Рішення

від 08.07.2024 по справі 480/4805/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року Справа № 480/4805/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4805/24 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватної експертно-консультаційної фірми "Авто Плюс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 46220,96 гривень;

- стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 277,35 гривні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю та не виконав свій обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим порушив приписи статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також для нарахування пені за прострочення сплати згаданих санкцій.

Ухвалою суду від 07.06.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечував, зазначив, що підставою відповідного нарахування стали дані "Об`єднаної звітності ПДФО та ЄСВ" та відповідного розрахунку адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023, який був попередньо надісланий відповідачу.

Відповідно до даного розрахунку, позивачем було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого для підприємства на рівні 1 (одного) робочого місця, в той час як середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність визначена згідно Розрахунку як 0 (нуль).

Відповідач із відповідним розрахунком не погодився, про що направляв позивачу письмові звернення від 02.04.2024 щодо проведення корегування нарахованих сум штрафних санкцій, оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 підприємством було виконано, що підтверджується наступним: так, з 31 липня 2018 року до 16 травня 2023 року на підприємстві було працевлаштовано особу з інвалідністю, ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу сервісу.

Окрім того, починаючи з 12 червня 2020 року до теперішнього часу (тобто, безперервно протягом 2023 року) на підприємстві працевлаштовано ще одну особу з інвалідністю, ОСОБА_2 , на посаді заступника директора з комерційних питань.

Разом з тим, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску протягом 2023 року, дана інформація помилково не вносилась.

Відповідачем для коригування даної інформації було подано уточнюючі Податкові розрахунки за III-IV квартал 2023 року, в яких така інформація була відображена шляхом перерахунку сум єдиного внеску.

Отже, протягом усього 2023 року відповідачем було дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який для ПЕККФ "АВТО ПЛЮС" визначено на рівні 1 (одного) робочого місця. Відповідач самостійно, без звернення до позивача щодо підбору відповідних працівників, забезпечив виконання вимоги закону щодо працевлаштування протягом 2023 року на підприємстві як мінімум однієї особи з інвалідністю за основним місцем роботи.

Крім того, позивачем не дотримано встановленої законом процедури проведення перевірки та нарахування адміністративно-господарських санкцій

Представник наголошує, що оскільки сума адміністративно-господарських санкцій нарахована неправомірно, то і підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та використовує найману працю.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, ПЕКФ "Авто Плюс" нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2023 рік виходячи з наступних даних:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік: 8 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність: 0 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення):1 особа;

фонд оплати праці штатних працівників: 739535,35 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01): 92441,92 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02) одиниць: 0,00 грн;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2): 46220,96 грн.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2023 році не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджує про наявність у відповідача обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 46220,96 грн та нарахованої пені у розмірі 277,35 грн за 1 незайняте особою з інвалідністю робоче місце.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 875-ХІІ) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Норми статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлюються обов`язок для підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2, 4 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, з врахування вимог, передбачених частиною першою статті 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю настає:

1) або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України № 875- ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів;

2) або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України № 875- ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 "Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року № 17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги", "Про публічні електронні реєстри", "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Облік штатних працівників регулюється "Інструкцією зі статистики кількості працівників", затвердженої наказом Держаного комітету статистики України за № 286 від 28.09.2005 (надалі-Інструкція № 286).

Згідно п.3.2 розділу 3 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Пунктом 2.1 розділу 2 Інструкції № 286 передбачено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною .

При цьому, відповідно до підпункту 2.6.1. пункту 2.6 розділу 2 Інструкції № 286 не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, тобто зовнішні сумісники.

Таким чином, зовнішні сумісники не включаються, як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до облікової кількості штатних працівників.

У податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску протягом 2023 року інформація про те, що з 31 липня 2018 року до 16 травня 2023 року на підприємстві було працевлаштовано особу з інвалідністю, ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу сервісу та про те, що починаючи з 12 червня 2020 року до теперішнього часу (тобто, безперервно протягом 2023 року) на підприємстві працевлаштовано ще одну особу з інвалідністю, ОСОБА_2 , на посаді заступника директора з комерційних питань інформація помилково не вносилась.

Відповідачем для коригування даної інформації було подано уточнюючі Податкові розрахунки за III-IV квартал 2023 року, в яких така інформація була відображена шляхом перерахунку сум єдиного внеску.

Отже, протягом усього 2023 року відповідачем було дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який для ПЕККФ "АВТО ПЛЮС" визначено на рівні 1 (одного) робочого місця. Відповідач самостійно, без звернення до позивача щодо підбору відповідних працівників, забезпечив виконання вимоги закону щодо працевлаштування протягом 2023 року на підприємстві як мінімум однієї особи з інвалідністю за основним місцем роботи.

З вказаного вище слідує, що відповідачем дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, крім того ним працевлаштована 1 (одна) особа з інвалідністю.

Також суд звертає увагу суду, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, затверджений Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю (п. 2 Порядку № 70).

З п. 9 Порядку № 70 вбачається, що позапланова перевірка може бути проведена незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема, за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Абзацами 1-3 п. 15 Порядку № 70 встановлено, що за результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінекономіки.

Посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, зазначають в акті перевірки інформацію про стан дотримання суб`єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.

Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.

Позивачем було застосовано адміністративно-господарську санкцію без відомостей щодо проведення такої перевірки, за якою було б встановлено порушення законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

За ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що фактична кількість працівників за основним місцем роботи не перевищує норматив, необхідний для працевлаштування, що спростовує вину відповідача у порушенні норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

За таких обставин відсутні підстави для застосування відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо вимог відповідачів про відшкодування на їх користь витрат на правову допомогу по 6000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг відповідачам, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачами надано: договір про надання правової допомоги від 12.06.2024 № 40, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3432/10, квитанції від 17.06.2024 № 226.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що такі витрати відповідачів були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг відповідачам, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом час на консультування клієнтів з питань узгодження правової позиції по справі, оскільки не зрозуміло, яка саме допомога була надана з таких питань.

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, суд вважає розмір витрат відповідача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Водночас, судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці відзиву. Підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені відповідачами як витрати на правову допомогу.

З урахуванням викладеного, суд визнає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн і визнає правомірним стягнути 600 гривень.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватної експертно-консультаційної фірми "Авто Плюс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Стягнути з Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь приватної експертно-консультаційної фірми "Авто Плюс" витрати на правову допомогу в сумі 600 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал