Ухвала

від 08.07.2024 по справі 240/11528/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

Київ

справа № 240/11528/23

адміністративне провадження № К/990/25154/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 240/11528/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2024 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - скаржник, Товариство), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 29.06.2024.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститися посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 86.7 статті 86 ПК України і не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, відповідно до якого позивач може посилатися на процедурні порушення, а суди мають надавати оцінку таким підставам позову в першу чергу.

Водночас, судові рішення не містять протилежного висновку від того, що міститься у згаданій скаржником постанові суду. Здебільшого в цій частині доводи скаржника зводяться до неправильного застосування саме пункту 86.7 статті 86 ПК України, але це питання не вирішувалося Верховним Судом у справі №520/8836/18. Оскільки Товариство ставить питання застосування конкретної норми права, то у касаційній скарзі підстава для касаційного оскарження судових рішень має визначатися саме в межах такої норми права, а не загальних висновків Верховного Суду щодо можливості скасовувати податкові повідомлення-рішення через недотримання процедури проведення перевірки. Особливо в умовах наявності правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до якого підставою для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, а лише ті, які об`єктивно вплинули на висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки.

Тому доводи скаржника в цій частині не є достатніми для відкриття касаційного провадження.

Також скаржник посилається на неправильне застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України і наводить доводи, пов`язані із незрозумілістю здійсненого розрахунку суми ПДВ. Підставою для касаційного оскарження судових рішень в цій частині скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вважає, що суди не врахували висновок Верховного Суду, у якому розкрито правовий зміст пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Водночас скаржник не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне застосування судами пункту 198.5 статті 198 ПК України і який саме висновок судів суперечить висновку, викладеному у наведеній в касаційній скарзі постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №560/7669/21. Незрозумілість позивачеві здійсненого розрахунку податкового зобов`язання не є тотожним неправильному застосуванню норми матеріального права, а тому доводи скаржника в цій частині не є достатніми для відкриття касаційного провадження.

З цих же підстав не є достатніми доводи скаржника, здійснені із посиланням на висновки Верховного Суду щодо можливості скасування податкового повідомлення-рішення в частині, яка може бути ідентифікована.

Доводи скаржника про те, що висновок контролюючого органу про не отримання пального унеможливлює в подальшому висновок про використання такого пального не у господарській діяльності не обумовлений взаємозв`язком із висновками судів попередніх інстанцій, адже судові рішення не містять висновку про те, що поставка пального від контрагентів фактично не відбулась.

Крім того, позивач оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом судових рішень, суди попередніх інстанцій визнали правомірними податкові повідомлення-рішення №00004680701 і №00004770701 в цілому; податкове повідомлення-рішення №00004860701 в частині нарахування податкових зобов`язань, пов`язаних з господарськими операціями між позивачем і ТОВ «НК СОЛАР», ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» (частково), ТОВ «ВЕСТ КАРД», ТОВ «ОПТ-ЛІЗИНГ», ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА», ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (частково).

Однак, зі змісту касаційної скарги не вбачається правового обґрунтування (у взаємозв`язку із підставами для касаційного оскарження судових рішень) незгоди з висновками судів попередніх інстанцій ані в частині податкових повідомлень-рішень №00004680701 і №00004770701, ані в частині визначення податкових зобов`язань, пов`язаних з господарськими операціями з ТОВ «НК СОЛАР», ТОВ «ВЕСТ КАРД», ТОВ «ОПТ-ЛІЗИНГ», ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА», ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (частково).

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 240/11528/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон