справа № 619/3500/24
провадження № 2/619/1023/24
Рішення
Іменем України
09 липня 2024 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/3500/24,
ім`я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачка: ОСОБА_2 ,
третя особа: Служба у справах дітей, сімей та молоді Золочівської селищної ради,
вимоги позивача: про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 15.05.2024 звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 та визначити з ним місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що їх шлюб було зареєстровано 15 жовтня 2022 року. Від спільного подружнього життя вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя не склалося, оскільки вони мають різні погляди на сім`ю та подружні обов`язки. Відповідачка зловживала спиртними напоями та зраджувала. З початку лютого місяця 2023 року між ними припинені шлюбно-сімейні відносини, так як відповідачка стала співмешкати з іншим чоловіком. Дитина проживає разом з ним та знаходиться на його повному забезпеченні та вихованні.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 17.05.2024 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь №596153 щодо місця проживання (перебування) відповідачки.
Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2024.
Відповідно до ухвали суду від 20.06.2024 закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 09.07.2024.
Позивач та представник у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву, у якій просять здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідачка позовні вимоги визнає, просить справу розглядати за її відсутності, про що надала заяву ( а.с. 46).
Представник третьої особи Служби у справах дітей, сімей та молоді Золочівської селищної ради у судове засідання не з`явився, від начальника служби надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 47).
Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу суд зазначає таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 2022 року, оформивши його у Дергачівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №62, про що свідчить оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.42).
Під час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 13).
Згідно з ч. 3, 5 ст. 56 СК України,кожен зподружжямаєправоприпинити шлюбнівідносини.Примушуваннядозбереження шлюбнихвідносинєпорушеннямправа дружини,чоловіканасвободу таособистунедоторканністьіможе мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).
Частиною 1статті 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з вимогами ч. 3ст.105СКУкраїни, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
ПроголошенаКонституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.
Частиною 1 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Зберегти сім`ю сторін не уявляється можливим, тому що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, яка не бажає перебувати у шлюбі, тому шлюб необхідно розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Частиною 7 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб. У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Як установлено п. 3 Розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом після набрання чинностіЗаконом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини суд зазначає таке.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Як убачається з довідки ОСОБА_1 16.01.2024 пройшов психіатричний огляд, за результатами огляду якого психіатричні, у т.ч. спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання відсутні (а.с. 10).
Позивач на диспансерному обліку в сімейного лікаря не перебуває, хронічних захворювань не має, про що свідчить довідка від й7.01.2024, видана Центром ПМД Золочівської селищної ради (зворот а.с. 10).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено Витягом № 15-21/919 від 15.04.2024 про зареєстрованих у житловому будинку. Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (зворот а.с. 11, а.с. 12)
Позивач працював у ТОВ «Пластік Фабрік» до початку повномасштабного вторгнення, потім перебував на обліку у УСЗНА Новобаварського району ХМР, де отримував соціальні виплати (а.с. 15).
Житловий будинок, у якому проживає позивач з дитиною належить матері позивача ОСОБА_5 , на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15.11.2018 ( а.с.21-23).
За відомостями Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с. 27).
За висновком органу опіки та піклування Золочівської селищної ради від 01.05.2024 № 02-01-19/714, беручи до уваги, що вихованням, розвитком та піклуванням малолітньої дитини займається батько, виступаючи в найкращих інтересах дитини, вважають доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У обґрунтування висновку зазначено, що мати дитини ОСОБА_2 з дитиною не проживає, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, умови проживання у будинку задовільні, хлопчик доглянутий, охайний, забезпечений одягом та взуттям (а.с. 43-45).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Дослідивши висновок, суд не знаходить підстав для непогодження з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).
Враховуючи, що у досудовому порядку сторони спір вирішити не змогли, виходячи з балансу інтересів дитини та батьків, з найкращих інтересів дитини, дійшов висновку про те, що встановлення місця проживання дитини з батькомбуде максимально відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
Судом враховується, що дитина проживає разом з батьком, який створив усі необхідні умови для її проживання, виховання, фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі, в той час як мати дитини проживає окремо, участі у вихованні дитини не приймає.
Водночас суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).
Разом із цим, суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 15 жовтня 2022 року у Дергачівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №62.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 сплачений судовийзбір всумі 1937,92грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Дергачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Надіслати представнику позивача та третій особі копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційна скаргана рішеннясуду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя І. М. Нечипоренко
Суд | Дергачівський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2024 |
Оприлюднено | 12.07.2024 |
Номер документу | 120247723 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Дергачівський районний суд Харківської області
Нечипоренко І. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні