Рішення

від 03.07.2024 по справі 143/885/23

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/885/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

за участю секретаря Затоковенко Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника органу опіки та піклування Нагорняк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю органу опіки і піклування - виконавчого комітету Погребищенської міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

У вересні 2023 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що з моменту народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона проживає разом з позивачкою, яка є її матір`ю.

Весь цей час життям дитини відповідач, який є її батьком, не цікавився, участі у її вихованні та догляді не брав, фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною. Всі питання щодо виховання вирішуються матір`ю самостійно без участі та підтримки зі сторони відповідача. Дитина знаходиться на повному її утримання, про що свідчить довідка розрахунку заборгованості по аліментах.

Позивачка після укладення шлюбу змінила своє прізвище з дошлюбного « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Комісійною перевіркою Служби у справах дітей Погребищенської міської ради встановлено, що позивачкою створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку дитини, про що складено акт обстеження умов проживання від 08.09.2023.

Зазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що змушує її звернутися із цим позовом до суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов та повідомила, що за майже 15 років відповідач не цікавиться життям і вихованням дочки ОСОБА_3 , який визнав батьківство відносно неї, подавши відповідну заяву, так як вони не перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі. 31 березня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , який на даний час є мобілізованим та проходить військову службу в ЗСУ. Відповідач аліменти сплачує не своєчасно, про що свідчить розрахунок заборгованості по ним. Дочка ОСОБА_3 проживає разом з нею та її чоловіком ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 бачила батька років три тому, раніше він зустрічався з нею, а тепер ні, не вітає її з днем народження. Бажає, щоб її дочку усиновив теперішній чоловік ОСОБА_7 , який також має неповнолітню дитину, оскільки у Ілони склались дуже гарні відносини з її теперішнім чоловіком та вона сама виявила це бажання. Крім того, позивачка не заперечує проти прийняття заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, 29.11.2023, 12.01.2024, 28.02.2024,15.04.2024 та 03.07.2024 повторно не з`явився в судове засідання, причин неявки суду не повідомив, відзив не надав (а.с. 34, 35, 36, 49, 50, 51, 60, 61, 62, 74, 75, 76, 90, 91, 92).

Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Погребищенської міської ради - головний спеціаліст юрист відділу правової роботи Погребищенської міської ради Нагорняк В.А. в судовому засіданні повідомила, що неповнолітня ОСОБА_3 була заслухана на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Погребищенської міської ради, де вона висловлювалася за позбавлення її батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї. Рішенням виконкому Погребищенської міської ради затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 ..

В судовому засіданні була заслухана неповнолітня ОСОБА_3 , яка повідомила, що вона проживає з матір`ю та її чоловіком ОСОБА_7 , з яким у неї склались дружні відносини. З рідним батьком ОСОБА_2 вона бачилась в 2021 році, де він тепер проживає їй не відомо. Раніше рідний батько приїздив до неї на день народження, іноді телефонував, а тепер не цікавиться її життям, не телефонує. Вважає, що для неї буде краще, якщо батька позбавлять батьківських прав та її вдочерить теперішній чоловік матері ОСОБА_7 , у якого також є неповнолітня дитина.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд протокольною ухвалою від 15.04.2024 ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, що відображено секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 15.04.2024 (а.с. 77).

Заслухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2009 року (а.с. 5).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 31 березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 31 березня 2022 року уклали шлюб, який зареєстрований Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 44. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с. 6).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2018 року у справі № 143/876/18 збільшено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини (а.с. 7).

14.09.2018 Погребищенським районним судом Вінницької області на підставі вищезазначеного рішення суду було видано виконавчий лист (а.с. 8).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах ВП № НОМЕР_5, складеного головним державним виконавцем Погребищенського відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ліневич О.В., боржник ОСОБА_2 станом на 01.09.2023 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 29992 грн. 00 коп. (а.с. 12).

Згідно Витягу № 4186 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12.09.2023 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно довідки № 76/23 від 11.09.2023, виданої КЗ «Степанківський ліцей Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області», ОСОБА_3 є учениця 9-го класу, її батько ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, на виклики до школи приходить тільки мати (а.с. 11).

Актом обстеження умов проживання комісії ССД Погребищенської міської ради від 08.09.2023 підтверджується, що дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_7 . Мати на даний час виховує доньку сама, чоловік знаходиться в зоні бойових дій. Батько дитини не спілкується з нею та не навідує. Дівчинка має хороші стосунки з матір`ю, комунікабельна, допомагає з домашніми справами (а. с. 9).

Отже, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що батько дитини - відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а саме не проявляє батьківської турботи щодо доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її життям та не займається вихованням, а також матеріально не забезпечує її.

Вказане також підтверджується Висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженим рішенням виконавчого комітету Погребищенської міської ради від 12 жовтня 2023 року № 407 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», згідно якого уповноважений орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с. 24, 25, 26 - 27).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Згідно частин 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини та її матеріального забезпечення.

Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що встановлено безпосередньо у судовому засіданні. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, що необхідно для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків та не приймає участі в житті їхньої дитини.

Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинив.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні ОСОБА_2 його дочки, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що останній намагався виконувати батьківські обов`язки.

Крім того, відповідач вкрай негативно ставиться до необхідності виконання обов`язку щодо утримання дитини, так як має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 29992 грн. 00 коп. станом на 01.09.2023.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , його свідоме нехтування своїми обов`язками як батька, його небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд наголошує, що у разі зміни поведінки відповідача до своєї дитини, він має право в порядку ст.169 СК України на поновлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 258, 259, 263, 268, 281, 282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Погребищенської міської ради, 22200, Вінницька область, Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77, код ЄДРПОУ 03772654.

Повний текст рішення буде складений протягом десяти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частини.

Повний тест рішення складено 09.07.2024.

Суддя