Рішення

від 03.07.2024 по справі 201/3785/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3785/24

Провадження № 2/201/2240/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Батманової В.В.

за участю секретаря - Турбаївською М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 02 квітня 2024 року надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в розмірі 7 800 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 171,90 грн., три відсотки річних в розмірі 684,05 грн.; також просив стягнути витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що відповідач є учасником (членом) Кооперативу, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та власником парковочних місць 301-2, 401-8.

Відповідно до протоколу загальних зборів Кооперативу №8/2021 від 26 січня 2021 року, учасниками Кооперативу було прийнято рішення по 5-му питанню щодо необхідності покупки 72 (сімдесяти двох) модулів автоматичного пожежогасіння СПРУТ9, для чого було вирішено поповнити ремонтний фонд Кооперативу на загальну суму 280800 грн., за рахунок разових цільових внесків членів Кооперативу в розмірі 3900,00 грн. з паркомісця, які внести до 30 квітня 2021 року.

Відповідно до додатку №3 до протоколу №8/2021 від 26 січня 2021 року, за рішення №5 проголосувало 54 члени Кооперативу, що складає 67,5% від загальної кількості всіх членів Кооперативу.

Відповідачу неодноразово виставлялись рахунки на оплату цільового внеску, зокрема в рахунках №СФ-0000260 від 23.02.2021, СФ-0000733 від 01.08.2021, СФ0000021 від 01.01.2022, СФ-0000670 від 01.08.2022, СФ-0000021 від 01.01.2023, СФ-0000912 від 01.12.2023 СФ-0000183 від 01.03.2024, вказувалась стаття про оплату 7800 гри. за установку системи автоматичного пожежогасіння СПРУТ-9 з розрахунку 2-ох паркомісць, однак, сплачуючи всі виставлені витрати, відповідач до сьогоднішнього дня не сплатив 7800 грн. за установку системи пожежогасіння.

Оскільки заборгованість за цим платежем відповідачем не погашена, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.04.2024 указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В.

Ухвалою судді від 03 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача вдруге подав заяву про відкладення розгляду справи, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причини неможливості явки у судове засідання суду надано не було.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач є учасником (членом) Кооперативу, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та власником парковочних місць 301-2, 401-8.

Відповідно до протоколу загальних зборів Кооперативу №8/2021 від 26 січня 2021 року, учасниками Кооперативу було прийнято рішення по 5-му питанню щодо необхідності покупки 72 (сімдесяти двох) модулів автоматичного пожежогасіння СПРУТ9, для чого було вирішено поповнити ремонтний фонд Кооперативу на загальну суму 280800 грн., за рахунок разових цільових внесків членів Кооперативу в розмірі 3900,00 грн. з паркомісця, які внести до 30 квітня 2021 року.

Відповідно до додатку №3 до протоколу №8/2021 від 26 січня 2021 року, за рішення №5 проголосувало 54 члени Кооперативу, що складає 67,5% від загальної кількості всіх членів Кооперативу.

Відповідачу неодноразово виставлялись рахунки на оплату цільового внеску, зокрема в рахунках №СФ-0000260 від 23.02.2021, СФ-0000733 від 01.08.2021, СФ0000021 від 01.01.2022, СФ-0000670 від 01.08.2022, СФ-0000021 від 01.01.2023, СФ-0000912 від 01.12.2023 СФ-0000183 від 01.03.2024, вказувалась стаття про оплату 7800 гри. за установку системи автоматичного пожежогасіння СПРУТ-9 з розрахунку 2-ох паркомісць, однак, сплачуючи всі виставлені витрати, відповідач до сьогоднішнього дня не сплатив 7800 грн. за установку системи пожежогасіння.

Відповідно до видаткової накладної №359 від 26.07.2021 позивач придбав модулі СПРУТ-9 в кількості 72 шт.,а згідно акту надання послуг №1732 від 08.09.2021 здійснив монтаж цих систем.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків з 01.02.2021 по 31.03.2024 у відповідача рахується заборгованість у розмірі 10 247,06 грн. з яких позивач просить стягнути 7 800 грн. за рахунком фактурою №СФ-0000260 від 23.02.2021.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За надані послуги відповідач не розрахувалася з позивачем, за період з 01.02.2021 по 31.03.2024 утворилася заборгованість у розмірі 10 247,06 грн.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте суд критично оцінює доводи позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми саме з моменту створення рахунку фактури №СФ-0000260 від 23.02.2021, оскільки згідно наданого акту звірки взаємних розрахунків з 01.02.2021 по 31.03.2024 відповідачем здійснювалась сплата коштів за весь період вказаний у акті та з наданих доказів не можливо встановити за яким цільовим призначенням зараховувались сплачені відповідачем кошти, та чому саме з цієї дати та на цю суму має нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних, враховуючи, що згідно вказаного акту відповідач має загальну заборгованість у розмірі 10 247,06 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості у розмірі 7 800 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн., суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи, а також приймаючи до у ваги, що фактичних судових засідань у яких би адвокат приймав участь не було, виходячи з принципів розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 грн. При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги ч.ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2026,30 грн. (7800 грн. х 3028 грн. : 11 655,95 грн. = 2026,30 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» (код ЄДРПОУ 39635212) заборгованість в розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» (код ЄДРПОУ 39635212) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Гаражний обслуговуючий кооператив «Правобережний» (код ЄДРПОУ 39635212) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 30 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Батманова