Ухвала

від 13.06.2024 по справі 757/23400/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23400/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ`звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст.ст. 170, 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №757/2467/24-к, в рамках кримінального провадження №62021000000000593.

В обґрунтування доводів клопотання адвокат зазначив, що арешт майна було накладено необґрунтовано та безпідставно, а арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу у розумінні положень статті 98 КПК України. Крім того, адвокат посилається на те, що майно, на яке накладено арешт, а також сам власник, не мають ніякого відношення до кримінального провадження.

В судове засідання адвокат не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином про причини своєї неявки не повідомив, подав клопотання про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.

В судове засідання прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав письмові заперечення на клопотання, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні клопотання.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, надходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000593 за ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364 КК України.

19.07.2021 на підставі акту примайння-передачі майна ОСОБА_4 , в особі ОСОБА_5 передав у власність ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630): земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:007:0001, площею 1,2864 га; земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046, площею 2,1425 га; земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0246, площею 1,2674 га, а директор ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630) ОСОБА_4 прийняв до Статутного капіталу вказане майно.

06.02.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/2467/24-к, в рамках кримінального провадження № №62021000000000593, на майно, зокрема: земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:007:0001, площею 1,2864 га, що розташована на території Ірпінської міської ради Київської області та перебуває у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630); земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046, площею 2,1425 га, що розташована на території м. Ірпінь, Київської області та перебуває у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630); земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0246, площею 1,2674 га, що розташована на території м. Ірпінь, Київської області та перебуває у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630).

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 у справі № 757/2467/24-к вказані в клопотанні земельні визнані постановою слідчого від 08.01.2024, речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Поруч з тим, п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів клопотання, на даний час відносно ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» не здійснюється досудове розслідування і не пред`явлено підозру.

Згідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Разом з тим, стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 62021000000000593, належним чином не доведена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.

Письмовими запереченнями прокурора належним чином не було спростовано доводів адвоката щодо підстав для скасування арешту майна.

Виходячи з викладеного, враховуючи долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що наданими матеріалами доведено, що арешт накладено необґрунтовано, тому слідчий суддя вважає, що наявні підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 у справі №757/2467/24-к.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 132, 170, 174, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 у справі №757/2467/24-к, в рамках кримінального провадження № №62021000000000593, на майно, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:007:0001, площею 1,2864 га, що розташована на території Ірпінської міської ради Київської області та перебуває у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630);

- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046, площею 2,1425 га, що розташована на території м. Ірпінь, Київської області та перебуває у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630);

- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0246, площею 1,2674 га, що розташована на території м. Ірпінь, Київської області та перебуває у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1