Ухвала

від 10.07.2024 по справі 280/9972/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 280/9972/23

адміністративне провадження № К/990/24194/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в адміністративній справі №280/9972/23 за позовом Дочірнього підприємства "ЕСКОРТ-АГРО З ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ" до відповідачів Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "ЕСКОРТ-АГРО З ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ", звернувся 29.11.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому просив:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Запорізькій області:

- №9420876/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 01.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 01.07.2021, складену позивачем, датою її фактичного подання 11.07.2022;

- №9420716/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №29 від 15.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №29 від 15.03.2021, складену позивачем, датою її фактичного подання 06.07.2022;

- №9420842/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 16.06.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 16.06.2021, складену позивачем, датою її фактичного подання 07.07.2022;

- №9420701/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №28 від 12.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 12.03.2021, складену позивачем, датою її фактичною подання 05.07.2022;

- №9420873/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.06.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податну накладну №18 від 18.06.2021, складену позивачем датою її фактичного подання 08.07.2022;

- №9420898/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 06.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 06.07.2021, складену позивачем, датою її фактичного подання 12.07.2022;

- №9420903/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №17 від 17.06.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №17 від 17.06.2021, складену позивачем, датою її фактичною подання 07.07.2022;

- №9420887/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 05.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 05.07.2021, складену позивачем датою її фактичною подання 12.07.2022;

- №9420758/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №30 від 16.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №30 від 16.03.2021, складену позивачем, датою її фактичного подимим 06.07.2022;

- №9420869/31087228 від 29.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 02.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 02.07.2021, складену позивачем, датою її фактичного подання 12.07.2022.

Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник подаючи касаційну скаргу вказав, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є п. 1 ч. 4, пп.«а» «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник зазначає про застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі № 240/5563/23, у справі № 240/12029/21.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.

При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог ст. 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведеній справі.

Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У касаційній скарзі скаржник в достатній мірі не наводить, в чому саме він вбачає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У скарзі викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам заявника не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в адміністративній справі №280/9972/23 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко