Ухвала

від 18.06.2024 по справі 756/6401/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/6401/24

Номер провадження № 1-кс/756/1357/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника третьої особи ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 22.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000157, про арешт майна,

УСТАНОВИВ:

20.05.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 22.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000157.

У клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023102050000157, а саме на: нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 71,3 м2, реєстраційний номер 2548031180000, яке на праві приватної власності належить ТОВ «КОМФОРТ ГРУП ПЛЮС» (ЄДРПОУ 42317546). Дане майно, відповідною постановою прокурора Оболонської окружної прокуратури м.Києва від 20.05.2024, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023102050000157 від 22.09.2023, за ч.3 ст. 190 КК України.

На думку прокурора, наведені обставини свідчать про те, що наразі є необхідність в накладенні арешту на вказані об`єкти, оскільки вони відповідають ознакам речових доказів.

У клопотанні прокурор зазначає, що за попередньою змовою, в невстановленому досудовим розслідуванням час та місці, група осіб за попередньою змовою, на підставі підроблених документів, шахрайським шляхом заволоділи нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями за наступними адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 (реєстраційний номер 2524282280000), АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 та АДРЕСА_1 , площею 71,3 м2що призвело до незаконного вибуття технічних приміщень з власності співвласників зазначених будинків. (ЄО 39712 від 06.10.2023).

Злочинна схема полягала у наступному. У невстановлений час та день, група осіб за попередньою змовою, розробила план-схему з відчудження технічних приміщень (місць загального користування) будників за адресами АДРЕСА_22 . З метою реалізації злочинної схеми, невстановлені особи виготовили підроблені договори інвестування у нерухомість та управління майном, які не відповідають типовій формі договорів які укладались справжніми інвесторами. Маючи доступ до проектної документації на будинки, були виготовлені договори інвестування у нерухомість та управління майном, договори про припинення договору інвестування у нерухомість та управління майном, акти прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування, які оформленні на залученого ОСОБА_5 . Звертаю увагу суду, що усі договори на 16 нежитлових приміщень датовані однією датою - 29.10.2005 та реєстри документів за акредитивом (оплата за договорами) здійснено 17.01.2006.

Так, 15.05.2024 до Оболонської окружної прокуратури м. Києва надійшла заява про залучення до кримінального провадження в якості потерпілого від ОСББ «ОАЗИС 4» з підстав ознак шахрайського заволодіння майном співвласників будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Допитаний в якості потерпілого голова правління ОСББ «ОАЗИС 4», зазначив що з моменту введення в експлуатацію вказане приміщення є технічним приміщенням та додав план підвалу.

Також допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , зазнаив що є власником квартири та парко місць у будинку за адресою АДРЕСА_23 та надав копії усіх документів які отримував на етапі інвестування та реєстрації. Порівнявши документи, надані ОСОБА_6 та документи, які стали підставою для реєстрації нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , встановлено відмінності.

Крім того на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва проведено тимчасовий доступ до речей та документів які зберігаються у Національному банку України, як у зберігача ТОВ «Комерційний банк «СТОЛИЦЯ» який перебуває на стадії ліквідації, який зазначив що будь яких договорів, платіжних доручень або акредитивів укладених з ОСОБА_5 не виявлено, що підтверджує версію досудового розслідування що реєстрація права власності здійсненна на підставі підроблених документів.

Крім того, під час здійснення процесуального керівництва отримано копії аналогічних договорів інвестування які як за формою так і за змістом відрізняються від договорів ОСОБА_5 , що підтверджує версію досудового розслідування.

Зазначена реєстрація права власності була проведена на підставі неправдивих і підроблених невстановленими особами документів з метою заволодіння шахрайським шляхом нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням в будинку АДРЕСА_24 , що завдало шкоди співвласникам зазначеного будинку.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання, оскільки підозра в кримінальному провадженні нікому не вручена, експертиза не призначена, крім того в рамках кримінального провадження не допитували осіб які підписали договір та не доведені підстави накладення арешту на майно.

Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Водночас, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до пунктів 1-3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В данному випадку нежитловим приміщенням в будинку АДРЕСА_24 є об`єктом протиправних дій та набуті кримінально-протиправним шляхом, а сааме на підставі підроблених інвестиційних договорів та акредитивів (платіжних доручень).

Як убачається із клопотання про накладення арешту на майно та матеріалів доданих в його обґрунтування, прокурором обґрунтована необхідність арешту вказаного у клопотанні майна, зокрема, вказано перелік і види майна, що належить арештувати та надано документи, які підтверджують право власності на майно.

Так, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Отже, судом встановлено, що ежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 71,3 м2, реєстраційний номер 2548031180000, є речовим доказом, так як відповідає ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктом, які могли зберегти на собі сліди злочину, як і самостійно або у сукупності з іншими доказами доводити певні обставини чи вказувати на їх існування.

Ураховуючи викладене, на думку суду, клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 01.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000157, про арешт майна слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 22.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000157, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеного 22.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102050000157, на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 71,3 м2, реєстраційний номер 2548031180000, яке на праві приватної власності належить ТОВ «КОМФОРТ ГРУП ПЛЮС» (ЄДРПОУ 42317546).

Заборонити на час досудового розслідування користування, розпоряджання та відчуження вказаним майном будь-яким особам і будь-яким чином.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надати прокурору та представнику третьої особи.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1