Постанова

від 08.07.2024 по справі 916/143/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/143/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ"</a>

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (головуючий - Савицький Я.Ф., судді: Діброва А.І., Ярош А.І.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 (суддя Смелянець Г.Є.) про забезпечення позову

у справі №916/143/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ"</a>,

про стягнення 1 441 589,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1.1.У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" (далі - ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ"</a> (далі також - ТОВ "ОЙЛ СТАРТ") про стягнення 1 441 589,60 грн.

1.2.В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" посилається на невиконання відповідачем укладеного між сторонами умов договору поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0034 від 01.12.2022 в частині оплати поставленого йому товару.

1.3.ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" подало заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на майно ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" в межах ціни позову в сумі 1 441 589,60 грн;

- накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" в межах ціни позову в сумі 1 441 589,60 грн.

1.4.В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що невиконання відповідачем претензії, яку було надіслано останньому позивачем з вимогою про сплату заборгованості, свідчить про те, що ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" не має наміру добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання та, отримавши позовну заяву, з метою подальшого ухилення від виконання зобов`язань, може розпорядитись належним йому майном, шляхом відчуження його будь-яким третім особам, а також вивести з рахунків належні йому грошові кошти. Водночас, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" становить 3 000,00 грн, що очевидно є недостатнім для виконання грошового зобов`язання перед позивачем, у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, за твердженням позивача, з 20.11.2023 Господарським судом Одеської області ухвалено 5 судових рішень та судових наказів про стягнення грошових коштів з відповідача (справи №916/5603/23, №916/5460/23, №916/5218/23, №916/5234/23, №916/4977/23), що вбачається з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень. А за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, у провадженні Суворовського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №74448382, відкрите 15.03.2024, боржником за яким є ТОВ "ОЙЛ СТАРТ", стягувач - ТОВ "ТС ПЛЮС".

Позивач зауважує, що згідно з фінансовими показниками господарської діяльності за 2023 рік відповідач має збиток в сумі 11 461 700,00 грн. При цьому розмір активів відповідача є меншим за розмір його зобов`язань на 11 783 500,00 грн.

На думку ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ", такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми 1 441 589,60 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним.

Разом з цим позивач запропонував внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у визначеному судом розмірі для зустрічного забезпечення у тому разі, якщо відповідачем буде доведено у порядку статті 141 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) розмір можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

1.5.Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.03.2024 у справі №916/143/24, яку Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 15.05.2024, заяву ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" про забезпечення позову задовольнив частково; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" та на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та належать ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" в межах ціни позову в сумі 1 441 589, 60 грн. У решті вимог заяви відмовив.

1.6.Суди дійшли висновків про доведеність заявником обставин, які є підставою для задоволення вимог позивача шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" у межах суми 1 441 589,60 грн, і виходили з того, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

При цьому суди зазначили, що наведені види забезпечення позову у цьому випадку є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються; заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті, тобто, грошові кошти залишаються у власності відповідача, але можливість боржника розпоряджатись ними обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Разом з тим, частково відмовляючи у задоволенні вимог заявника, місцевим господарським судом було зазначено, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 1 441 589, 60 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

2.1.ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі повністю.

2.2.Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме статей 86, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Узагальнені доводи скаржника зводяться до такого:

- до заяви про забезпечення позову не було надано жодних документів з приводу прагнення ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" відчужити майно будь-яким третім особам, а також вивести з рахунків належні ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" грошові кошти. Відповідно, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не були враховані численні правові позиції Верховного Суду згідно з якими для забезпечення позову заявник має довести вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення;

- розмір статутного капіталу не є показником будь-яких ризиків для господарських взаємовідносин з контрагентами та не може бути показником можливості чи неможливості виконання зобов`язань, а відтак не може свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову;

- наявність ухвали про забезпечення позову позбавляє можливості ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" здійснювати виплату заробітної плати працівникам суб`єкта господарювання. Окрім того, ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" здійснює господарську діяльність з реалізації паливно-мастильних матеріалів через розгалужену систему орендованих АЗС (більше 50 АЗС) в Одеській та Миколаївських областях, а відповідно до штатного розпису ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" кількість працівників підприємства складає 734 особи.

2.3.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

3.2.Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

3.3.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

3.4.Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

3.5.Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.

3.6.Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

3.7.Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

3.8.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

3.9.У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

3.10.При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).

3.11.Водночас 03.03.2023 у cправі №905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв постанову, в якій не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, зазначивши:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.".

3.12.Ураховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

3.13.Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Вказане також підтримано Верховним Судом у постанові від 03.03.2023 у cправі №905/448/22.

3.14.При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

3.15.Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК.

3.16.Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

3.17.Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

3.18.Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

3.19.Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

3.20.Підставою позову в цій справі визначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 01.12.2022 №ЮЕ-0034 в частині оплати поставленого йому товару.

3.21.Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме: 1 441 589, 60 грн, які є вартістю поставленого відповідачу товару.

3.22.Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

3.23.У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, і на нього послалися суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

3.24.Посилання скаржника на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у численних постановах, про те, що для застосування заходів забезпечення позову заявник має надати суду докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки Верховного Суду були сформовані раніше, аніж висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо застосування статей 136-139 ГПК, які були застосовані судами у цій справі №916/143/24.

3.25.У справі №905/448/22 об`єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), про які йде мова у постановах Верховного Суду, наведених скаржником у касаційній скарзі, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування; по-друге, викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

3.26.Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

3.27.Зазначене, у свою чергу, спростовує доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, а також про те, що розмір статутного капіталу не є показником будь-яких ризиків для господарських взаємовідносин з контрагентами та не може бути показником можливості чи неможливості виконання зобов`язань.

3.28.Оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, суди попередніх інстанцій врахували, що:

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача становить 3 000 грн, що очевидно є недостатнім для виконання грошового зобов`язання перед позивачем;

- за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 20.11.2023, Господарським судом Одеської області ухвалено 5 судових рішень та судових наказів про стягнення грошових коштів з відповідача (справи №916/5603/23, №916/5460/23, №916/5218/23, №916/5234/23, №916/4977/23);

- за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у провадженні Суворовського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №74448382, відкрите 15.03.2024, боржником за яким є ТОВ "ОЙЛ СТАРТ", стягувач - ТОВ "ТС ПЛЮС",

- розмір активів відповідача є меншим за розмір його зобов`язань на 11 783 500 грн.

3.29.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення поданого позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "ОЙЛ СТАРТ" та на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та належать ТОВ "ОЙЛ СТАРТ", в межах ціни позову в сумі 1 441 589,60 грн.

3.30.Щодо доводів про накладення арешту на грошові кошти які використовуються для виплати заробітної плати, колегія суддів зазначає таке.

3.31.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, зокрема, зазначено:

"69. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

70. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

72. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

73. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

74. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

75. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

76. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

77. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.".

3.32.З огляду на викладене вище, захист прав боржника у разі накладення арешту на рахунок, який використовується ним для виплати заробітної плати, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і внаслідок доведення боржником обставин того, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом .

3.33.Однак, вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову. Виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.

3.34.Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами приписів процесуального права не знайшли підтвердження.

4.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

4.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

4.3.Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

4.4.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ СТАРТ"</a> залишити без задоволення.

2.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/143/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

І.Д. Кондратова