Рішення

від 03.07.2024 по справі 641/9957/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/232/2024 Справа № 641/9957/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Надьон Я.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Житлово-експлуатаційний відділ КП «Харківспецбуд» ХМР, ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про усунення перешкод у здійсненні права користування житловою кімнатою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні житловою кімнатою АДРЕСА_1 шляхом його вселення до вказаної кімнати та не чинити перешкоди у користуванні особистими речами та передати йому комплект ключів від кімнати; звільнити від речей площу вказаної кімнати розміром 6 кв.м. та зобов`язати відповідача повернути до житлової кімнати чеки і документи; визнати відповідача такою, що втратила право користування житловою кімнатою АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням ВК ХМР від 23.12.2015 року позивач визнаний наймачем вказаної кімнати. Іншого житла не має. До 13.11.2021 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , остання також зареєстрована у спірній кімнаті. Відповідач не пускає позивача до вказаної кімнати. Так 26.10.2021 року позивач разом з товаришем прийшов до своєї кімнати для того, щоб забрати особисті речі, відповідач же викликала поліцію. Співробітники поліції, що приїхали на виклик, роз`яснили відповідачу, що остання не має права перешкоджати позивачу у користуванні кімнатою наймачем якої той є. 01.11.2021 року позивач знову прийшов до своєї кімнати, відкрити останню своїми ключами не зміг, викликав поліцію. 20.11.2021 року, коли позивач знову прийшов до своєї кімнати, відповідач почала виганяти позивача та викликала поліцію, такі ж події мали місце і 07.12.2021 року. Посилався на те, що відповідач недбало ставиться до житла, внаслідок чого кімната приходить в непридатність, не сплачує комунальні послуги та не несе інших витрат по утриманню житлової кімнати, розкрадає речі та документи на житло і побутову техніку.

У справі міститься відзив відповідача на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що сторони є наймачами спірного житлового приміщення. Вказала, що не чинить перешкод позивачу у користуванні кімнатою та не заперечує проти його проживання у спірному житлі, ключів у позивача не брала, користування побутовою технікою та предметами домашнього вжитку заперечує, вважає їх своєю особистою власністю. Зазначила, що спірна кімната з технічної точки зору поділена бути не може.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане приміщення є комунальною формою власності.

На підставі рішення ВК ХМР від 23.12.2015 року №806 ОСОБА_1 визнано наймачем вказаної кімнати у гуртожитку.

ОСОБА_1 зазначає, що позбавлений можливості користуватись кімнатою АДРЕСА_1 , оскільки відповідач, яка проживає в даній кімнаті не пускає його до помешкання.

Відповідно до довідки, складеної ДОП СП ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Є. Харченком, 15.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області з заявою про вжиття заходів щодо ОСОБА_2 , яка перешкоджає знаходженню та проживанню останнього за адресою: АДРЕСА_2 . В ході розгляду матеріалу встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло питання щодо розподілу сумісного майна та житла після розірвання шлюбу, порушення громадського порядку виявлено не було та в даній події вбачаються цивільно-правові відносини, у зв`язку з чим рекомендовано для вирішення спірних питань звернутись до суду.

Незважаючи на те, що поліцейськими порушення громадського порядку виявлено не було, останнє не свідчить, що відповідач не перешкоджає позивачу у користуванні спірним житлом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що є товаришем позивача, знає останнього близько 10 років та пояснив, що восени 2021 року разом з позивачем їздив за адресою його мешкання по АДРЕСА_3 для того, щоб допомогти забрати деякі особисті речі позивача. Та став свідком того, як дружина позивача виганяла останнього з вказаного помешкання. Вказав, що забравши речі вони з позивачем пішли. Крім того, зазначив, що 20-21.11.2021 року вдруге за проханням позивача разом з ним та матірю позивача знову їздили за адресою мешкання останнього. Та став свідком того, як дружина позивача неодноразово викликала поліцію, на її виклик приїздили декілька патрулів, оскільки хотіла щоб позивач покинув вказане приміщення. Через деякий час свідок поїхав додому. Зі слів позивача йому відомо, що той разом з матір`ю залишились на ніч в даному приміщенні.

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відео, надані позивачем, на яких зафіксовано в тому числі, як відповідач не пускає позивача до спірної кімнати.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (п. 3 ч. 2ст. 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року в справі № 761/5115/17.

Конституцією Українипередбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннямист. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Уст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Частиною 1ст. 9 ЖК Українивизначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

У відповідності до ч. 1ст.58ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 61 ЖК Українипередбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до нормист. 58 ЖК Україниєдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду. Ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення питань, пов`язаних з наданням житлових приміщень.

Ордер видається за єдиною формою, що встановлена у додатку № 7 до Правил квартирного обліку. Бланк ордера складається із самого ордера і його корінця. Ордер видається громадянину, на ім`я якого він виписаний, а корінець залишається у виконкомі, що видав ордер.

Ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Після закінчення цього строку ордер автоматично втрачає свою силу.

Статтею 107 ЖК Українивизначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Пунктом 14 розділу XV правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ, розроблених пленумом Верховного Суду України, передбачено, що відповідно до змістуст. 65 ЖК Україниза особою не може були визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає право користування жилою площею в іншому жилому приміщенні державного фонду.

Згідно зіст. 156 ЖК Україничлени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановленіст. 162 цього Кодексу.

Ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Враховуючи те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні кімнатою ОСОБА_1 , який в ній зареєстрований, та має право користуватися нею, суд вважає доведеними позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання відповідача такою, що втратила право користування житловою кімнатою АДРЕСА_1 та зняття її з реєстрації задоволенню не підлягають з огляду на таке.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).

Згідно зі статтею 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зроблено висновок про те, що: «аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: не проживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин не проживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів».

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України, строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року в справі №203/1665/19-ц (провадження №61-11593св21).

Згідно зіст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно дост.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог в частині визнання відповідача такою, що втратила право користування житловою кімнатою та зняття її з реєстрації.

З цих же підстав, а саме не надання достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, суд відмовляє позивачу у задоволенні і решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 247, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Житлово-експлуатаційний відділ КП «Харківспецбуд» ХМР, ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про усунення перешкод у здійсненні права користування житловою кімнатою задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловою кімнатою АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 у кімнату АДРЕСА_1 .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Житлово-експлуатаційний відділ КП «Харківспецбуд» ХМР, місце знаходження: м. Харків, вул. Соїча, 1.

Третя особа: ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, місце знаходження: м. Харків, пров. Балашовський, 12.

Повний текст рішення виготовлено 11.07.2024 року.

Суддя: І. В. Зелінська