Ухвала

від 02.07.2024 по справі 761/23864/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23864/24

Провадження № 1-кс/761/15341/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023000000001844 від 14.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023000000001844 від 14.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає про те, що ГСУ СБ України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001844 від 14.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України.

25.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України.

Санкція ч.3 ст. 201-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зокрема: інформаційної довідки № 383837226 від 21.06.2024, встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_5 перебувають наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності став договір дарування серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 23.01.2024; земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:040:0076 за адресою: АДРЕСА_2 , підставою виникнення права власності став договір купівлі-продажу серія та номер: 1407, виданий 02.09.2021; земельна ділянка з кадастровим номером 3222080303:02:003:0011, за адресою: АДРЕСА_3, підставою виникнення права власності став договір дарування серія та номер: 3004, виданий 18.06.2014.

З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним вище майном підозрюваного.

В судове засідання слідчий ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, не з`явився. При цьому, звернуся до суду із заявою про розгляд клопотання без його участі, а також уточнив клопотання в частині відсутності необхідності заборони користування майном підозрюваного.

Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання з метою забезпечення арешту майна, в силу ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе здійснити без повідомлення власника майна.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Зі змісту клопотання слідчого та долучених до нього матеріалів вбачається, що ГСУ СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001844 від 14.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України.

13.03.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ,ч. 1 ст. 201-1 КК України.

25.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України / в редакції Закону №2708-VIII від 25.04.2019.

Санкція ч. 3 ст. 201-1 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності став договір дарування серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 23.01.2024; земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:040:0076 за адресою: АДРЕСА_2 , підставою виникнення права власності став договір купівлі-продажу серія та номер: 1407, виданий 02.09.2021; земельна ділянка з кадастровим номером 3222080303:02:003:0011, за адресою: АДРЕСА_3, підставою виникнення права власності став договір дарування серія та номер: 3004, виданий 18.06.2014.

Згідно зі ст.ст.131,132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Положеннями ч. 5 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що вказане у клопотанні майно належить ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-1 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного в уточненому клопотанні слідчого майна.

Підстав сумніватись в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

При цьому, слідчий суддя не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Керуючись ст. ст. 131; 132; 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:040:0076 за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222080303:02:003:0011, за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя