Постанова

від 03.07.2024 по справі 2а-5843/11/1070

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-5843/11/1070 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача Марчука Р.П.,

представника відповідача П`ятигорця Д.А.,

прокурора не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, за участю Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011 № 0000321701.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-5843/11/1070 адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-5843/11/1070 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 касаційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі апеляційну скаргу Білоцерківської державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі № 2а-5843/11/1070 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2020 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Верховний Суд зазначив, що як вбачається з наданих позивачем товарно транспортних накладних, пунктом навантаження зазначеного товару у них зазначено «м. Київ», таким чином з їх змісту неможливо встановити де саме відбувалось навантаження товару, на якому складі, за якою адресою. Вищевикладене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Також, судами під час розгляду справи не проаналізовано зміст наданих позивачем документів, не перевірено їх на відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не досліджено та проаналізовано кожну господарську операцію в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, тощо.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку відповідача, судом першої інстанції залишено поза увагою доводи податкового органу, що надані на підтвердження здійснення операцій ОСОБА_1 документи складені з порушенням вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: позивачем було надано копії накладних, які не містять дані щодо прізвища та ініціалів особи, яка приймала товар, номеру та дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, місця отримання товару. Під час розгляду справи по суті не досліджено та проаналізовано кожну господарську операцію в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, тощо.

Також, судом безпідставно відхилено докази відповідача, що стосуються діяльності ТОВ "ІІродсоюз-7", а саме пояснення директора ОСОБА_3 , де він наполягає, що ніякого відношення до діяльності товариства не має, та жодних документів від імені товариства, які б стосувалися господарської діяльності, не підписував.

Відповідач вказує, що відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового Кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідач стверджує, що судом першої інстанції в порушення статей 9, 90, 242, п. 3 ч. 4 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належної правової оцінки в сукупності доводам контролюючого органу, що господарська діяльність ТОВ «Продсоюз-7», ТОВ «ТФ «Діаніт» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

первинні документи складено з порушенням вимог закону;

первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТФ «Діаніт» містять суперечливі дані, зокрема, відкриття розрахункового рахунка постачальника, який зазначений у договорі від 28.06.2011 та видаткових накладних, відбулося пізніше складання первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції;

відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій;

відсутній кваліфікований персонал;

відсутні основні фонди;

директори контрагентів позивача заперечують свою причетність до діяльності суб`єктів господарювання та зазначають, що жодних документів від імені ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТД «Діаніт» не підписували.

Також, відповідач просить розглядати апеляційну скаргу за участі представника ГУ ДПС у Київській області.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

17.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

27.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника прокуратури надійшли пояснення, в яких Київська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 2а-5 843/11/1070 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .

Представник прокуратури вказує, що з матеріалів справи вбачається, що за укладеними 28.06.11 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Продсоюз-7» і ТОВ «ТФ «Діаніт» договорами поставки, предметом яких була поставка вторсировини (макулатури), позивачем за червень-липень 2011 року придбано товару на загальну суму 26 947 176,41 грн (сума ПДВ становить 4 491 196,07 грн.)

При цьому, згідно із висновками, відображеними у акті № 10/1701/2848111653 від 01.11.11 «Про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.11 по 31.07.11», Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім завищено суму податкового кредиту за червень, липень 2011 року на суму 4 491 196,07 грн. Як наслідок, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.11 № 0000321701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5 088 894,29 грн, в тому числі 4 491 196,07 гри за основним платежем і 597 698,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються, у тому числі, на висновках документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продсоюз-7» з питань достовірності даних, що містяться в податкових деклараціях за період з 01.06.11 по 17.10.11, викладених в акті ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 17.10.11 № 825/2310/36835886 та на висновках документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТФ «Діаніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні показників, задекларованих в уточнюючих розрахунках по деклараціях з ПДВ за січень, березень, червень, липень 2011 року, викладених в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 23.09.11 № 3310/23-2/36235885, які містяться в матеріалах справи.

Так, в ході вказаних перевірок ТОВ «Продсоюз-7» і ТОВ «ТФ «Діаніт» не встановлено факту передачі товарів (послуг) до контрагентів-покупців, у зв`язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, документів, що підтверджують транспортування та зберігання товарів, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару в таких обсягах.

Відтак, на думку Прокуратури Київської області, підтверджується, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товару між позивачем та його контрагентами не проводилися, у зв`язку з чим, угоди укладені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків, отримання підприємством податкової вигоди.

Натомість, судом першої інстанції не досліджено, питання щодо реальності господарських операцій за укладеними між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Продсоюз-7» і ТОВ «ТФ «Діаніт» договорами, добросовісності дій платника податку щодо відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, реальності усіх наведених у відповідних первинних документах даних, а також доводи податкового органу, які свідчать про наявність обставин щодо нереальності вчинення таких операцій.

Прокуратура Київської області вважає, що задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 з підстав ненадання податковим органом належних доказів на підтвердження нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів поставки, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки актам перевірок контрагентів позивача (т. 1 а.с. 170), поясненню ОСОБА_3. (т. 1 а.с. 172, 185) та протоколу допиту як свідка громадянина ОСОБА_3. від 14.02.13 (т. 1 а.с. 144), який згідно з установчими документами зареєстрований як директор ТОВ «Продсоюз-7».

Прокуратура Київської області вказує, що наявність свідоцтва про державну реєстрацію та факт реєстрації постачальників позивача в податкових органах на момент укладання спірних договорів, на що вказує суд першої інстанції, не характеризують підприємства як добросовісних платників, що мають ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Також, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі № 2604/9460/12, яким визнано винною генерального директора ТОВ «АГРОЕКО-СЕРВІС» Латиф Г.В. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального Кодексу України, який приєднано до матеріалів справи № 2а-5843/11/1070 як доказ, який має значення для правильного її вирішення (клопотання прокурора про приєднання доказів до матеріалів справи від 02.10.2020 № 15/2-8 вих 20).

Так, з вказаного вироку вбачається, що відповідно до висновків акту від 10.10.2011 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «АГРОЕКО-СЕРВІС» з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах, у тому числі, з ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт» за період квітень-червень 2011 року у платника податків ТОВ «АГРОЕКО-СЕРВІС» встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 052 906 грн, що підлягає обов`язковій сплаті до бюджету, зокрема, за травень 2011 року при взаємовідносинах із ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт» на суму 867 552 грн, за червень 2011 року - на суму 371 146 грн.

Вказане порушення податкового законодавства сталося внаслідок незаконного формування ТОВ «АГРОЕКО-СЕРВІС» податкового кредиту з податку на додану вартість в період часу з травня 2011 року по червень 2011 року на підставі підроблених податкових накладних, отриманих від фіктивних постачальників товарів нібито в особі підприємств ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт» та ТОВ «Інжинерно-Будівельна Компанія «ТАЛАН», а фактично складених і виданих невстановленими слідством особами для ТОВ «АГРОЕКО- СЕРВІС» за попередньої змови із службовими особами останнього.

Крім того, у вказаному вироку зазначено, що посадова особа, яка нібито підписувала первинні фінансово-господарські документи від імені ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт» ( ОСОБА_4 заперечує свою участь у господарській діяльності вказаного підприємства.

В той же час, у червні 2011 році ТОВ «Торгівельна фірма «ДІАНІТ» була контрагентом як ТОВ «АГРОЕКО-СЕРВІС», так і ФОП ОСОБА_1 .

Прокуратура Київської області вважає, що у даному випадку висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах, які свідчать про нереальність господарських відносин ФОП ОСОБА_1 , у тому числі з ТОВ «ТФ «Діаніт» у період, що перевірявся (червень-липень 2011 року). А вказані обставини щодо фіктивності ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт», на яких, серед іншого, ґрунтувався вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі № 2604/9460/12, є преюдиційними при розгляді справи № 2а-5843/11/1070, на що судом першої інстанції уваги не звернуто.

12.06.2024 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду призначено справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 липня 2024 року на 12:00 годин.

В судове засідання, призначене на 03.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Прокурор в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. За відсутності заперечень з боку представників позивача та відповідача, колегія суддів на місці постановила проводити розгляд справи за даної явки. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Представники позивача та відповідача надали пояснення по суті справи, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, (зареєстрований Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області від 18.05.2007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), відповідно до довідки про №25 від 29.05.2007 перебуває на обліку в Рокитнянській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області як платник податків та відповідно до свідоцтва 100068980 від 04.10.2007 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, оброблення неметалевих відходів та брухту, монтаж та встановлення збірних конструкцій, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля відходами та брухтом, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, організація будівництва об`єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, надання інших комерційних послуг.

У позивача наявна ліцензія № 507107 від 01.02.2011, яка видана Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на здійснення господарської діяльності: збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини на необмежений строк.

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Рокитнянської МДПІ від 06.10.2011 № 196, посадовими особами Рокитнянської МДПІ у Київській області ДПС проведена документальна позапланова перевірка достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період 01.06. по 31.07.2011, за результатами якої складено акт № 10/1701/2848111653 від 01.11.2011.

Перевіркою встановлено, у період, що переверіється позивач укладав правочини з ТОВ "Продсоюз -7" і ТОВ "ТФ "Діаніт" предметом яких була поставка вторсировини.

У зв`язку з цим, позивачем включено до складу податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ "Продсоюз-7" продукції за червень 2011 року суму податку на додану вартість 2 100 407,20 грн та за липень 2011 року - суму податку на додану вартість 1 852 654,20 грн; за операціями з придбання у ТОВ "ТФ "Діаніт" продукції за липень 2011 року - суму податку на додану вартість 538 134,67 грн.

Як вбачаться з акта перевірки, під час її проведення Рокитнянською МДПІ в Київській області ДПС використано матеріали перевірки ТОВ "Продсоюз-7", проведеної Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя.

Відповідно до акта документальної невиїзної перевірки ТОВ "Продсоюз-7" від 17.10.2011 № 825/2310/36836835886, складеного Державною податковою інспекцію у Хортицькому районі міста Запоріжжя, вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ "Продсоюз-7" правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого операції з ФОП ОСОБА_1 є нікчемними. Також встановлено, що у ТОВ "Продсоюз-7" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій.

Крім того, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя отримано лист від ДПА у Запорізькій області від 12.10.2011 № 10285/7/26-31, в якому повідомляється, що 26.10.2011 до УПМ ДПА у Запорізькій області надійшло звернення від ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), в якому той повідомив, що не мав і не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Продсоюз-7".

Співробітниками УПМ ДПА у Запорізькій області встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, ОСОБА_3 за даною адресою не мешкає. Від ВПМ ОДПІ у м. Бердянськ отримано скановану копію акту перевірки місцезнаходження ТОВ "Продсоюз-7", в якому зазначено, що за адресою 71163, Запорізька область, Бердянський район, с. Старопетрівка, вул. Щорса 10 знаходиться одноповерховий будинок, вікна і двері якого - зачинені, ознак знаходження офісу підприємства - немає, будинок знаходиться у занедбаному стані, територія, що прилягає до будинку - забруднена.

Відносно ТОВ "Діаніт", відповідачем досліджено дані акта перевірки ТОВ "ТФ "Діаніт" № 9848/7/23-204 від 06.10.2011, складеного Державною податковою інспекцію у місті Херсоні, відповідно до якого, перевіркою встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. За результатами перевірки Державна податкова інспекція у місті Херсоні дійшла висновку про те, що укладені ТОВ "ТФ "Діаніт" правочини порушують публічний порядок і є нікчемними.

За наслідками розгляду матеріалів перевірок Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя і Державної податкової інспекції у місті Херсоні, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачам та ТОВ "Продсоюз-7" і ТОВ "ТФ "Діаніт" правочинів і встановив порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за червень, липень 2011 року на 4 491 196,07 грн.

На підставі акта перевірки Рокитнянською МДПІ в Київській області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000321701 від 16.11.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5 088 894,29 грн, в тому числі 4 491 196,07 грн за основним платежем та 597 698,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено місця навантаження товару та подальший їх рух до своїх покупців - ТОВ "Патір-Мал", ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат". Натомість, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами -ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт"- базуються виключно на підставі висновків актів перевірок інших податкових органів: Акт від 17.10.2011 № 825/2310/36835886 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Продсоюз-7", Акт від 23.09.2011 № 3310/23-2/36235885 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ТФ "Діаніт". При цьому, податковий орган не досліджував фактичні обставини укладання правочинів між позивачем та вказаними контрагентами.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до переконання, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Продсоюз-7", ТОВ "ТФ "Діаніт", є безпідставними.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

За визначеннями, що містяться у п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Керуючись п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням, що міститься у пп. 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 198.1-198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На виконання пунктів 201.1, 201.4 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п. 200-1.3 ст 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На виконання п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 цього Кодексу.

Як підтверджено матеріалами справи, 28.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсоюз-7", в особі генерального директора ОСОБА_3 , якій діяв на підставі статуту про державну реєстрацію, та ФОП ОСОБА_1 , в особі директора ОСОБА_1 укладено договір поставки товару № 359, а саме товару - макулатури марки МС.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач надав податкові накладні виписані ТОВ "Продсоюз-7", а саме: № 55 від 02.06.2011 всього на суму 526 800 грн (в т. ч. ПДВ 20% 87 800 грн); № 56 від 03.06.2011 всього на суму 598 800 грн (в т. ч. ПДВ 20% 99 800 грн); № 57 від 06.06.2011 всього на суму 576 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 96 000 грн); № 58 від 07.06.2011 всього на суму 558 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 93 000 грн); № 59 від 08.06.2011 всього на суму 540 000 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 60 від 09.06.2011 всього на суму 540 000 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 61 від 10.06.2011 всього на суму 504 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 84 000 грн); № 62 від 10.06.2011 всього на суму 552 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 92 000 грн); № 63 від 13.06.2011 всього на суму 480 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 80 000 грн); № 64 від 13.06.2011 всього на суму 547 200 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 91 200 грн); № 65 від 14.06.2011 всього на суму 534 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 89 000 грн); № 66 від 15.06.2011 всього на суму 478 800 грн (в т. ч. ПДВ 20% 79 800 грн); № 67 від 15.06.2011 всього на суму 549 600 грн (в т. ч. ПДВ 20% 91 600 грн); № 68 від 16.06.2011 всього на суму 550 800 грн (в т. ч. ПДВ 20% 91 800 грн); № 69 від 17.06.2011 всього на суму 406 800 грн (в т. ч. ПДВ 20% 67 800 грн); № 70 від 17.06.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 71 від 20.06.2011 всього на суму 480 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 80 000 грн); № 18 від 21.06.2011 всього на суму 547 200 грн (в т. ч. ПДВ 20% 91 200 грн); № 73 від 22.06.2011 від 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 74 від 22.06.2011 всього на суму 526 800 грн (в т. ч. ПДВ 20% 87 800 грн); № 75 від 23.06.2011 всього на суму 528 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 88 000 грн); № 76 від 24.06.2011 всього на суму 406 200 грн (в т. ч. ПДВ 20% 67 700 грн); № 77 від 27.06.2011 всього на суму 407 478 грн (в т. ч. ПДВ 20% 67 913 грн); № 78 від 28.06.2011 всього на суму 551 520 грн (в т. ч. ПДВ 20% 91 920 грн); № 79 від 29.06.2011 всього на суму 132 445,20 грн (в т. ч. ПДВ 20% 22 074 грн); № 21 від 04.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 22 від 04.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 23 від 05.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 24 від 06.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 25 від 07.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 26 від 08.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 27 від 11.07.2011 всього на суму 504 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 84 000 грн); № 28 від 12.07.2011 всього на суму 480 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 80 000 грн); № 29 від 13.07.2011 всього на суму 492 960 грн (в т. ч. ПДВ 20% 82 160 грн); № 30 від 14.07.2011 всього на суму 517 080 грн (в т. ч. ПДВ 20% 86 180 грн); № 31 від 15.07.2011 всього на суму 540 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 90 000 грн); № 32 від 15.07.2011 всього на суму 420 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 70 000 грн); № 33 від 19.07.2011 всього на суму 420 840 грн (в т. ч. ПДВ 20% 70 140 грн); № 34 від 20.07.2011 всього на суму 408 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 68 000 грн); № 35 від 20.07.2011 всього на суму 492 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 82 000 грн); № 36 від 21.07.2011 всього на суму 492 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 82 000 грн); № 37 від 22.07.2011 всього на суму 516 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 86 000 грн); № 38 від 25.07.2011 всього на суму 516 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 86 000 грн); № 39 від 25.07.2011 всього на суму 504 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 84 000 грн); № 40 від 26.07.2011 всього на суму 504 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 84 000 грн); № 41 від 27.07.2011 всього на суму 516 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 86 000 грн); № 42 від 28.07.2011 всього на суму 516 000 грн (в т. ч. ПДВ 20% 86 000 грн); № 43 від 29.07.2011 всього на суму 37 044 грн (в т. ч. ПДВ 20% 6 174 грн).

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату поставки товару ФОП ОСОБА_1 , видані ТОВ "Продсоюз-7": № 55 від 02.06.2011; № 56 від 03.06.2011; № 57 від 06.06.2011; № 58 від 07.06.2011; № 59 від 08.06.2011; № 60 від 09.06.2011; №№ 61, 62 від 10.06.2011; №№ 63, 64 від 13.06.2011; № 65 від 14.06.2011; №№ 66, 67 від 15.06.2011; № 68 від 16.06.2011; №№ 69, 70 від 17.06.2011; № 71 від 20.06.2011; № 72 від 21.06.2011; №№ 73, 74 від 22.06.2011; № 75 від 23.06.2011; № 76 від 24.06.2011; № 77 від 27.06.2011; № 78 від 28.06.2011; № 79 від 29.06.2011; №№ 21, 22 від 04.07.2011; № 23 від 05.07.2011; № 24 від 06.07.2011; № 25 від 07.07.2011; № 26 від 08.07.2011; № 27 від 11.07.2011; № 28 від 12.07.2011; № 29 від 13.07.2011; № 30 від 14.07.2011; №№ 31, 32 від 15.07.2011; № 33 від 19.07.2011; №№ 34, 35 від 20.07.2011; № 36 від 21.07.2011; № 37 від 22.07.2011; №№ 38, 39 від 25.07.2011; № 40 від 26.07.2011; № 41 від 27.07.2011; № 42 від 28.07.2011; № 43 від 29.07.2011.

А також, видаткові накладні на поставку вторсировини за вищезазначеним договором № 359: № 55 від 02.06.2011; № 56 від 03.06.2011; № 57 від 06.06.2011; № 58 від 07.06.2011; № 59 від 08.06.2011; № 60 від 09.06.2011; №№ 61, 62 від 10.06.2011; №№ 63, 64 від 13.06.2011; № 65 від 14.06.2011; №№ 66, 67 від 15.06.2011; № 68 від 16.06.2011; №№ 69, 70 від 17.06.2011; № 71 від 20.06.2011; № 72 від 21.06.2011; №№ 73, 74 від 22.06.2011; № 75 від 23.06.2011; № 76 від 24.06.2011; № 77 від 27.06.2011; № 78 від 28.06.2011; № 79 від 29.06.2011; №№ 21, 22 від 04.07.2011; № 23 від 05.07.2011; № 24 від 06.07.2011; № 25 від 07.07.2011; № 26 від 08.07.2011; № 27 від 11.07.2011; № 28 від 12.07.2011; № 29 від 13.07.2011; № 30 від 14.07.2011; №№ 31, 32 від 15.07.2011; № 33 від 19.07.2011; №№ 34, 35 від 20.07.2011; № 36 від 21.07.2011; № 37 від 22.07.2011; №№ 38, 39 від 25.07.2011; № 40 від 26.07.2011; № 41 від 27.07.2011; № 42 від 28.07.2011; № 43 від 29.07.2011.

28.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ "Діаніт" , в особі генерального директора ОСОБА_4 , якій діяв на підставі Статуту про державну реєстрацію, та ФОП ОСОБА_1 , в особі директора ОСОБА_1 укладено договір поставки товару № 305, а саме товару - макулатуру марки МС.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивачем надані виписані ТОВ "ТФ "Діаніт" податкові накладні, а саме: № 308 від 07.07.2011 всього на суму 277 200 грн (в т. ч. ПДВ 20% 46 200 грн); № 316 від 07.07.2011 всього на суму 277 200 грн (в т. ч. ПДВ 20% 46 200 грн); № 309 від 08.07.2011 всього на суму 267 600 грн (в т. ч. ПДВ 20% 44 600 грн); № 310 від 11.07.2011 всього на суму 279 600 грн (в т. ч. ПДВ 20% 46 600 грн); № 311 від 12.07.2011 всього на суму 265 560 грн (в т. ч. ПДВ 20% 44 260 грн); № 312 від 15.07.2011 всього на суму 245 880 грн (в т. ч. ПДВ 20% 40 980 грн); № 313 від 19.07.2011 всього на суму 267 720 грн (в т. ч. ПДВ 20% 44 620 грн); № 314 від 21.07.2011 всього на суму 274 920 грн (в т. ч. ПДВ 20% 45 820 грн); № 315 від 22.07.2011 всього на суму 277 320,80 грн (в т. ч. ПДВ 20% 46 220,13 грн); № 317 від 25.07.2011 всього на суму 275 520,80 грн (в т. ч. ПДВ 20% 45 920,13 грн); № 318 від 27.07.2011 всього на суму 241 320,40 грн (в т. ч. ПДВ 20% 40 220,07 грн); № 319 від 28.07.2011 всього на суму 275 232 грн (в т. ч. ПДВ 20% 45 872 грн); № 320 від 29.07.2011 всього на суму 280 934 грн (в т. ч. ПДВ 20% 46 822,33 грн).

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури на оплату поставки товару ФОП ОСОБА_1 , видані ТОВ "ТФ "Діаніт": № СФ-0372 від 29.07.2011; № СФ-0371 від 28.07.2011; № СФ-0370 від 27.07.2011; № СФ-0369 від 25.07.2011; № СФ-0367 від 22.07.2011; № СФ-0366 від 21.07.2011; № СФ-0365 від 19.07.2011; № СФ-0364 від 15.07.2011; № СФ-0363 від 12.07.2011; № СФ-0360 від 07.07.2011; № СФ-0368 від 07.07.2011; №СФ-0361 від 08.07.2011.

А також, видаткові накладні на поставку вторсировини за вищезазначеним договором № 305: № РН-0000596 від 29.07.2011; № РН-0000595 від 28.07.2011; № РН-0000594 від 27.07.2011; № РН-0000593 від 25.07.2011; № РН-0000591 від 22.07.2011, № РН-0000590 від 21.07.2011; № РН-0000589 від 19.07.2011; № РН-0000588 від 15.07.2011; № РН-0000587 від 12.07.2011; № РН-0000586 від 11.07.2011; № РН-0000585 від 08.07.2011; № РН-0000584 від 07.07.2011; №РН-0000592 від 07.07.2011.

Щодо реалізації позивачем товарів придбаних у контрагентів ТОВ "ТФ "Діаніт" та ТОВ "Продсоюз-7" за вищезазначеними договорами слід зазначити наступне.

01.09.2009 між ТОВ "Папір-Мал", в особі директора ОСОБА_5 , якій діяв на підставі статуту і є платником податку на прибуток на загальних підставах (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 , в особі директора ОСОБА_1 , який діяв на підставі свідоцтва і є платником податку на прибуток на загальних підставах (Продавець), укладено договір купівлі - продажу макулатури № 12, предметом якого є поставка сировини і макулатури.

Позивачем надана специфікація № 1 від 01.09.2009 до договору купівлі - продажу № 12 від 01.09.2009 та накладні на продаж товару, а саме: № МАЛ87 від 31.05.2011; № МАЛ86 від 30.05.2011; № МАЛ84 від 27.05.2011; № МАЛ83 від 26.05.2011; № МАЛ82 від 25.05.2011; № МАЛ81 від 24.05.2011; № МАЛ80 від 23.05.2011; № МАЛ79 від 21.05.2011; № МАЛ78 від 20.05.2011; № МАЛ77 від 17.05.2011; № МАЛ76 від 11.05.2011; № МАЛ74 від 04.05.2011; № МАЛ75 від 10.05.2011; № МАЛ73 від 03.05.2011; № МАЛ100 від 04.07.2011; № МАЛ101 від 05.07.2011; № МАЛ102 від 06.07.2011; № МАЛ103 від 07.07.2011; № МАЛ105 від 11.07.2011; № МАЛ104 від 09.07.2011; № МАЛ106 від 12.07.2011; № МАЛ107 від 16.07.2011; № МАЛ108 від 18.07.2011; № МАЛ109 від 19.07.2011; № МАЛ110 від 20.07.2011; № МАЛ111 від 20.07.2011; № МАЛ112 від 21.07.2011; № МАЛ113 від 22.07.2011; № МАЛ114 від 23.07.2011; № МАЛ115 від 25.07.2011; № МАЛ116 від 26.07.2011; № МАЛ117 від 27.07.2011; № МАЛ119 від 28.07.2011; № МАЛ118 від 28.07.2011; № МАЛ120 від 29.07.2011; № МАЛ121 від 30.07.2011; № МАЛ122 від 31.07.2011; № МАЛ96 від 21.06.2011; № МАЛ94 від 18.06.2011; № МАЛ89 від 02.06.2011; № МАЛ93 від 16.06.2011; № МАЛ88 від 01.06.2011; № МАЛ90 від 06.06.2011; № МАЛ91 від 07.06.2011; № МАЛ92 від 14.06.2011; № МАЛ95 від 20.06.2011; № МАЛ97 від 22.06.2011; № МАЛ98 від 24.06.2011; № МАЛ99 від 30.06.2011.

01.04.2011 між ТОВ "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат", в особі в.о. голови правління Корсунського Миколи Миколайовича , якій діяв на підставі статуту товариста і є платником податку на прибуток на загальних підставах (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 , в особі директора ОСОБА_1 , який діяв на підставі свідоцтва і є платником податку на прибуток на загальних підставах (Продавець), укладено договір поставки товару № 1044, а саме вторинних сировинних ресурсів - макулатури.

В матеріалах справі міститься специфікація № 1, 5, 6, 7 до договору 1044 від 01.05.2011, акти приймання макулатуру по кількості і якості № 1716 від 26.06.2011, № 1739 від 29.06.2011, № 1788 від 01.07.2011 та накладні, що підтверджують його виконання: № ЦБК145, № ЦБК138/1, № ЦБК138, № ЦБК75 від 01.06.2011; № ЦБК139 від 02.06.2011; № ЦБК140, № ЦБК76 від 03.06.2011; № ЦБК141 від 04.06.2011; № ЦБК142 від 06.06.2011; № ЦБК143, № ЦБК144, № ЦБК77 від 07.06.2011; № ЦБК146, № ЦБК78 від 09.06.2011; № ЦБК79 від 10.06.2011; № ЦБК148, № ЦБК80 від 11.06.2011; № ЦБК149 від 12.06.2011; № ЦБК150, № ЦБК151 від 14.06.2011; № ЦБК81, № ЦБК152 від 15.06.2011; № ЦБК153, № ЦБК154 від 16.06.2011; № ЦБК82 від 17.06.2011; № ЦБК13 від 27.01.2011.

03.01.2010 між ТОВ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", в особі фінансового директора Коренєва Сергія Миколайовича , що діяв на довіреності № 115/03 від 17.03.2010 (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 в особі директора ОСОБА_1 , який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 641401 від 18.05.2007 (Продавець), укладено договір купівлі-продажу № 01-М, предметом якого є поставка макулатури марки МС-5Б.

15.03.2010 між вищезазначеними сторонами укладений укладено договір купівлі-продажу № 15/03/10, предметом якого є також поставка макулатури марки МС-5Б.

Позивачем надана специфікація № 1 від 15.03.2010 до договору купівлі - продажу № 15/03/10 від 15.03.2011, специфікація № 1 від 03.01.2011 до договору купівлі - продажу № 01-М від 03.01.2011 та накладні на поставку товару, а саме: № КРК8 від 04.07.2011, № КРК7 від 02.07.2011, № КРК6 від 01.07.2011, № КРК5 від 29.06.2011, № КРК4 від 25.06.2011, № КРК3 від 24.06.2011, № КРК2 від 23.06.2011; № КРК1 від 22.06.2011.

Позивачем на підтвердження передачі товару - макулатури, за господарськими операціями між позивачем та ТОВ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", ТОВ "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат", ТОВ "Папір-Мал" надані товарно-транспортні накладні: № 470932 від 23.07.2011; № 002411 від 22.07.2011; № 002410, № 002409 від 21.07.2011; № 002413 від 26.06.2011; № 001151, № 315199 від 16.06.2011; № 315196, № 315197 від 10.06.2011; № 315194, № 315195, № 315193, № 322727, № 322728 від 09.06.2011; № 315192 від 08.06.2011; № 315192 від 06.06.2011; № 315091, № 315191, № 315089, № 315091, № 315090 від 02.06.2011; № 315189, № 315188 від 31.05.2011; № 322742, № 322743, № 322741, № 322738, № 322740, № 322739, № 322737 від 15.06.2011; № 322744, № 322745, № 623498 від 16.06.2011; № 322736, № 322734, № 322732, № 322731, № 322733 від 14.06.2011; № 322730, № 315232 від 11.06.2011; № 322726 від 09.06.2011; № 315063 від 08.06.2011; № 315231, № 322724, № 322723, № 623497, № 004604, № 002505 від 07.06.2011; № 322721, № 322720 від 06.06.2011; № 322718, № 315063, № 322719, № 315063, № 322717 від 03.06.2011; № 315230 від 04.06.2011; № 315229, № 315087, № 315088 від 01.06.2016; № 322711 від 27.05.2011; № 322714 від 30.05.2011; № 470917, № 470916, № 470908, № 389113, № 389123 від 27.07.2011; № 470925, № 470924, № 389114, № 389121 від 29.07.2011; № 470664, № 389112, № 470923, № 470951; №389119, № 470663 від 28.07.2011; № 470919, № 470920, № 470921, № 470918, № 389112 від 27.07.2011; № 470910, № 470907 від 26.07.2011; № 470905, № 470904, № 470906 від 25.07.2011; № 470909, № 470911, № 470912, № 470914, № 470913 від 26.07.2011; № 470886, № 470896, № 470894 від 21.07.2011; № 470897, № 470893 від 23.07.2011; № 470891, № 470895, № 470903, № 470892, № 470899, № 470646, № 389111 від 22.07.2011; № 470890, № 470888, № 470901, № 470887, № 470902, № 470889, № 470645, № 389112, № 470646, № 389120 від 21.07.2011; № 470882, № 470886, № 470880, № 470879, № 470883, № 470881, № 470885, № 470642, № 470644, № 389118, № 470643, № 470643 від 20.07.2011; № 470872, № 470868, № 470867, № 470878, № 470873, № 470871, № 470866, № 470869, № 470870, № 470874, № 002486, № 389122, № 389111 від 19.07.2011; № 470865, № 389122, № 470859, № 3891163, № 389117, № 389120, № 389111 від 18.07.2011; № 470862, № 389107 від 16.07.2011; № 322644,№ 470855, № 322642, № 322643 від 14.07.2011; № 47085, № 470856, № 470853, № 470857, № 322646, № 389107, № 3411001 від 15.07.2011; № 322635, № 322640, № 322636, № 322639, № 322637, № 322633, № 322632 від 13.07.2011; № 322628, № 322627, № 322361, № 322626, № 322630, № 002485 від 12.07.2011; № 322618, № 322621, № 389120, № 322623, № 470637 від 11.07.2011; № 322616, № 322613, № 322612, № 470635, № 470633, № 470636 від 09.07.2011; № 322617, № 322615, № 470632 від 08.07.2011; № 322609, № 322610 від 07.07.2011; № 322608, № 322607 від 06.07.2011; № 322605, № 322603, № 389110, № 389115/1 від 05.07.2011; № 322604, № 389123, № 389115 від 04.07.2011; № 322601, № 322550, № 322549 від 01.07.2011; № 322543, № 322545, № 322541, № 322539 від 30.06.2011; № 002485 від 16.07.2011; № 389112, № 389123 від 25.07.2011; № 3891181, № 470650, № 470601 від 26.07.2011; № 470648 від 23.07.2011; № 3891191 від 27.07.2011; № 470954, № 470955, № 470953 від 30.07.2011; № 44 від 18.06.2011; № 199233 від 20.06.2011; № 002539 від 21.06.2011; № 623499, № 24/06/11 від 24.06.2011; № 002507 від 30.06.2011.

11.01.2010 між ТОВ Олега Олександровича , який діяв на підставі статуту (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 , в особі директора ОСОБА_1 , що діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (Продавець), укладено договір поставки макулатури № 03/М.

Як вказав представник позивача в суді апеляційної інстанції, позивач отримував товар від своїх контрагентів - ТОВ "Продсоюз-7"та ТОВ "ТФ "Діаніт" на складах даних контрагентів, відразу після чого організовував їх поставку до своїх покупців - ТОВ "Папір-Мал", ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та ВАТ "Луцький картонно руберойдовий комбінат" без зберігання на інших складах або полігонах.

Вказане також підтвердив, скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, Верховний Суд який вказав, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що позивач отримував товар від своїх контрагентів - ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт" на складах даних контрагентів, відразу після чого організовував їх поставку до своїх покупців - ТОВ "Папір-Мал", ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та ВАТ "Луцький картонно руберойдовий комбінат" без зберігання на інших складах або полігонах.

Разом з цим, як вбачається з наданих позивачем товарно транспортних накладних, пунктом навантаження зазначеного товару у них зазначено "м. Київ", таким чином з їх змісту неможливо встановити де саме відбувалось навантаження товару, на якому складі, за якою адресою.

Верховний Суд вказав, що вищевикладене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. Також, зазначив, що судами під час розгляду справи не проаналізовано зміст наданих позивачем документів, не перевірено їх на відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не досліджено та проаналізовано кожну господарську операцію в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, тощо.

На спростування вказаного при новому розгляді справи, позивач надав додаткові пояснення де зазначив, що передача та отримання товару як за договором поставки товару № 359 від 28.06.2011, так і за договором поставки товару № 305 від 28.06.2011 здійснювалась на складах, відповідно, ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт", які ними орендувались. В подальшому, відразу після отримання товару (макулатури) позивач організовував їх поставки до своїх покупців - ТОВ "Патір-Мал", ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат". На підтвердження даного факту позивачем було подано договори, підписані ним з ТОВ "Папір-Мал", ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", накладні, акти, товарно-транспортні накладні за червень, липень 2011 року, з яких вбачається, що позивачем було поставлено, а ТОВ "Папір-Мал", BAT "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" тa BAT "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" було отримано поставлений товар. Вказані поставки товарів здійснювались зі складів за маршрутами: Київ - Малин; Прилуки - Малин; Ніжин - Малин; Бахмач - Малин; Вінниця - Малин; Лубни - Малин; Чернігів - Малин; Київ - Жидачів; Херсон - Жидачів; Кривий Ріг - Жидачів; Суми Жидачів; Вінниця - Жидачів; Коломия - Жидачів; Тернопіль - Жидачів; Чернівці - Жидачів; Шепетівка - Жидачів; Заліщики - Жидачів; Новоград-Волинський - Жидачів; Дрогобич - Жидачів; Іллічівськ - Жидачів; Рогатин - Жидачів; Стрий - Жидачів; Снятин - Жидачів; Мукачево - Жидачів; Самбір - Жидачів; Чернігів - Жидачів; Черкаси - Жидачів; Житомир Жидачів; Золотоноша - Жидачів; Червонозаводське - Жидачів; Козятин - Жидачів; Гадяч - Жидачів; Харків - Жидачів; Кіровоград - Жидачів; Могилів-Подільський - Жидачів Кам`янець-Подільський - Жидачів; Прилуки - Жидачів; Конотоп - Жидачів; Полтава - Жидачів; Шостка - Жидачів; Одеса - Жидачів; Рівне - Жидачів; Бердянськ - Жидачів; Тульчин - Жидачів; Біла Церква - Жидачів; Лубни - Жидачів. При цьому, товари навантажувались за адресами: у м. Києві - вул. Промислова, 4 Видубичі; склади з макулатурою в яких розміщені промислові преси для пресування макулатури до 500 кг. тюк., склади з рампою і навантажувачами для завантажень вантажних автомобілів); у м. Прилуки - вул. Дружби Народів, 8 (пункт прийму, склад з рампою, де є можливість завантаження тюків від 300-500 кг); у м. Ніжин - вул. Березанська, 108; у м. Бахмач - вул. В.Винниченка, 56 (склад); у м. Вінниця - вул. Чехова, 31б (комбінат з сортування і переробки макулатури); у м. Лубни - вул. Вишневецьких (при виїзлі з міста на трасу); у м. Чернігові - вул. Інструментальна, 13 (критий арочний ангар з пресом і навантажувачем); у м. Херсоні - вул. Домобудівна, 11; у м. Кривому Розі вул. Магістральна, 25А, у м. Суми - вул. Черкаська, 4; у м. Коломия - вул. Симоненка, 2/1; у м. Тернополі - вул. Юності, 19; у м. Чернівці - вул. Винниченка, 2а; у м. Шепетівка - вул. Шишукова, 13; y м. Заліщики вул. Національного відродження, 76; y м. Новоград-Волинський - вул. Войкова, 80; у м. Дрогобич - вул. Солоний ставок, 4; у м. Іллічівськ (нині - м. Чорноморськ) - вул. Транспортна; у м. Стрий - вул. Вітовського, 1; у м. Самбір - вул. Завокзальна, 3; у м. Черкаси - вул. Нижня Горова, 6; у м. Житомир вул. Промислова, 17; у м. Гадяч - вул. Енгельса, 26; у м. Харків - провул. Динамівський, 4; у м. Кіровоград (нині м. Кропивницький) вул. Автолюбителів, 3в; y м. Кам`янець-Подільський - вул. Північна, 81; у м. Конотоп - вул. Свободи, 77; у м. Полтава - вул. Хлібозаводська, 7; у м. Одеса - вул. Столбова, 28/2; у м. Рівне - провул. Робітничий, 5; у м. Бердянськ - вул. Польська, 15б; у м. Біла Церква - вул. Таращанська, 194.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, позивачем підтверджено місця навантаження товару та подальший їх рух до своїх покупців - ТОВ "Патір-Мал", ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат".

За визначенням, що міститься у ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

В той же час, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання пп. 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Керуючись п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вірно вказує суд першої інстанції, документи, що були наданні позивачем відповідають встановленим вимогам.

Щодо питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Стаття 228 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Як вірно зауважує суд першої інстанції, договори з контрагентами позивача укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується податковими і видатковими накладними виписаних позивачу даними підприємствами у зв`язку з поставкою вторсировини контрагентами, рахунків-фактур, а також копії рахунків на оплату товару, відтак є вірним висновок суду першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України.

Щодо наявності кримінальних проваджень на які вказує відповідач, слід зазначити наступне.

Так, постанова старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Циби Н.Д. від 26.10.2011 про порушення кримінальної справи відносно позивача за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України було скасовано, що підтверджено листом Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2012 № 25414/12-Вих/4/2610/1388/2012/КК20 та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2012 у справі № 2610/7853/2012.

Також, в матеріалах справи містяться копії постанов Солом`янського районного суду м. Києва, а саме: від 30.10.2012 у справі № 4-2609/1612/2012, від 30.10.2012 у справі № 4-2609/1636/2012, від 31.10.2012 у справі № 4-2609/1672/2012, у яких зазначається, що відносно ФОП ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом безпідставного включення до складу податкового кредиту податкової звітності суми по операціями з підприємствами, що мають ознаки фіктивності ТОВ "Продсоюз -7" і ТОВ "ТФ "Діаніт" та на підставі яких накладено арешти на банківські рахунки позивача. Також, наявна постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 13.11.2012 у справі № 4/2609/1788/2012, якою було накладено арешт на банківські рахунки ТОВ "Класик-М", директором якої є ОСОБА_1 .

Проте, постановами Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2012 у справі № 4-2609/1636/2012, від 17.12.2012 у справі № 4-2609/1672/2012 та від 26.12.2012 у справі № 4/2609/1788/2012 арешт з грошових коштів позивача знято.

Також, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.04.2016 у справі № 1-кс/760/3955/16 зобов`язано слідчого управління фінансових розслідувань головного управління ДФС у Київській області винести постанову про закриття кримінального провадження відносно ФОП ОСОБА_1 .

Під час нового розгляду даної справи, для підтвердження подальшої реалізації придбаної макулатуру у вказаних контрагентів, позивач надав копію постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 у справі № 0670/1033/12, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012, якою встановлено факт виконання умов договору купівлі-продажу № 12 від 01.09.2009, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Папір-Мал", якою також встановлено, що у липні 2011 року позивачем здійснено ряд поставок макулатури; постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 у справі № 806/423/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013, якою встановлено факт виконання умов договору купівлі-продажу № 12 від 01.09.2009 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Папір-Мал", а також встановлено, що у червні 2011 року позивачем здійснено ряд поставок макулатури.

Обґрунтовуючи позицію, що контрагенти позивача (ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт") не здійснюють реальну господарську діяльність, відповідач також посилається на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2015 у справі № 357/14419/15-к та вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі № 2604/9460/12.

Однак, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2015 у справі № 357/14419/15-к є ухвалою слідчого судді, винесеною в межах кримінального провадження № 32012100000000007 від 21.11.2012 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Так, слідчим управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012100000000001 від 21.11.2012 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Разом з цим, кримінальне провадження № 32012100000000001 було закрито 21.06.2016, що підтверджується листом Прокуратури Київської області віл 25.07.2016 № 2 04/5-849 вих16.

Щодо вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі № 2604/9400/12, то даним судовим рішенням притягнуто до кримінальної відповідальності особу, яка обіймала посаду генерального директора TOB "АГРОЕКО-СЕРВІС", однак, як не заперечується сторонами у справі, позивач жодних взаємовідносин з ТОВ "АГРОЕКО-СЕРВІС" не мав.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2015 у справі № 357/14419/15-к та вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2012 у справі № 2604/9460/12 не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 73 та 74 КАС України. Натомість, відповідачем не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Продсоюз -7", ТОВ "ТФ "Діаніт".

Також, в матеріалах справи наявні фотокартки складського приміщення і полігону, на яких розміщена вторсировина, а також копії актів обстеження полігону твердих побутових відходів від 11.10.2011, складених посадовою особою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби.

Як вірно вказує суд першої інстанції, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами -ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт" базуються виключно на підставі висновків актів перевірок інших податкових органів: Акт від 17.10.2011 № 825/2310/36835886 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Продсоюз-7", Акт від 23.09.2011 № 3310/23-2/36235885 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ТФ "Діаніт". При цьому, податковий орган не досліджував фактичні обставини укладання правочинів між позивачем та вказаними контрагентами.

Щодо посилання податкового органу на пояснення директора ТОВ "Продсоюз-7" ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) відносно того, що він не мав і не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Продсоюз-7" слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 72, 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статей 84, 85 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Зважаючи на вказані норми, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що пояснення керівника підприємства, що містяться у зверненні, наданому до УПМ ДПА у Запорізькій області, 26.10.2011, є лише одним із засобів доказування в справі, однак вони не є єдиним та належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, оскільки таким доказом може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки зобов`язання за договорами, укладеними між позивачем і ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт" мали реальний характер - товари надані для прийняття продавцем і прийняті покупцем, факт отримання товарів і відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Щодо тверджень відповідача про не підтвердження суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Продсоюз -7", ТОВ "ТФ "Діаніт", слід зазначити наступне.

Як вказано вище, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як підтверджено матеріалами справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт", відповідають вимогам ПК України.

Також, позивач надав усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо.

Крім того, як вірно вказує суд першої інстанції, відсутність у контрагентів товариства трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідну поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі по податку на додану вартість, адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, та наявність у штаті підприємства працюючих осіб. Також, контрагенти мають право залучати на надання послуг/виконання робіт інших осіб не лише шляхом укладання трудових договорів. Як вірно вказує суд першої інстанції, питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від діяльності контрагентів, розрахунку з бюджетом третіх осіб та наявність залучених за трудовим договором працівників контрагентів.

Натомість, відповідачем жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання наведених товарів до податкового кредиту до суду надано не було.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за червень, липень 2011 року на 4 491 196,07 грн, є необґрунтованим. Як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог. Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан