Ухвала

від 08.07.2024 по справі 340/3496/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження

08 липня 2024 року Справа № 340/3496/24

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить:

- визнати протиправним наказ № 48/К від 24.05.2024 року про звільнення з посади заступника начальника відділу безоплатної правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та скасувати даний наказ;

- зобов`язати голову комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поновити позивача на посаді заступника начальника відділу безоплатної правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

- зобов`язати голову комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги вжити заходів щодо переведення позивача з посади начальника відділу безоплатної правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на посаду завідувача сектору "Олександрійське бюро правничої допомоги" Олександрійського відділу надання безоплатної правничої правової допомоги Центрально-Причорноморського управління надання безоплатної правничої допомоги;

- зобов`язати голову комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги вжити заходів щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу;

- зобов`язати голову комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надати суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою від 31.05.2024 було відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.25).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка в період з 10.10.2016 по 24.05.2024 працювала в Олександрійському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Центр).

Наказом від 24.05.2024 № 48/к позивачку було звільнено з посади завідувача начальника відділу безоплатної правової допомоги Центру з 24.05.2024 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Центру (а.с.51).

Незгода позивачки з наказом про звільнення зумовила її звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Пункт 2 частини першої статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із самої суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 по справі №815/6096/17 (провадження № К/9901/49528/18) зазначила, що при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Загальним законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (пункт 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII).

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Так, позивачка працювала на посаді заступника начальника відділу безоплатної правової допомоги Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України "Про безоплатну правничу допомогу" від 2 червня 2011 р. № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI).

Частинами першою та другою статті 13 Закону № 3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг:

1) захист;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Згідно частини першої статті 15 Закону № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатної правничої допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Приписами статті 16 Закону № 3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону.

Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.

Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Директори центрів з надання безоплатної правничої допомоги призначаються на посаду шляхом укладання з ними контракту строком на три роки.

Порядок укладання контракту з директором центру з надання безоплатної правничої допомоги та типова форма такого контракту затверджуються Міністерством юстиції України.

Директор центру з надання безоплатної правничої допомоги може делегувати окремі повноваження заступнику директора, керівникам самостійних структурних підрозділів центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до положення про такий центр.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені ст. 17 Закону № 3460-VI.

Відповідно до статті 29 Закону № 3460-VI фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.

Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 р. № 967/5 затверджено Положення про центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - Положення).

Згідно пунктів 1, 2, 4 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Центри діють на підставі положення, яке розробляється відповідно до цього Положення і затверджується Координаційним центром.

Центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.

Пункт 17 Положення визначає, що місцевий центр очолює директор, який призначається на посаду шляхом укладання контракту строком на три роки і звільняється з посади директором Координаційного центру.

Директором місцевого центру може бути особа, яка має вищу освіту не нижче другого (магiстерського) рівня (вища освіта за спеціальностями галузей знань «Право», «Соціальна робота», «Управління та адміністрування» є перевагою), загальний трудовий стаж не менше 3 років, досвід роботи на керівних посадах не менше 1 року (досвід роботи у сфері права або соціальної роботи є перевагою).

Директор місцевого центру може мати заступника, який призначається на посаду шляхом укладання контракту строком на три роки та звільняється з посади директором Координаційного центру.

Заступником директора місцевого центру може бути особа, яка має вищу освіту не нижче другого (магiстерського) рівня (вища освіта за спеціальностями галузей знань «Право», «Соціальна робота», «Управління та адміністрування» є перевагою), загальний трудовий стаж не менше 1 року (досвід роботи у сфері права або соціальної роботи є перевагою).

Пунктом 21, 22 Положення передбачено, що джерелами формування майна центрів є: 1) майно, передане Координаційним центром та регіональним/міжрегіональним центром, - для місцевого центру; 2) майно, придбане за рахунок власних коштів або інших не заборонених законодавством джерел; 3) майно, передане юридичними та фізичними особами. Центри фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, інших не заборонених законодавством джерел.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач є неприбутковою організацією, утвореною Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру, і зайняття керівної посади в якій не свідчить про проходження особою публічної служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, посада, з якої позивачку було звільнено, не відноситься до державної служби, позивачка не складала Присягу державного службовця, та їй не присвоювався ранг державного службовця, доказів на підтвердження цих обставин, позивачкою до суду надано не було (відповідні записи у трудовій книжці відсутні).

Отже, зважаючи на викладене та беручи до уваги, що позивачка не займала політичної посади, не перебувала на державній чи патронатній службі в державному органі, не проходила службу в органах місцевого самоврядування чи військову службу, а спірні правовідносини виникли щодо захисту трудових відносин позивача та не пов`язані із проходженням нею публічної служби, а тому спір, з приводу якого позивачка звернулася до суду за своєю правовою природою є цивільно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд приходить висновку, що провадження у даній справі слід закрити та роз`яснити позивачці, що ці позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.9, 47, 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 340/3496/24 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

2. Роз`яснити позивачці, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Роз`яснити позивачці її право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України відповідно.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО