Рішення

від 01.07.2024 по справі 369/4346/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4346/24

Провадження № 2-о/369/262/24

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участю: секретаря судового засідання Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості про встановлення факту припинених трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із даною заявою. Свої вимоги мотивує тим, що 19.04.2012 року на підставі Наказу Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості №723 від 17.04.2012 року вона прийнята на посаду викладача кафедри автоматизації технологічних процесів і виробництв після закінчення аспірантури. З 01.06.2012 року прийнята на посаду викладача кафедри автоматизації технологічних процесів і виробництв строком на 7 років до 30 червня 2019 року.

Місцезнаходженням її робочого місця - м. Севастополь, яке від 20.02.2014 року окуповане російською федерацією. У зв`язку із збройною агресією російської федерації вимушено переїхала до м. Вишневе Київської області, де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою №3244-7672 від 31.03.2016 року. При виїзді з м. Севастополя не мала можливості звільнитися в установленому законом порядку, оскільки Севастопольський національний університету ядерної енергії та промисловості залишився на непідконтрольній Україні території. На даний час юридично відносини з роботодавцем дійсні, при цьому фактично роботу заявник припинила.

Тому вважає своє право порушеним та вимушена звернутися до суду і просить суд встановити факт припинення трудових відносин з Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості на підставі ст. 38 КЗпП України з 01 березня 2014 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.03.2024 року було відкрито провадження по справі заявою ОСОБА_1 до заінтересована особа Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості про встановлення факту припинених трудових відносин, в порядку окремого провадження.

У судове засідання заявник не з`явилася, представник заявника подала заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

19.04.2012 року на підставі Наказу Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості №723 від 17.04.2012 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду викладача кафедри автоматизації технологічних процесів і виробництв після закінчення аспірантури.

01.06.2012 року на підставі Наказу Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості №2033 від 21.05.2012 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду викладача кафедри автоматизації технологічних процесів і виробництв строком на 7 років до 30 червня 2019 року.

Місцезнаходженням робочого місця ОСОБА_1 було м. Севастополь, яке від 20.02.2014 року окуповане російською федерацією.

Відповідно до пояснень заявника: у зв`язку із збройною агресією російської федерації вона вимушена була переїхати до м. Вишневе Бучанського району Київської області, де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою №3244-7672 від 31.03.2016 року.

При виїзді з м. Севастополя заявник не мала можливості звільнитися в установленому законом порядку, оскільки Севастопольський національний університету ядерної енергії та промисловості залишився на непідконтрольній Україні території. На даний час юридично відносини з роботодавцем дійсні, при цьому фактично роботу заявник припинила.

Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на даний час територія Автономної Республіки Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Заявник має намір працевлаштуватися у м. Києві, або в Київській області, але через оформлені трудові відносини з Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості не має можливості цього зробити.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006). Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема вільний вибір виду діяльності, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору. Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості із заявою про припинення трудового договору з Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості, на підставі ст.38 КЗпП України.

Відповідно датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати 04 квітня 2024 року.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

З наданих суду доказів вбачається, що дійсно установа, де працевлаштована ОСОБА_1 , знаходиться на непідконтрольній Україні території, діяльність її призупинена, при цьому у заявника відсутня можливість припинити трудові відносини в інший спосіб, окрім як звернення до суду.

На підставі викладеного та відповідно до ст. 315-319 ЦПК України, суд вважає за необхідне встановити факт припинення трудових відносин, що необхідно заявнику для реалізації свого права на працю.

Керуючись ст. 21, 23, 24, 38, 231, 232 КЗпП України, ст. 5, 12, 13, 76-81, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості про встановлення факту припинених трудових відносин- задовольнити частково.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості з 04 квітня 2024 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суде не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ