Постанова

від 03.07.2024 по справі 908/817/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/817/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гавкалюк В.В. (адвокат)

відповідача - Вовк С.С. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергетичний Альянс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 (суддя Левкут В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергетичний Альянс"

про стягнення 3 518 976 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 09.06.2022 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі -ПАТ "Центренерго", Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергетичний Альянс" (далі -ТОВ "Запорізький Енергетичний Альянс", Відповідач, Скаржник) про стягнення штрафу в розмірі 3 518 976 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-48-РДД від 12.04.2021 (далі - Договір) в частині своєчасної оплати електроенергії та відмови від відбору зазначеного у додатку №1 до договору обсягу електричної енергії, у зв`язку з чим на підставі пункту 4.4. договору Позивачем нарахований штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився Відповідач.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 908/817/22, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Запорізький Енергетичний Альянс" на користь ПАТ "Центренерго" 3 518 976 грн штрафу.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що факт порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо дотримання відбору зазначеного у додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії у період з 02.06.2021 по 30.06.2021 є доведеним, при цьому Відповідач не заперечував факту порушення порядку оплати електричної енергії, визначеного пунктом 3.2 вказаного договору, що є підставою для застосування передбаченого пунктом 4.4 штрафу.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. ТОВ "Запорізький Енергетичний Альянс" просить Суд скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного судів, а справу направити на новий розгляд.

3.2. За доводами Скаржника, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосовано підпункт 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі - постанова НКРЕКП №332), а також неправильно застосовано частину четверту статті 231 Господарського кодексу України.

3.3. При цьому Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми Господарського кодексу України у правовідносинах, базою нарахування штрафу у яких є "вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець".

3.4. ПАТ "Центренерго" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Касаційне провадження у справі відкрито 19.10.2023 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 касаційне провадження у справі №908/817/22 було зупинене до прийняття рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22, спір у якій виник з подібних правовідносин, а саме щодо правомірності стягнення штрафних санкцій з огляду на вимоги підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332.

4.3. Оскільки 19.04.2024 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 911/1359/22, яку 20.05.2024 оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, ухвалою Суду від 27.05.2024 провадження у даній справі поновлено відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.06.2024 з подальшою перервою до 03.07.2024.

4.4. Судом отримано додаткові пояснення Позивача (02.07.2024) та Відповідача (03.07.2024), які долучено до матеріалів справи.

4.5. Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

4.6. З огляду на зупинення касаційного провадження у справі, з метою дотримання єдності судової практики, а також врахування позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 927/1206/21 при прийнятті судового рішення, колегія суддів розглядає справу в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 12.04.2021 між ПАТ "Центренерго" (продавець) та ТОВ "Запорізький Енергетичний Альянс" (покупець) укладено Договір, предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Тип графіку продажу електричної енергії (базове навантаження, пікове навантаження, позапікове навантаження) визначається у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, згідно підпункту 23 пункту 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499 (далі - Порядок № 499).

При терміні постачання, що перевищує 7 днів, в разі необхідності зменшення графіку відпуску/відбору електричної енергії не більше ніж на 5 відсотків від загального обсягу відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, продавець та покупець письмово, за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, узгоджують зміни обсягів відпуску/відбору, визначених у додатку №1. Підписане продавцем та покупцем письмове узгодження є додатком до цього договору.

У разі виникнення технічної необхідності та/або прийняття регулятором змін в Правила ринку в частині змін умов діяльності продавця на ринках електричної енергії, продавець має право в односторонньому порядку, письмово попередивши покупця не менше ніж за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, знизити обсяг відпуску/відбору електричної енергії до 50 відсотків від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії, визначеного у додатку №1.

Відповідно до пункту 2.6 Договору не пізніше трьох робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, продавець зобов`язується направити покупцю підписані та скріплені печаткою продавця 2 примірники акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів на електронній платформі оператора систем передачі. Покупець не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання актів, зобов`язується направити продавцю один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмові формі мотивовану відмову від підписання акту.

Покупець, відповідно до умов цього договору, відображає приймання права власності на електричну енергію, надає, погоджує та підписує усі необхідні документи, складені у відповідності до вимог чинного законодавства (пункт 2.7 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 банківських дні до початку періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.

Пунктом 3.3 Договору визначено етапи періоду відпуску/відбору.

У пункті 3.4 Договору сторони обумовили, що у разі надходженням від організатора аукціону (ТБ "Українська енергетична біржа") на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, внесеної покупцем для участі в аукціоні, вказана сума після її фактичного надходження на розрахунковий рахунок продавця зараховується ним як оплата електричної енергії за цим договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у абзаці першому пункту 3.2 Договору.

Покупець не пізніше одного банківського дня з дати отримання покупцем повідомлення продавця про надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, додатково забезпечує перерахування продавцю суми у розмірі 20 відсотків від сплаченого гарантійного внеску.

Згідно з пунктом 3.5 Договору у випадку неоплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.

Датою оплати покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.6 Договору).

Пунктом 3.7 Договору визначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер і дату договору та призначення платежу з зазначенням періоду відпуску/відбору, за який здійснюється оплата. Якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається покупцеві, за його вимогою, впродовж 5 банківських днів з дня надходженням відповідної вимоги.

За необхідності сторонами проводиться звірка розрахунків на підставі відомостей про фактичну оплату вартості проданої електричної енергії покупцем та актів купівлі-продажу електричної енергії (пункт 3.8 Договору).

Враховуючи те, що продаж електроенергії продавцем покупцю в мережах оператора системи передачі носить безперервний характер, продавець не пізніше наступного останнього дня місяця, в якому отримано кошти за продану електричну енергію, складає зведену податкову накладну та зобов`язується направити її покупцеві в електронній формі з дотриманням умов щодо її складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, визначені чинним законодавством (пункт 3.9 Договору).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (пункт 4.1 Договору).

Сплата сторонами неустойки (пені та штрафів) за даним договором не звільняє винну сторону від виконання основного зобов`язання та відшкодування збитків, понесених іншою стороною (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку №1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях, так і в бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 Договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 8.1).

5.2. Підписанням додатку №1 до Договору сторони узгодили графік відпуску електричної енергії на період з 01.05.2021 року по 30.06.2021 року, в т.ч. обсяг, ціну та вартість електроенергії.

5.3. Відповідно до підписаного сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2021 продавець відпустив, а покупець відібрав електричну енергію в період з 01.06.2021 року по 30.06.2021 року обсягом 480 МВт.год на суму 728 064 грн.

5.4. В порушення умов договору Відповідач не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у додатку №1 обсягу електричної енергії, зокрема за період: з 02.06.2021 по 30.06.2021, що підтверджується даними на електронній платформі Системи управління ринком "Mancet management system" (Платформа MMS НЕК "Укренерго", як адміністратор комерційного обліку електричної енергії та оператора системи передачі).

5.5. 14.09.2021 Позивачем на адресу Відповідача надіслана претензія від 01.09.2021 з вимогою протягом 7 днів з дати її отримання сплатити штраф згідно з пунктом 4.4 Договору за відмову від електричної енергії у період з 02.06.2021 року по 30.06.2021 року на загальну суму 3 518 976 грн.

5.6. У відповідь на претензію Відповідач листом № 01/21/1020-13 від 20.10.2022 повідомив, що, отримавши попередню оплату за договором у вигляді перерахованого гарантійного внеску, у ПАТ "Центренерго" виник обов`язок щодо відпуску оплаченого обсягу електричної енергії або повернення такої суми попередньої оплати. У зв`язку з нереєстрацією ПАТ "Центренерго" оплачених договірних обсягів, у ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" виникло право відмовитися від виконання обов`язку оплати товару. На підставі викладеного Відповідач зазначив про безпідставність стягнення з нього штрафних санкцій, тому Позивач звернувся до суду з цим позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. За приписами пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Пункт 4 частини другої цієї статті передбачає оскарження судових рішень з підстав, визначених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

6.4. Предметом спору у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 3 518 976 грн, нарахованого згідно з пунктом 4.4 Договору за відмову від відбору електричної енергії у період з 02.06.2021 по 30.06.2021.

6.5. Водночас у якості підстави касаційного оскарження судових рішень Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, а також вказує на неврахування судами вимоги підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 щодо заборони стягнення штрафних санкцій упродовж періоду дії воєнного стану.

6.6. Колегія суддів враховує, що касаційне провадження у даній справі зупинялося до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 911/1359/22.

Предметом розгляду у вказаній справі № 911/1359/22 було питання стягнення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію.

6.7. За результатами розгляду справи Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 зробив наступні висновки:

"Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП № 332 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП № 332 - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

У зв`язку з цим об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Постанова НКРЕКП №332 прийнята Регулятором в межах своїх повноважень.

Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення."

6.8. У справі № 911/1359/22 предметом позову є стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань у березні 2022 року, у той час як у даній справі № 908/817/22 - у червні 2021 року, тобто до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну та введення в країні воєнного стану.

6.9. Аналізуючи зміст положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов`язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, колегія суддів бере до уваги положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регламентують застосування штрафних санкцій.

6.10. Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

6.11. Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку. Так за частиною першою статті 222 Господарського кодексу України "Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності" учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

6.12. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

6.13. Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України (стаття 223 цього кодексу), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Цивільного кодексу України).

6.14. Суд звертає увагу, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання (як право кредитора на позов, так і обов`язок порушника поновити порушене право) виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, а не з таких факторів, як відображення штрафу в бухгалтерському обліку кредитора, надіслання претензії чи іншої його формалізації тощо.

6.15. За таких обставин колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно не застосували до спірних правовідносин положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332, оскільки Регулятор чітко визначив період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

6.16. Постанова НКРЕКП № 332 не містить регулювання, що поширювало б її дію на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди. Враховуючи специфіку та спрямованість цієї постанови, де йдеться саме про період воєнного стану, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди. При цьому, в контексті доводів Скаржника, момент нарахування та відображення заборгованості у бухгалтерському обліку Позивача ніяким чином не впливає на правові питання, пов`язані з реалізацією господарсько-правової відповідальності.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22.

6.17. В такий спосіб, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, виходячи з системного аналізу правового регулювання спірних правовідносин, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

Положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 щодо настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.

6.18. В контексті зазначеного Суд критично сприймає доводи Відповідача про необхідність встановлення дати відображення у бухгалтерських документах здійснених нарахувань, оскільки сама по собі дата відображення такої інформації є внутрішньогосподарською діяльністю Позивача та не може впливати як на момент виникнення права на нарахування, так і на право звернення до суду за стягненням нарахованих коштів, якщо період їх нарахування знаходиться поза межами, визначеними у пункті 1 Постанови НКРЕКП №332.

6.19. Додатково Суд враховує як загальні засади права доступу до правосуддя, передбачені статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, так і позицію Верховного Суду у справі № 911/1359/22, у якій суд касаційної інстанції прямо зазначив, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 не скасовує відповідальності за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії та не встановлює мораторію для застосування цієї відповідальності.

6.20. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332, а саме щодо наявності заборони стягнення будь-яких штрафних санкцій упродовж періоду дії воєнного стану незалежно від періоду, коли виникло право на їх нарахування.

6.21. Щодо інших доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

6.22. Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

6.23. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

6.24. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

6.25. Частини перша та друга статті 712 Цивільного кодексу України унормовують, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

6.26. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.27. Згідно з приписами статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.28. Суди встановили, що Відповідач порушив умови пункту 3.2 Договору по сплаті вартості електричної енергії. Тому на підставі пункту 3.5 Договору Позивач призупинив виконання своїх зобов`язань щодо відпуску електричної енергії Відповідачу.

6.29. Починаючи з 02.06.2021 Відповідач не дотримувався обсягів відбору електроенергії, внаслідок чого мало місце порушення ним зобов`язань за договором, яке виразилося у відмові від відбору обумовлених обсягів електричної енергії.

6.30. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що призупинення виконання продавцем своїх зобов`язань на підставі пункту 3.5 Договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за Договором і відповідальності за порушення таких зобов`язань, та з цих підстав спростували доводи останнього стосовно безпідставності притягнення його до відповідальності, які він обґрунтовував тим, що невиконання ним своїх зобов`язань зумовлено діями Позивача.

6.31. За змістом пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

6.32. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а за змістом частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

6.33. Згідно з частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

6.34. До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) застосовують положення глави 26 Господарського кодексу України.

6.35. Стаття 230 цього кодексу штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

6.36. Частина перша статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

6.37. Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

6.38. У даній справі правовідносини сторін регулюються укладеним між ними договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів. На підставі вищевказаних норм закону та пункту 4.4 Договору Позивач, після вжиття заходів врегулювання спору у досудовому порядку, заявив вимоги про стягнення з Відповідача штрафу.

6.39. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, а саме визначення бази нарахування штрафної санкції - обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився Відповідач.

Водночас колегія суддів зауважує, що існує сформована практика Верховного Суду щодо застосування норми частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах стосовно означеного Скаржником питання, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, у яких розглядалися, серед іншого, вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких був встановлений умовами договору.

Так Верховний Суд зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

6.40. Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначеної у касаційній скарзі норми права у подібних правовідносинах, і підстав для відступу від них не вбачається.

6.41. Суди попередніх інстанцій вирішили спір у даній справі відповідно до цих висновків, тому підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

6.42. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

6.43. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.44. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.5. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому частина друга вказаної статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергетичний Альянс" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко