Рішення

від 25.06.2024 по справі 761/42722/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42722/23

Провадження № 2/761/4335/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача1: представник Цуканова С.Г. ,

від відповідача 2: представник Перевертун В.Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, про стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є стягнення солідарно з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоду, завданої прийняттям незаконних рішень, у розмірі, еквівалентному 261195,64 дол. США по курсу Національного банку України, станом на день виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2023 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем свого покійного чоловіка ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою № 18/01-16. Згідно довідки № 1294 у АТ «Златобанк» померлий ОСОБА_5 мав ряд рахунків на яких загалом обліковувалася сума особистих коштів у розмірі 266706 дол.США. Згідно договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 072510, укладеного ОСОБА_5 термін його дії завершено 27.02.2015 р. Отже, грошові кошти ОСОБА_6 , які гідно довідки № 1289 від 09.06.2015 р. у сумі 266714,41 дол.США, є такими, що перебувають у АТ «Златобанк» без правової підстави.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/2184/17 визнано протиправними і скасовано:

- Постанову Правління НБУ від 13.02.2015 р.№ 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних";

- Рішення ФГВФО від 13.02.2015 р. № 30 "Про затвердження тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк»;

- Постанову Правління НБУ від 12.05.2015 р.№ 310 "про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк»;

- Рішення ФГВФО від 13.05.2015 р. № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Шкода завдана майновим інтересам ОСОБА_5 внаслідок прийняття незаконних рішень. ОСОБА_5 позбавлений права користування володіння та розпорядження власним майном - грошовими коштами у розмірі еквівалентному 266714,41 дол.США з 13.02.2015 р. - з дати винесення незаконної Постанови Правління НБУ від 13.02.2015 р.№ 105 "Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних". Викладене доводить факт протиправного позбавлення ОСОБА_5 права власності на його приватне майно - грошові кошти в іноземній валюті внаслідок прийняття Державним регулятором незаконного рішення. Банківські вклади ОСОБА_5 за його життя повернуті не були, хоча останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 через три місяці після скасування незаконних рішень НБУ та ФГВФО рішенням суду у справі 826/2184/17.

Об`єм грошових коштів померлого ОСОБА_5 на рахунках АТ «Златобанк» складав 266714,41 дол.США. Вказана сума згідно курсу НБУ на момент подачі позову становить 9665730,22 грн. ОСОБА_5 отримав суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладами у розмірі 200000,00 грн., тому сума коштів, яка не була повернута ОСОБА_5 у розмірі 9465730,22 грн. (9665730,22 грн. - 200000,00 грн. = 9465730,22 грн.) є прямою шкодою, нанесеною у зв`язку з протиправним позбавленням права володіння користування і розпорядження приватними грошовими коштами внаслідок незаконних рішень НБУ та ФГВФО. Відшкодування шкоди, завданої вкладнику банку, який не є пов`язаним акціонером, рішенням НБУ про ліквідацію такого банку, що згодом визнано незаконним в судовому порядку, може бути реалізовано виключно у судовому порядку шляхом відшкодування збитків в натурі - стягнення грошових коштів, втрачених внаслідок прийняття незаконного рішення про ліквідацію.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що розпочата процедура ліквідації банку не може бути припинена, а ПАТ «ЗЛАТОБАНК» в розумінні банківського законодавства є банком, який перебуває в процедурі ліквідації, і ліквідація якого здійснюється Фондом. Встановлений спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами унеможливлює задоволення вимог кредиторів такого банку поза межами ліквідаційної процедури та визначеної черговості. Наразі ліквідаційна процедура ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не завершена. Відповідно даних з ЄДРПОУ, станом на сьогоднішній момент, ПАТ «ЗЛАТОБАНК» перебуває в стані припинення. Кошти розміщені як банківські вклади не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що скасування рішення про віднесення банку до неплатоспроможних не відновлює його платоспроможності і не передбачає повернення його на ринок, оскільки подібне не було передбачено законом. Процедура ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» триває та відповідно продовжується реалізація активів неплатоспроможного банку, а також задоволення вимог кредиторів ПАТ «ЗЛАТОБАНК» у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. На виконання вимог норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Фондом гарантування було здійснено гарантоване відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 200000,00 грн., які останній отримав 25.04.2015 року. Отже, Фондом гарантування зобов`язання щодо виплати суми гарантованого відшкодування вкладів фізичних осіб перед ОСОБА_5 - вкладником ПАТ «ЗЛАТОБАНК», виконано у повному обсязі. Кредиторські вимоги ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ЗЛАТОБАНК» до четвертої черги на суму 5504198,85 грн. Процедура ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» триває та відповідно продовжується реалізація активів неплатоспроможного банку, а також задоволення вимог кредиторів ПАТ «ЗЛАТОБАНК» у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивачем не доведено, що внаслідок дій/бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було порушено її право на отримання коштів за договором банківського вкладу. Позивачем не доведено наявності завданої шкоди та вини, як необхідних елементів складу цивільного правопорушення. Відповідно, відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями Фонду гарантування та заявленими до стягнення збитками.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-1.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2024 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2024 року, представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2024 року, представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача-1, представника відповідача-2, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_4 є спадкоємцем свого покійного чоловіка ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою № 18/01-16.

Згідно довідки № 1294 у АТ «Златобанк» померлий ОСОБА_5 мав ряд рахунків на яких загалом обліковувалася сума особистих коштів у розмірі 266 706 дол. США. Згідно договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 072510, укладеного ОСОБА_5 термін його дії завершено 27.02.2015 р.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/2184/17 визнано протиправними і скасовано: Постанову Правління НБУ від 13.02.2015 р.№ 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних"; Рішення ФГВФО від 13.02.2015 р. № 30 "Про затвердження тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк""; Постанову Правління НБУ від 12.05.2015 р.№ 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк"; Рішення ФГВФО від 13.05.2015 р. № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Вказане рішення набрало законної сили.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 "Про віднесення Акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ЗЛАТОБАНК", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Акціонерному товаристві "ЗЛАТОБАНК".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 12 травня 2015 р. № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015. р. №99, "Про початок процедури ліквідації АТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "ЗЛАТОБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК".

Матеріалами справи встановлено, що процедура виведення АТ «Златобанк» з ринку фінансових послуг триває.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19 червня 2019 року порушено провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство ПАТ «Златобанк»; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в розмірі 49 611 297,32 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого.

17 липня 2019 року Державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О. вніс запис № 10741050052029890 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: державна реєстрація змін до установчих документів; Мороз Д. О. ; КП «Реєстраційне бюро»; зміна повного найменування ПАТ «Златобанк» на ПАТ «Злато», зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 910/15294/19, визнано протиправними дії Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» щодо вчинення вказаних реєстраційних дій та їх скасовано.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня

2021 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 19 червня 2019 року

у справі № 910/4475/19 про порушення провадження у справі про банкрутство скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ «Златобанк». Постановою Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18 листопада 2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року залишено без змін.

З метою виконання всіх заходів, пов`язаних із ліквідацією АТ «Златобанк», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1483 від 10 серпня 2020 року «Про продовження процедури виведення АТ «Златобанк» з ринку і призначення уповноваженої особи».

Продовжено процедуру виведення АТ «Златобанк» з ринку шляхом виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Призначено уповноважену особу Фонду на продовження процедури виведення АТ «Златобанк» з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків.

03 лютого 2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поновлено запис про АТ «Златобанк» (адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 17/52) та про те, що товариство знаходиться в стані припинення.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон України) є спеціальними та цей закон є пріорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків із ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно ч. 5 ст. 36 Закону України під час введення тимчасової адміністрації не застосовується: примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів,пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не нараховується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може привести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом, нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами.

При цьому, згідно абз. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до ст. 26 Закону України фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 28 Закону України встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено ст. 52 Закону України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань, є кредитором банку.

Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.

Вказане стверджується і правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.

Частинами 4 та 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 49 вказаного Закону України уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Фондом гарантування було здійснено гарантоване відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 200000,00 грн., які останній отримав 25.04.2015 року.

Кредиторські вимоги ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ЗЛАТОБАНК» до четвертої черги на суму 5 504 198,85 грн.

Отже, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що внаслідок дій відповідачів порушені її права, як кредитора ПАТ «Златобанк», на отримання коштів за договорами банківського вкладу, не доведено причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями банку.

Безпідставними суд визнає й доводи позову про те, що судовим рішеннями у адміністративній справі № 826/2184/17 доведена вина Національного банку України в неможливості позивача користуватись своїми коштами, розміщених на депозитних рахунках ПАТ «Златобанк», оскільки, в зазначеному рішенні не міститься жодного висновку, що внаслідок дій чи бездіяльності відповідачів порушені права вкладників ПАТ «Златобанк», в тому числі і позивача, на отримання коштів за договорами банківського вкладу.

Механізм відшкодування шкоди кредиторам та повернення коштів, отриманих під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів чітко визначеній чинним законодавством.

Таким чином, оскільки між Позивачем та АТ «Златобанк» виникли договірні відносини, то стягнення суми вкладу позивачу повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи представника позивача про те, що стягнення суми вкладу як відшкодування майнової шкоди є безпідставним, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є а) наявність шкоди; б) протиправна поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Тому, хоча постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/2184/17 визнано бездіяльність Національного банку України протиправною, проте доводи позивача про те, що відповідачі повинні нести майнову відповідальність за зобов`язаннями неплатоспроможного банку є необґрунтованими.

Крім того, під час судового розгляду представниками позивача не доведена вина відповідачів у доведенні ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможності, не доведено завдану шкоду позивачу (розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України), причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 1173 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними повноважень, відшкодується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Також особливий статус Національного банку України визначений в Рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України «Про Національний банк України»).

Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Встановивши, що на день звернення позивача із позовом розпочато процедуру ліквідації банку та позивач скористалась своїм правом на звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримала гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 200000,00 грн. та його вимоги були включені до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки такі вимоги з урахуванням особливостей установлених обставин цієї справи підлягають задоволенню у порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З урахуванням наведеного підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

На підставі положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, про стягнення майнової шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 05 липня 2024 року.

Суддя: