Постанова

від 09.07.2024 по справі 212/6011/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6044/24 Справа № 212/6011/23 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справі Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу приватногоакціонерного товариства«ДТЕК Павлоградвугілля» наухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», треті особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_1 , про скасування медичного висновку про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння), -

в с т а н о в и л а:

У серпні2023року приватнеакціонерне товариство «ДТЕКПавлоградвугілля» (далі ПрАТ«ДТЕК Павлоградвугілля»)звернулося досуду з позовом до комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (далі КП «ДОКЛ ім.І.І.Мечникова» ДОР»), треті особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_1 , про скасування медичного висновку про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року провадження у справі закрите.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ПрАТ «ДТЕКПавлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки оспорюваний ними медичний висновок ЛЕК є висновком про стан здоров`я та стосується прав фізичної особи ОСОБА_1

29 травня 2024 року третя особа Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції керувався вимогами п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та виходив з того, що позивач та відповідач є юридичними особами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Частинами 1,2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Водночас перелік спорів, зазначених у частині 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, віднесених до предметної юрисдикції господарських судів, має вичерпний характер, адже навіть пункт 15 цієї частини (інші справи у спорах між суб`єктами господарювання) несе у собі ознаки визначеності і закінченості.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Закриваючи провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір належить розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини є господарсько-правовими, оскільки виникли між сторонами у справі, які не є фізичними особами.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення питання юрисдикції є характер спірних правовідносин.

Із матеріалівданої справивстановлено,що ПрАТ«ДТЕК Павлоградвугілля» звернулосядо судуз позовомдо КП «ДОКЛ ім.І.І.Мечникова» ДОР», треті особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_1 , про скасування медичного висновку про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння). Позовні вимоги мотивовані тим, що повідомлення за формою П-3 та висновок ЛЕК, в частині встановлення ОСОБА_1 професійного захворювання, не відповідають дійсним обставинам встановлення професійного захворювання, розслідування випадку професійного захворювання в цілому проведено з істотними порушенням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 №337, а тому підлягають скасуванню як такі, що дають підстави для встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності у відсотках і як наслідок пред`явлення до роботодавця майнової вимоги працівника. Предметом даного позову є оскарження висновку про стан здоров`я особи, яка знаходилась у трудових відносинах з позивачем.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21 (провадження №14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21 (провадження №14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження №14-178цс20).

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у цій справі, фактично врахував лише суб`єктний склад учасників справи, якими є юридичні особи, проте залишив поза увагою те, що при визначенні юрисдикції справи суди мають виходити не лише із суб`єктного складу такого спору, а й з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Жодних вимог щодо права власності чи іншого речового права на майно позивач не заявляв.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини є господарсько-правовими, оскільки виникли між сторонами у справі, які не є фізичними особами, є помилковим та не відповідає положенням як статті 19 ЦПК України, так і статті 20 ГПК України з огляду на зміст правовідносин.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, а тому ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та на підставі ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року про закриття провадження по справі скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

І.Ю.Ткаченко