Ухвала

від 08.07.2024 по справі 640/8711/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

справа № 640/8711/19

адміністративне провадження № К/990/24238/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №640/8711/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 квітня 2019 року №0019551406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 131 826 822,00 грн та нарахування фінансових санкцій у розмірі 30 039 156,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 210,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

26 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про здійснення розподілу судових витрат, в якій просило стягнути на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 186 597,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України. В іншій частині відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» задоволено частково. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЗАПОРІЖЖЯ» (69002, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 92, код ЄДРПОУ 33302670) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) грн. В задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ КЕПІТАЛ» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, в частині задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №640/8711/19, слід застосовувати такий же критерій.

Верховний Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Так у поданій касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі №600/813/20-а.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення норм матеріального права судами попередніх інстанцій не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному відповідачем судовому рішенні, урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16, проте скаржником не аргументовано, у чому, на його думку, полягає помилковість застосування судом цих позицій.

Крім того, підставою касаційного оскарження скаржником вказано формально пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Перевіркою змісту касаційної скарги щодо оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року встановлено, що касаційна скарга не містить жодних прямих чи опосередкованих посилань на відповідні пункти частини другої і третьої статті 353 КАС України.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №640/8711/19 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов