 на суму 15300 грн. не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 17.10.2023, в якій просив протягом 7 днів сплати на свою користь заборгованість за переліченими актами. На підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача позивач надав суду опис вкладення у цінний лист від 18.10.2023, фіскальний чек «Укрпошта» від 18.10.2023, накладну «Укрпошта» від 18.10.2023 № 0405050283607.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачена суму в розмірі 82800 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 10.05.224 № 647 на суму 41400 грн., від 10.05.2024 № 648 на суму 9900 грн., від 10.05.2024 № 649 на суму 16200 грн., від 10.05.2024 № 650 на суму 15300 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи повністю сплачена заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 82400 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 82400 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги автокрана МАЗ КС 55727-1, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за період прострочення з 30.10.2023 по 29.04.2024 складають 1996,31 грн. та 3% річних за період прострочення з 30.10.2023 по 29.04.2024 складають 1232,61 грн.

Відповідач власний контррозрахунок суду не надав.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позовні вимоги пред`явлені позивачем до неналежного відповідача не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що відповідач є стороною спірних правовідносин, а відтак - належним відповідачем у даній справі, належних та допустимих доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене та враховуючи допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1996,31 грн. інфляційних втрат, 1232,61 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Фізичною особою-підприємцем Любарською Світланою Михайлівною (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Горщак Сергія Васильовича» (далі - бюро) укладено договір про надання правничої допомоги від 23.04.2024 № 31/24 (далі - договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого бюро зобов`язалося надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права, організовувати ведення претензійно-позовної роботи, надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах (п. 1.1 договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до п. 1.4 договору про надання правничої допомоги вартість послуг бюро встановлюється протоколом погодження гонорару та/або рахунками фактури, що є невід`ємною частиною цього договору. Обсяг послуг визначається за згодою сторін по потребі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (п. 7.1 договору про надання правничої допомоги).

В додатку № 1 від 23.04.2024 до договору - протокол № 1 погодження гонорару, сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про наступне: бюро надає послуги підготовки позовної заяви до Господарського суду Київської області за позовом ФОП Любарська С.М. до ТОВ «Інвестиційна компанія «АТІКА» (яке діє як уповноважена особа за договором про спільну діяльність від 28.03.2017 № 6 з індивідуальним податковим номером: 1000057610) про стягнення дебіторської заборгованості, а клієнт оплачує надані послуги. Гонорар бюро за даним протоколом складає 7000 грн. Клієнт сплачує гонорар на розрахунковий рахунок бюро протягом 10 календарних днів з дня укладення даного протоколу погодження гонорару.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 7000 грн., що підтверджується складеною та підписаною позовною заявою адвокатом.

Позивач оплатив надані адвокатом послуги, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.04.2024 № 85 на суму 7000 грн., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в стягнення сплаченої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., посилаючись на положення ГПК України які регулюються питання витрат на професійну правничу допомогу та їх розподіл, а також цитуючи судову практику.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю справи, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати в розмірі 5000 грн. на відповідача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 2000 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача, по яким не закрито провадження у справі задоволенні повністю, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу покладається судом на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки спір у даній справі виник в зв`язку з неправильними діями відповідача та враховуючи, що позивач не підтримує своїх вимог в частині стягнення з відповідача 82400 грн. основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та відкриття провадження у даній справі, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 231, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі № 911/1172/24 в частині вимог Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АТІКА» про стягнення 82400 грн. основного боргу.

2. Решту позову Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АТІКА» про стягнення 1996,31 грн. інфляційних втрат, 1232,61 грн. 3% річних задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АТІКА» (вул. Виговського, 5Д, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл., 08205, ідентифікаційний код 40827504) на користь Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1996 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 1232 (одну тисячу двісті тридцять дві) грн. 61 коп. 3% річних, 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 08.07.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк