Рішення

від 08.07.2024 по справі 917/823/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 Справа № 917/823/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський інженерно-технічний центр Контакт

до Приватного акціонерного товариства Полтавський турбомеханічний завод

про стягнення 151 191,50 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Приватне акціонерне товариство Дніпропетровський інженерно-технічний центр Контакт з позовом до Приватного акціонерного товариства Полтавський турбомеханічний завод про стягнення 151191,50 грн за договором поставки № 01/04/2020 від 01.04.2020, з якої 94746,96 грн - основний борг, 47649,79 грн - пеня та 8794,75 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 03.06.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 03.06.2024 вручена відповідачу 03.06.2024 о 16:01 год. Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 18.06.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/823/24 (а.с. 37).

Ухвалою від 21.05.2024 (а.с. 41-42) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 45-50).

Ухвалою від 03.06.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/823/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 52-53).

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 03.06.2024, а.с. 54, 55).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 03.06.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» (далі відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 01/04/2020 від 01 квітня 2020 року (надалі Договір, а.с. 13-19).

За п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом терміну дії договору поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати майно (надалі - товар), перелік і кількість якого визначаються у рахунках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума договору визначається сумарною кількістю товару, згідно виставлених рахунків. Ціна товару, що поставляється, покупцю є договірною і вказується для кожної позиції в рахунках.

Вартість товару погоджена сторонами в рхунках включає вартість пакування, маркування та транспортування згідно умов поставки, передбачених договором.

Орієнтовна загальна сума договору становить 999 000,00 грн.

За п. 2.2 Договору оплата партії товару, передбаченої конкретним рахунком, здійснюється в порядку, на умовах та строк, визначені таким рахунком.

Оплата партії товару, здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, оформленого у відповідності з п. 3.3 даного договору (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка партії товару, передбаченої конкретним рахунком, здійснюється в порядку на умовах та строки, визначені таким рахунком.

Згідно п. 3.5 Договору, право власності, а також ризики випадкового ушкодження або знищення товару переходять від постачальника покупцеві в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки. Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару, є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова, товаротранспортна (залізнична) накладна).

Відповідно до п. 9.2 Договору строк дії цього договору встановлюється від дати набрання договором чинності та діє до 31 грудня 2025 року, у частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, у частині сплати штрафних санкцій або відшкодування збитків - до моменту оплати.

Позивач оформив відповідачу рахунки на оплату товару за договором: № Р22-03413 від 02.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 46), № Р22-03691 від 17.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 48), № Р23-03051 від 24.05.2023 на суму 34 592,40 грн (а.с. 47), в яких зазначено вид товару для поставки, кількість товару, його ціну, та загальну вартість товару до сплати, а також вказано, що рахунок дійсний впродовж трьох банківських днів.

Як свідчать надані докази, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар за умовах Договору № 01/04/2020 від 01.04.2020 за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № К22-02451 від 02.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 20),

- видаткова накладна № К22-02641 від 17.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 22),

- видаткова накладна № К23-002852 від 06.07.2023 на суму 34 592,40 грн (а.с. 23).

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № К22-02451 від 02.08.2022, частково сплачена та становить 26 182,56 грн. Оплату товару, отриманого за накладними від 17.08.2022 та від 06.07.2023, відповідач не здійснив.

Відповідно до п. 6.3 Договору в разі несвоєчасної оплати поставленого Товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині вчасної оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 94 746,96 грн основного боргу, 47 649,79 грн пені та 8 794,75 грн інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За п. 2.2 Договору оплата партії Товару, передбаченої конкретним рахунком, здійснюється в порядку, на умовах та строк, визначені таким рахунком.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата партії Товару, здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, оформленого у відповідності з п. 3.3 даного Договору.

Відповідно до умов Договору позивач оформив рахунки на оплату товару:

- № Р22-03413 від 02.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 46);

- № Р22-03691 від 17.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 48);

- № Р23-03051 від 24.05.2023 на суму 34 592,40 грн (а.с. 23),

в яких зазначено, що рахунок дійсний впродовж трьох банківських днів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар за:

- видатковою накладною № К22-02451 від 02.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 20);

- видатковою накладною № К22-02641 від 17.08.2022 на суму 33 972,00 грн (а.с. 22);

- видатковою накладною № К23-002852 від 06.07.2023 на суму 34 592,40 грн (а.с. 23).

За накладною від 02.08.2022 товар переданий перевізнику «Нова пошта» за експрес-накладною № 20450569927646 від 02.08.2022 (а.с. 21) та отриманий представником відповідача 03.08.2022.

В підтвердження отримання відповідачем товару за видатковою накладною від 06.07.2022 позивач надав товарно-транспортну накладну № К23-002852 від 06.07.2023 та довіреність на представника відповідача Фаль В.А.

Позивач в позовній заяві зазначає, що заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № К22-02451 від 02.08.2022, частково сплачена та становить 26 182,56 грн. Оплату товару, отриманого за накладними від 17.08.2022 та від 06.07.2023, відповідач не здійснив.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вказані норми права позивач не врахував при визначенні початку періоду прострочення.

Відтак, останнім днем оплати товару на суму 26 182,56 грн (з урахуванням часткової оплати), поставленого за видатковою накладною № К22-02451 від 02.08.2022 (рахунок № Р22-03413 від 02.08.2022) є 05.08.2022, відповідно прострочення зобов`язання починається з 06.08.2022.

Останнім днем оплати товару на суму 33 972,00 грн, поставленого за видатковою накладною № К22-02641 від 17.08.2022 (рахунок № Р22-03691 від 17.08.2022) є 22.08.2022, відповідно період прострочення зобов`язання починається з 23.08.2022.

Останнім днем оплати товару на суму 34 592,40 грн, поставленого за видатковою накладною № К23-002852 від 06.07.2023 (рахунок № Р23-03051 від 24.05.2023) є 29.05.2023, відповідно період прострочення зобов`язання починається з 30.05.2023.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 94 746 грн 96 коп. основного боргу за поставлений товар суд вважає доведеними та задовольняє.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.3 Договору в разі несвоєчасної оплати поставленого Товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, за кожен день прострочення оплати.

Посилаючись на п. 6.3 Договору позивач заявив до стягнення 47 649,79 грн пені за несвоєчасну оплату отриманого від позивача товару за періоди прострочення 05.08.2022 11.04.2024, 20.08.2022 11.04.2024, 27.05.2023 11.04.2024 (а.с.12).

Проте при визначенні періоду прострочення позивач не врахував відповідні дати початку прострочення та не застосував наступні положення діючого законодавства.

У ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ 1Х Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Цей карантин був скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651.

Отже, з наступного дня після скасування карантину строки, встановлені ст. 262 ГК України, продовжують свій перебіг.

З огляду на викладене кінцевою датою для нарахування пені є 01.01.2024.Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позивачем неправильно визначені періоди її нарахування, що призвело до завищення сум пені, заявлених до стягнення.

Так, правомірними періодами для нарахування пені за порушення строків поставки товару є:

- з 06.08.2022 по 01.02.2024 за видатковою накладною № К22-02451 від 02.08.2022 на суму боргу 26 182,56 грн (з урахуванням часткової оплати);

- з 23.08.2022 по 01.02.2024 за видатковою накладною № К22-02641 від 17.08.2022 на суму боргу 33 972,00 грн;

- з 30.05.2023 по 01.02.2024 за видатковою накладною № К23-002852 від 06.07.2023 на суму боргу 34 592,40 грн.

При цьому суд встановив, що у період 06.08.2022 26.10.2023 узгоджена в договорі ставка пені в розмірі 0,1 % не перевищувала подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, тому підлягала до застосування ставка 0,1 %, а з 27.10.2023 узгоджена в договорі ставка пені в розмірі 0,1 % перевищувала подвійну облікову ставку НБУ, тому застосовувалася остання.

Відповідно за розрахунком суду правомірний розмір пені становить 37928 грн 83 коп., з яких:

- 13 215,68 грн за порушення строків оплати товару за видатковою накладною № К22-02451 від 02.08.2022;

- 16 569,88 грн за порушення строків оплати товару за видатковою накладною № К22-02641 від 17.08.2022;

- 7186,61 грн за порушення строків оплати товару за видатковою накладною № К23-002852 від 06.07.2023.

Суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 36972,17 грн підлягають задоволенню. В іншій частині у позовних вимогах щодо стягнення пені суд відмовляє як необґрунтованих.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач на підставі та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 8794,75 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що розрахунок суду не перевищує розмір вимог позивача в цій частині, тому ці вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 554 від 10.05.2024 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 13.05.2024 (а.с. 38).

Суд зазначає, що із суми позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати у розмірі 3028,00 грн.

Отже на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 3028,00 грн, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Полтавський турбомеханічний завод (вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, 36029; ідентифікаційний код 00110792) на користь Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський інженерно-технічний центр Контакт (вул. Гостомельська, буд. 2, м. Дніпро, 49006; ідентифікаційний код 13428292) 94746 грн 96 коп. основного боргу, 36972 грн 17 коп. пені, 8794 грн 75 коп. інфляційних втрат, 3028 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 08.07.2024.

Суддя Т. М. Безрук