Постанова

від 09.07.2024 по справі 480/5034/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 липня 2024 року

справа № 480/5034/23

адміністративне провадження № К/990/22488/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміко»

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (суддя - Прилипчук О. А.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (колегія суддів: Мінаєва О. М., Кононенко З. О., Калиновський В. А.)

у справі №480/5034/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміко»

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оміко» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2023 року:

- № 115918280901, яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних та тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального в розмірі 17 000,00 гривень, а саме за реалізацію алкогольних напоїв, які відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що не марковані;

- № 115718280901, яким застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 5 100,00 гривень, а саме за проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів без застосування режиму програмування найменування товарів;

- № 115618280901, яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних та тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального в розмірі 445908,54 гривні, а саме роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії.

Також позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №334018280901 від 23 травня 2023 року, яким застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 109 920,63 гривень за невидачу (в паперовому вигляді та/або в електронній формі) відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 334018280901 від 23 травня 2023 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №115618280901 від 01 березня 2023 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить частково рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №480/5034/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 115618280901 від 01 березня 2023 року на суму 445908,54 гривні.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду справу №480/5034/23.

Відзив на касаційну скаргу Товариства не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

24 червня 2024 року справа №480/5034/23 надійшла до Верховного Суду.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 24 січня 2023 року за №128-кп «Про проведення фактичної перевірки» на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України працівниками управління контролю за підакцизними товарами проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміко» за адресою місця провадження діяльності: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, 62, за результатами якої складено акт №625/А/18-28-09-01/40963240 від 06 лютого 2023 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом в акті перевірки сформовано висновки щодо:

- роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, чим порушено частину 21 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»;

- порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) в частині проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних без застосування режиму програмування найменування товарів;

- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, чим порушено пункт 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- реалізації алкогольних напоїв, які відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані, чим порушено пункти 226.7, 226.11 статті 226 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №115918280901 від 01 березня 2023 року за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального в розмірі 17 000,00 гривень;

- №115618280901 від 01 березня 2023 року за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних та тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального в розмірі 445 908,54 гривень;

- №115818280901 від 01 березня 2023 року за платежем штрафна санкція за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 216 872,47 гривень;

- № 115718280901 від 01 березня 2023 року за платежем штрафна санкція за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 5 100,00 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, за результатами якої рішенням про результати розгляду скарги від 18 травня 2023 року за № 12298/6/99-00-06-03-02-06 скарга частково задоволена, а саме залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 115618280901 від 01 березня 2023 року, № 115918280901 від 01 березня 2023 року та № 115718280901 від 01 березня 2023 року, а податкове повідомлення-рішення № 115818280901 від 01 березня 2023 року скасовано в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 106 951,84 гривень.

23 травня 2023 року Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення №334018280901, яким застосовано до Товариства штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 109 920,63 гривень.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №115618280901 від 01 березня 2023 року, суди попередніх інстанцій вказали на те, що за місцем провадження діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміко» за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд. 62 розташовано дві окремих господарських одиниці, через які провадиться діяльність з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, а саме - магазин та бар.

Суди вказали, що відповідно до акта перевірки №625/А/18-28-09-01/40963240 від 06 лютого 2023 року встановлено, що податковим органом вибірковою перевіркою електронних копій розрахункових документів (фіскальних чеків), сформованих по програмному реєстратору розрахункових операцій типу «Вчасно.Каса» фіскальний номер 4000422690, що використовується Товариством у барі за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд.62, виявлено факти роздрібної торгівлі тютюновими виробами у період відсутності відповідної ліцензії, а саме з 23 листопада 2022 року по 29 грудня 2022 року.

Приймаючи в спірній частині оскаржуване рішення, суди попередніх інстанцій зіслалися на положення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» відповідно до якої (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №115618280901 від 01 березня 2023 року, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Позивач вважає, що податковий орган помилково вказує на те, що у Товариства мала бути окрема ліцензія на право продажу тютюнових виробів на касу «БАР», яка знаходиться в магазині.

Товариство наголосило на тому, що на торгівельній точці за адресою: м. Суми вул. Нижньосироватська буд. 62 була наявна ліцензія на право Роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний номер №18190311202200287, термін дії з 27 травня 2022 року по 27 травня 2023 року, в додатку якої внесено РРО (каса БАР) (період, який зазначений в акті перевірки, щодо торгівлі тютюновими виробами без ліцензії з 23 листопада 2022 року по 29 грудня 2022 року). Вказана ліцензія надавалася до суду першої інстанції та до апеляційної скарги.

Відтак, як вказує позивач, суди попередніх інстанцій не правильно встановили порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Також позивач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що за місцем провадження діяльності Товариства за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд.62 розташовано дві окремі господарській одиниці, вказуючи на те, що за цією адресою здійснює господарську діяльність лише одна господарська одиниця - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІКО».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Суд наголошує на тому, що переглядає рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №115618280901 від 01 березня 2023 року.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Стаття 15 вказаного Закону регулює питання імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального.

Частина двадцять перша статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» вказує на те, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до частини тридцять першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.

Абзац 6 частини другої статті 17 вказаного вище Закону передбачає, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Враховуючи вказане вище правове регулювання податковий орган застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 445908,54 гривні за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії. Суди попередніх інстанцій погодилися з висновками відповідача у справі про необхідність застосування до позивача зазначених санкцій.

В той же час, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стаття 63 Податкового кодексу України передбачає загальні положення щодо обліку платників податків.

Пункт 63.1 цієї статті визначає, що облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків (пункт 63.2 статті 63 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, який розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах (далі - Порядок).

Вказаний Порядок в пункті 1.4 також зобов`язує платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Відповідно до пункту 1.6 Порядку стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа.

Пункт 8.2 Порядку визначає, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин) (пункт 8.4 Порядку).

Відповідно до пункту 8.7 рекомендований довідник типів об`єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщується на інформаційних стендах у контролюючих органах.

Відповідно до Довідника типів об`єктів оподаткування розміщеного на вебпорталі ДПС України, зокрема можуть визначатися наступні типи об`єктів оподаткування « 78» - Бар, « 82» - Бар-магазин, «321» - Магазин.

Узагальнюючи вище вказане правове регулювання, Суд звертає увагу на те, що податкове законодавство зобов`язує платника податків повідомляти контролюючі органи про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. При цьому, враховуючи інформацію наведену у Довіднику типів об`єктів оподаткування, податковий орган не заперечує визначення як окремо таких об`єктів як «Бар» та «Магазин», так і разом - «Бар-магазин».

Всупереч вказаним вище нормам, суди попередніх інстанцій у цій справі не з`ясували, яким чином Товариство обліковує об`єкти, які знаходять за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд.62, як два окремі об`єкти «Бар» та «Магазин» чи як один - «Бар-магазин».

Не з`ясування вказаних обставин призвело до передчасного висновку про те, що за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд.62 господарську діяльність здійснює дві різних господарських одиниці, один з яких немає ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Крім того, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що суди попередніх інстанцій, вказуючи про наявність двох господарських одиниць не врахували положення статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених цим пунктом.

Зазначена норма вказує чіткий перелік осіб, яким контролюючий орган перед початком перевірки повинен вручити копію наказу про проведення перевірки.

Зазначаючи про наявність за однією адресою двох господарських одиниць, суди попередніх інстанцій не з`ясували, кому саме було вручено копію наказу про проведення перевірки, і чи був представник бару повідомлений про проведення перевірки.

З огляду на все вищевикладене, суд вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

При цьому, Суд звертає увагу судів попередніх інстанцій на необхідності з`ясувати, яким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Оміко» обліковує об`єкти, які знаходять за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд.62, як два окремі об`єкти «Бар» та «Магазин» чи як один - «Бар-магазин». Враховуючи інформацію отриману за результатами з`ясування вказаних фактів судам необхідно встановити необхідність додатково отримати Товариством ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами для реалізації тютюнових виробів у барі.

У випадку, якщо суди дійдуть до висновку, що за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Нижньосироватська, буд.62, здійснюють господарську діяльність дві господарські одиниці - «Бар» та «Магазин», суди попередніх інстанцій зобов`язані з`ясувати дотримання проведення процедури фактичної перевірки, зокрема бару.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній наказ на проведення перевірки, докази його належного вручення, додаток до ліцензії на підставі якої позивач здійснює роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Дослідження цих документів Суд вважає необхідним для встановлення складу правопорушення покладеного відповідачем в основу застосування штрафу.

Згідно із частинами першою, другою та третьою стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги відповідача, скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року та направлення справи №480/5034/23 на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміко» задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року

у справі №480/5034/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №115618280901 від 01 березня 2023 року.

Справу №480/5034/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер