КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 753/15518/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10570/2024Головуючий у суді першої інстанції - Лужецька О.Р. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Ламбуцька Т.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Естейт" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Естейт", третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ "РКС Естейт", згідно з яким просив:
- У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 26.12.2019 у сумі 5 524 260,06 грн, з яких 1159752 - сума основної заборгованості, 4 364 508,06 грн. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «РКС ЕСТЕЙТ» на праві власності, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 202,1 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,4575 га, кадастровий номер: 8000000000:63:323:0036, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927673280000, шляхом реалізації через електронний аукціон за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 29.12.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 559 040 грн, що еквівалентно 67 200 дол. США за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладення договору, а ОСОБА_3 зобов`язувався повернути отримані кошти до 26.06.2020 включно.
Відповідач частково сплатив суму заборгованості еквівалентну 36000 доларів США, у зв`язку з чим 13.07.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду про внесення змін № 1 до договору позики від 26.12.2019, яким продовжено строк надання позики та викладено п.2.6 договору позики в іншій редакції.
У період з 13.07.2020 по дату звернення з позовом третя особа в рахунок часткового погашення заборгованості сплатила суму еквівалентну 3 600 дол. США, таким чином заборгованість за договором становить 30 360 дол. США.
Відповідно до п.3 договору позики при неповернення суми позики або її частини, у строки визначені договором позичальник сплачує позикодавцеві пеню в розмірі 1% від суми просрочення платежу за кожен день прострочки сплати боргу. Згідно проведеного розрахунку сума пені, нарахованої на суму заборгованості за період з 31.03.2022 по 31.08.2023 становить 4 364 508,06 грн.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики від 26.12.2019 між ОСОБА_2 , як іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю «РКС ЕКТЕЙТ», як іпотекодавцем 26.12.2019 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4826.
У подальшому, між ОСОБА_2 , ТОВ «РКС ЕСТЕЙТ» та ТОВ «ПР21» 23.06.2020 укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 26.12.2019.
13.07.2020 між ОСОБА_2 , ТОВ «РКС ЕСТЕЙТ» та ТОВ «ПР21» укладено договір про внесення змін № 2 до договору іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 202,1 кв.м., що розташоване земельній ділянці загальною площею 0,4575 га, кадастровий номер: 8000000000:63:323:0036, номер запису про право власності: 33488853, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927673280000. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки 1 559 040 грн.
Станом на 01.09.2023 заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 26 грудня 209 року становить 5 524 260 грн., з яких: 1 159 752 грн. - сума основної заборгованості за договором, 4 364 508,06 грн. - пеня за період з 31.08.2022 року по 31.08.2023 року.
Посилаючись на вищезазначене, позивач наголошував на тому, що він, як іпотекодержатель, має беззаперечне право на задоволення своїх вимог (звернення стягнення на предмет іпотеки) шляхом продажу на прилюдних електронному аукціоні нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.03.2024 позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 26 грудня 2019 року, яка складає 1 084 961 (один мільйон вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривень 60 копійок, що за курсом НБУ становить 28 357 (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят сім) доларів США 59 центів, звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «РКС ЕСТЕЙТ» на праві власності, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 202,1 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,4575 га, кадастровий номер: 8000000000:63:323:0036, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927673280000, шляхом реалізації через електронний аукціон за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ЕСТЕЙТ» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 684 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 163-168).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення грунтується виключно на припущеннях позивача щодо розміру реальної заборгованості, оскільки у матеріалах справи відсутні документи (докази), які є обов`язковими для правильного вирішення питання по суті позовних вимог, а саме: відсутні розрахункові документи, на підставі яких проведено розрахунки за договором позики від 26.12.2019 (зокрема меморіальні ордери, платіжні доручення, виписки по рахунках у банку, розписки, акти), інші підтверджуючі документи, оформлені позивачем і які підтверджують розмір заборгованості; відсутня вимога про усунення порушення, що має бути оформлена і направлена відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (а.с. 196-207).
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що на дату ухвалення оскаржуваного рішення позов було пред`явлено особою, якій не належить право вимоги, оскільки 02.02.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики від 26.12.2019 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 02.02.2024 (а.с. 228-231).
У судовому засіданні представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні через перебування за кордоном у цей день.
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 559 040 грн, що еквівалентно 67 200 дол. США за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладення договору, а ОСОБА_3 зобов`язувався повернути отримані кошти до 26.06.2020 включно.
Відповідно до п.4.1. договору своїм підписом за цим договором позичальник підтверджує факт отримання ним грошей у сумі 1 559 040 дол. США, що еквівалентно 67200 за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладання цього договору, від позикодавця.
Третя особа частково сплатила суму заборгованості еквівалентну 36 000 доларів США, у зв`язку з чим 13.07.2020 між позивачем та позичальником укладено додаткову угоду про внесення змін № 1 до договору позики від 26.12.2019, яким продовжено строк надання позики, передбачено повернення позики частинами та викладено п.2.6 договору позики в новій редакції, згідно з яким загальний розмір заборгованості становить 33 960 дол. США.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики від 26.12.2019 між ОСОБА_2 , як іпотекодержателем та ТОВ «РКС ЕКТЕЙТ», як іпотекодавцем 26.12.2019 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4826.
В подальшому між ОСОБА_2 , ТОВ «РКС ЕСТЕЙТ» та ТОВ «ПР21» 23.06.2020 року укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 26.12.2019.
13.07.2020 між ОСОБА_2 , ТОВ «РКС ЕСТЕЙТ» та ТОВ «ПР21» укладено договір про внесення змін № 2 до договору іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 202,1 кв.м., що розташоване земельній ділянці загальною площею 0,4575 га, кадастровий номер: 8000000000:63:323:0036, номер запису про право власності: 33488853, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927673280000. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки 1 559 040 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач всі зобов`язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору, виконав в повному обсязі, а саме видав позику у розмірі, встановленому договором, однак ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором виконав частково на суму 3 600 дол. США, що не заперечувалося представником відповідача, таким чином заборгованість становила 30 360 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.08.2023 становило 1 109 961,60 грн.
Також, 07.02.2024 ОСОБА_3 вніс на ім`я ОСОБА_2 на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О.В. 25 000 грн., що підтверджується копією квитанції № 1 від 07.02.2024, а тому розмір заборгованості становить 1084961,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_3 належним чином не виконував свої зобов`язання згідно договору позики від 26.12.2019 та додатку № 1 до нього від 13.07.2020, виконання якого забезпечено договором іпотеки, а отже наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 26 грудня 2019 року, в розмірі 1 084 961 грн., що за курсом НБУ становить 28 357,59 дол. США.
При цьому, ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції вважав, що спір виник саме між ОСОБА_2 та ТОВ "РКС Естейт", як власником предмету іпотеки, на який звернуто стягнення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2024 між ОСОБА_2 , як первісним позикодавцем, та ОСОБА_4 , як новим позикодавцем, було укладено договір про відступлення права вимоги за Договором позики від 26.12.2019, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняла право вимоги від ОСОБА_3 належного виконання всіх зобов`язань за договором позики від 26.12.2019.
У подальшому, 02.02.2024 між ОСОБА_2 , як первісним іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , як новим іпотекодержателем, було укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чорногуз О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 296.
Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки ОСОБА_2 відступає, а ОСОБА_4 набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з Договором іпотеки, посвідченим 26.12.2019 приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 4826, предметом іпотеки за яким (з врахуванням внесених змін) є наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 202,1 кв.м., що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,4575 га, кадастровий номер 8000000000:63:323:0036, номер запису про право власності: 33488853, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1927673280000.
Також, умовами договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки передбачено, що права за договором іпотеки вважаються відступленими з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення.
Тобто, внаслідок відступлення прав за позикою та відступлення прав за іпотекою станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення - 07.03.2024 ОСОБА_2 не належало право вимоги до відповідача за вищевказаним договором іпотеки, а відповідно і відсутнє порушене його право, яке підлягало захисту.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, про факт відступлення прав за договорами до суду першої інстанції заявлено вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а саме: 26.03.2024 шляхом подання представником ОСОБА_4 заяви про заміну сторони виконавчого провадження, яка зареєстрована в суді 04.04.2024.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Разом з тим, яка зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, якщо позов пред'явлено особою, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
При цьому, встановивши те, що правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що на дату винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції право ОСОБА_2 не належало право вимоги до відповідача, а відповідно і відсутнє порушено його право, яке підлягало б захисту, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що ухвалене з порушенням норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
При цьому, в даному випадку аналіз інших доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів вважає недоцільним з огляду на встановлення відсутності спору між позивачем та відповідачем.
Водночас, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ТОВ "РКС Естейт" підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15140 грн. 00 коп. (граничний розмір судового збору, який відповідно до закону підлягає сплаті фізичною особою за подання апеляційної скарги).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Естейт" - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Естейт", третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Естейт" (код ЄДРПОУ 42573494, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 08 липня 2024 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2024 |
Оприлюднено | 11.07.2024 |
Номер документу | 120243829 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Оніщук Максим Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні