Ухвала

від 02.07.2024 по справі 991/4063/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/4063/24

Провадження №11-сс/991/445/24

У Х В А Л А

02 липня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року про арешт майна ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України щодо одержання неправомірної вигоди головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_7 за ухвалення ОСОБА_8 рішень про скасування арешту майна у кримінальних провадженнях.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про факт накладення арешту на автомобіль FAW та 15 кубічних метрів колод деревини у судовій справі № 173/1465/23, а також про накладення арешту на автомобіль Renault та причеп у судовій справі № 173/412/24, оскільки був особисто знайомий із суддею, який ухвалював рішення про арешт майна - головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 , а також з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у користуванні яких перебувало вказане майно, усвідомлюючи зацікавленість останніх в скасуванні арешту, створив умови для подальшого одержання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_8 за скасування накладених арештів.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_7 23 червня засобами телефонного зв`язку та 01 серпня 2023 року під час зустрічі повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що йому відомо про накладені арешти на майно, зазначивши про можливість їх скасування за умови надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди, наголосивши на довірливих відносинах із суддею.

Приблизно у цей же час підозрюваний вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У подальшому, вони, розподіливши між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення, узгодили розмір неправомірної вигоди.

11 квітня 2024 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що арешти з автомобілів, причепу та деревини можливо скасувати за умови надання судді ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 2 500 доларів США.

Наступного дня підозрюваний отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 2 500 доларів США для подальшої передачі частини з них ОСОБА_8 в якості неправомірної вигоди.

13 квітня 2024 року ОСОБА_8 , приїхавши до місця проживання ОСОБА_7 , отримав від нього частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, дав вказівки щодо змісту та порядку подання клопотань про скасування арештів.

23 квітня 2024 року суддею задоволено клопотання про скасування арешту з автомобіля FAW та деревини у судовій справі № 173/1465/23, а також з автомобіля Renault та причепу у судовій справі № 173/412/24, арешти скасовано.

24 квітня 2024 року ОСОБА_7 затримано на підставі п.3 ч.1 ст.208 КПК України, а 25 квітня 2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

З метою забезпечення конфіскації як виду покарання, детектив звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 1221084400:05:001:0091; земельної ділянки, кадастровий номер: 1221084400:04:001:0051; автомобіля Lexus GX 470, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року клопотання детектива задоволено, накладено арешт на майно із забороню відчуження та розпорядження ним.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, поросить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Заявляє, що висновок слідчого судді щодо права власності ОСОБА_7 на арештоване майно не відповідає фактичним обставинам. Арештоване майно є спільною власністю подружжя, а підозрюваний право має лише на її частку.

Будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, підозрюваний в суд не з`явився, про причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Згідно зі ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно зі ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що встановлені слідством обставини у сукупності з наданими детективом поясненнями доводять існування обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Такого висновку він дійшов на підставі досліджених в судовому засіданні матеріалів, серед яких: протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 17.07.2023, 11.09.2023, 05.12.2023, 26.02.2024; протоколи допиту свідка ОСОБА_10 від 18.01.2024; 13.02.2024; 15.04.2024; протоколи про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.11.2023, 21.12.2023; протоколи проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.01.2024, 23.04.2024; протоколи проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відеоконтроль відносно особи від 26.02.2014, 23.04.2024; протокол огляду і вручення грошових коштів від 12.04.2024; протокол від 12.04.2024 огляду проекту клопотання про часткове скасування арешту майна; протокол від 15.04.2024 огляду мобільного телефону ОСОБА_10 ; протокол від 24.04.2024 огляду ухвал слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2024, протокол обшуку від 24.04.2024.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України КК України.

Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.

За ч.ч. 2, 5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.

Санкцією інкримінованої ОСОБА_7 статті передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Слідчим суддею встановлено, що вказані земельні ділянки, будинок та автомобіль на праві приватної власності належать підозрюваному, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями з реєстраційної картки транспортного засобу. Обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно встановлено не було.

На думку слідчого судді, заборона відчуження та розпорядження майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі належного підозрюваному майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту. Арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується і вважає їх помилковими.

Зазначена у ч.5 ст.170 КПК України умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі, дружини підозрюваного.

У судовому засіданні захисник надав копію свідоцтва про шлюб, згідно якого шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 зареєстровано 22 серпня 2015 року. З наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей з реєстраційної картки транспортного засобу підозрюваний набув право власності на арештоване слідчим суддею майно в період перебування в шлюбі.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені вимоги закону встановлюють презумпцію спільної сумісної власності на майно, яке має ознаки набутого в шлюбі. Ця презумпція має враховуватися слідчим суддею при накладенні арешту на майно одного з подружжя, який є підозрюваним у кримінальному провадженні. Відступити від неї можливо тільки у випадку доведеності факту належності майна підозрюваному на праві особистої приватної власності.

Будь-яких даних про те, що вилучене майно набуто подружжям не в шлюбі або з інших підстав є особистою власністю ОСОБА_7 , матеріали клопотання про його арешт не містять, а тому слід виходити з встановленої законом презумпції спільної сумісної власності на них підозрюваного та його дружини.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На стадії досудового розслідування, для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.

Однак відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

З огляду на зазначені законодавчі вимоги при вирішенні питання арешту майна підозрюваного для забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання правильним буде накладення такого арешту не на все спільне майно подружжя, а на частину (частку) підозрюваного у ньому.

При цьому, слід виходити із законодавчої презумпції рівності часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності на майно при його поділі, якщо не доведено інше.

Накладаючи арешт на житловий будинок, земельні ділянки, транспортний засіб, слідчий суддя не врахував положень ст.173 КПК України, що призвело до порушення права власності дружини підозрюваного на спільне майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що арешту підлягає не все зазначене в клопотанні майно, а лише його частина, яка належить підозрюваному.

У частині права дружини ОСОБА_7 у спільній сумісній власності на майно ухвалу слідчого судді про його арешт слід скасувати, а в задоволенні клопотання детектива - відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року про арешт майна ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13.07.2023 скасувати в частині накладення арешту (із забороною розпорядження та відчуження) на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 1221084400:05:001:0091; земельної ділянки, кадастровий номер: 1221084400:04:001:0051; автомобіля Lexus GX 470, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені клопотання детектива в цій частині.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3