Ухвала

від 09.07.2024 по справі 910/17303/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 (суддя Омельченко Л.В.)

у справі № 910/17303/18

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") 26.06.2024 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/17303/18.

До Верховного Суду 29.06.2024 надійшло від арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк", яке обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення не підлягає перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Здійснивши перевірку касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17303/18 за заявою ПАТ АБ "Укргазбанк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс" (далі - ТОВ "Регіон Транс Плюс").

10.10.2023 від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла скарга на бездіяльність ліквідатора ТОВ "Регіон Транс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/17303/18 відмовлено у задоволенні скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на бездіяльність ліквідатора ТОВ "Регіон Транс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/17303/18 залишено без змін.

Отже, ПАТ АБ "Укргазбанк" оскаржується у касаційному порядку судові рішення щодо розгляду скарги на дії ліквідатора боржника у справі про банкрутство.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України).

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства 2597-VIII, а введено його в дію з 21.10.2019.

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 вказала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства (щодо першої групи судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (друга група судових рішень) - статтями 255, 287 ГПК України. Така правова позиція неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б/11, від 18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 26.05.2022 у справі № 01/5026/333/2011, від 19.10.2022 у справі № 33/29 (914/399/21), постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 20.05.2021 у справі № 922/3369/19.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та подання касаційної скарги, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19).

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 (провадження № 12-10гс20) зазначено, що здійснюючи тлумачення положень Конвенції ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France).

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 17/32, 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі 922/3369/19).

У Рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що "Із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні також дійшов висновку, що з урахуванням міжнародних актів (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року), які є частиною національного законодавства, а отже, обов`язковими до виконання, та практики їх застосування заснування касаційних судів та встановлення в національному праві права на касаційне оскарження рішення суду не визнаються обов`язковими. Вирішення цих питань належить до сфери внутрішнього регулювання кожної держави, яка має право це унормувати на власний розсуд, керуючись доктриною "простору обдумування" [a margin of appreciation]."

Таким чином, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 щодо розгляду скарги на дії арбітражного керуючого (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17), можливість оскарження якої, у касаційному порядку не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та ухвалу Господарського суду Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/17303/18 на підставі пункту 1 частини 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 3, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/17303/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков