Ухвала

від 08.07.2024 по справі 908/441/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/441/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2023 (Науменко А. О.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)

у справі № 908/441/23

за позовом Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2023 рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суд від 06.11.2023, позовні вимоги задоволено.

30.04.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 908/441/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме вказано на необхідність подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку і приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 06.06.2024 надіслав до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ній скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У своєму клопотанні про поновлення строків (після усунення недоліків), скаржник зазначив про таке:

(1) з 20.01.2024 до 12.02.2024 колишній директор скаржника знаходився у щорічній відпустці, а тому не міг отримати ухвалу від 31.01.2024 через засоби електронного кабінету;

(2) в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2024 відсутній "шлях" надсилання та отримання ухвали про залишення касаційної без руху, та від якої дати настає 10-ти денний строк на усунення недоліків касаційної скарги, крім того зазначив, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" відсутня офіційна електронна адреса, а отже вважає, що Суд був зобов`язаний надіслати копію ухвали рекомендованим листом із повідомленням про вручення, а також суд не роз`яснив скаржнику, що датою вручення буде вважатися дата доставки документа в кабінет Електронного суду скаржника;

(3) посилаючись на норми Цивільного процесуального кодексу України зазначив про відсутність офіційної електронної адреси у скаржника, а отже наполягає на необхідності направлення процесуальних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

(4) вважає, що датою вручення ухвали Верховного Суду від 31.01.2024 є саме 08.02.2024 засобами поштового зв`язку;

(5) зазначив, що ще однією причиною пропуску строку є факт призначення нового директора, яка приступила до виконання обов`язків з 14.02.2024, а також зазначив про відсутність на підприємстві адвокатів та юристів;

(6) іншими причинами пропуску строку також зазначив, що 01.06.2024 і 18.04.2024 підприємство повідомляло про наслідки артилерійських обстрілів;

(7) також скаржник зазначив, що Закон України від 29.06.2023 № 3200-ІХ набрав чинності у декілька дат. Перша дата - 18.10.2023, а друга дата - 21.02.2024, а тому вважає, що строк пропущено не було, з огляду на те, що ухвалу Верховного Суду від 31.01.2024 він отримав засобами поштового зв`язку саме 08.02.2024, а не 31.01.2024 в кабінеті Електронного суду скаржника, так як вважає, що у нього був відсутній обов`язок отримання процесуальних документів в кабінеті Електронного суду до 21.02.2024.

Щодо обставин, викладених у пунктах (1) і (5) колегія суддів зазначає, що такі обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку та не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його представниками (працівниками).

Щодо обставин, викладених у пунктах (2), (3), (4) і (7) колегія суддів зазначає, що згідно з новою редакцією частин п`ятої ? дев`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи ? підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Такі учасники справи також мають можливість ознайомитись з матеріалами справи через ЄСІТС.

Як убачається з Відповіді № 766436 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 06.05.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 25.01.2024, а з Довідки про доставку документа (а саме ухвали Верховного Суду від 31.01.2024) в кабінет Електронного суду вбачається, що зазначену ухвалу доставлено в Електронний кабінет скаржника 31.01.2024.

Отже, з урахуванням змін, які вступили в силу 18.10.2023, датою отримання процесуального документа вважається саме дата доставки в кабінет Електронного суду, з урахуванням наявності зареєстрованого Електронного кабінету у скаржника.

Також скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку посилається на постанови Верховного Суду, проте такі посилання не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.

Щодо обставин, викладених у пункті (6), колегія суддів зазначає, що вказане не спростовує неотримання скаржником в кабінеті Електронного суду ухвали від 31.01.2024, а також те, що декларативне посилання на наведені обставини не є безперечним доказом поважності причин пропуску відповідного строку (заявник не посилається на (ніяк не доводить) безумовний причинно-наслідковий зв`язок між цими подіями).

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 11.03.2024 про повернення попередньо поданої касаційної скарги скаржник отримав у своєму кабінеті Електронного суду 11.03.2024, що підтверджується Довідкою про доставку процесуального документа в кабінет Електронного суду, проте втретє скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду лише 30.04.2024, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження. Причин зазначеного (поважність причин такого зволікання) у своєму клопотанні заявник ніяк не обґрунтовує.

Інших (нових) підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.

Суд вважає за необхідне повторно зазначити, частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Проте скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх (в тому числі нових) обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 908/441/23.

За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 908/441/23.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил