Постанова

від 03.07.2024 по справі 372/2948/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 372/2948/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9065/2024Головуючий у суді першої інстанції - Сташків Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника відповідача

ПрАТ "Обухівське" Школьної К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Івченко Вікторією Петрівною, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства "Обухівське" про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства "Обухівське", згідно з яким просила визнати за нею право власності на земельну ділянку частку (пай) № 128, площею 3,6204 га, кадастровий номер: 3223186200:05:005:0005, для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що вона працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський», правонаступником якого є відповідач у справі ПрАТ «Обухівське».

Під час розпаювання земель ініціативною групою, оскільки ПрАТ самоусунулось, їй, як працівнику товариства, було виділено земельну частку/пай відповідно до затверджених списків та схеми розпаювань для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

При жеребкуванні часток/паїв їй дісталася частка № 128 відповідно до схеми розпаювання земель ПрАТ, розміром 3,6204 га з кадастровим номером: 3223186200:05:005:0005.

Ініціативна група відповідно до схеми розпаювання зверталась до Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів, а в подальшому державних актів.

Однак, до цього часу більшість членів/працівників ПАТ та пенсіонерів із-за незалежних від них обставин так і не отримали правовстановлюючі документи на частку/пай.

Таким чином, оскільки позивач право власності на земельну ділянку частку-пай не оформила із-за незалежних від неї обставин, вона вимушена звернутись до суду з вказаною позовною заявою.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутнє право позивача, яке підлягає судовому захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України (а.с. 204-208).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України, яким передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права та відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якою передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Також, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у зв`язку з відсутністю від Держземагенства відповіді щодо виготовлення сертифікатів та в подальшому державних актів щодо земельних ділянок єдиним способом захисту порушених прав позивача є звернення до суду з позовом про визнання права на таку земельну ділянку (т. 1, а.с. 216-219).

11.06.2024 до суду надійшов відзив ПрАТ "Обухівське" на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача ПрАТ "Обухівське" у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський», правонаступником якого є ПрАТ «Обухівське», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

У лютому 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» видано державний акт ІІ-КВ №003263 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1327 га для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради народних депутатів від 01.12.1995. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №284.

Протоколами загальних зборів №2 від 05.03.2010 та №3 від 22.02.2014 вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай). Згідно списку, який є додатком до протоколу №2, під номером 82 значиться позивач - ОСОБА_1 .

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад №385 від 28.03.2012 відповідачу товариству надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003262, 003263, 003264.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації №365 від 08.12.2015 затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської ради.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:005:0005, площею 3,6204 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна власність.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів про підтвердження набуття нею права власності на спірний об`єкт. З доводів позивача вбачається, що право власності на спірну земельну частку/пай вона ніколи не набувала, до компетентних органів з приводу отримання правовстановлюючих документів про право власності не зверталась, а за визнанням вказаного права звернулась одразу до суду.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач, посилаючись на положення ст.392 ЦК України просила визнати за нею право власності на земельну ділянку частку (пай) № 128, площею 3,6204 га, кадастровий номер: 3223186200:05:005:0005, для товарного сільськогосподарського виробництва.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, при зверненні до суду позивач не надала суду належних і допустимих доказів про підтвердження набуття нею права власності на спірний об`єкт.

При цьому, як зазначала сама позивач при зверненні до суду з позовом, право власності на спірну земельну частку/пай в установленому законом порядку вона не набула, а за визнанням вказаного права звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Водночас, враховуючи обставини, на які посилається позивач в позові, та зміст викладених позовних вимог предметом позову даної справи є не визнання права позивача на земельну ділянку частку (пай), а визнання права власності на земельну ділянку площею 3,6204 га, кадастровий номер: 3223186200:05:005:0005.

У свою чергу, набуття права власності на земельні ділянки в процесі безоплатної приватизації може відбутися шляхом отримання Рішення відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки (ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України) з конкретним кадастровим номером та відповідною реєстрацією права власності (ст.ст. 125 та 126 Земельного Кодексу України).

Виникнення права власності на конкретну земельну ділянку в особи пов`язане саме з реєстрацією такого права.

Однак, відповідно до інформаційної довідки з ДЗК, наявній в матеріалах справи, щодо земельних ділянок з кадастровим номером 3223186200:05:005:0005, остання належать до державної власності і жодних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування про передачу цієї земельної ділянки у власність не приймалося (матеріали справи не містять).

Таким чином, суд першої інстанції приймаючи рішення про недоведеність позовних вимог за відсутності в матеріалах справи відповідного рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки державної власності в приватну, не вийшов за межі своїх повноважень, оскільки, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, що підтверджено висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 14.02.2024 року у справі № 278/1821/22.

Відповідно до п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Саме по собі звернення ініціативної групи до Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів, не надає підстав для ухвалення судом рішення про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку частку (пай) № 128, площею 3,6204 га, кадастровий номер: 3223186200:05:005:0005, для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

В той же час, позивач звертається до суду з позовом не про оскарження відмови вчинити дії/бездіяльність, а про визнання права власності на земельну частку пай, не довівши, що позивач є членом колективного сільськогосподарського підприємства, внесеним до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, за відсутності державного акта про право колективної власності на землю.

Позивач звертається до суду з позовом не про оскарження відмови вчинити дії, а про визнання права власності на конкретну земельну ділянку, яка є земельною ділянкою державної власності.

Згідно із ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельний пай мають лише громадяни, які є членами сільськогосподарського підприємства та внесені до вказаного списку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що землі ПрАТ «Обухівське» передавалися у колективну власність.

За вказаних обставин, посилання позивача на вимоги Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720 від 08.08.1995 не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин за встановлених у цій справі обставин.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Івченко Вікторією Петрівною, - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства "Обухівське" про визнання права на земельну частку (пай) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 липня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова