Рішення

від 09.07.2024 по справі 492/760/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/760/24

провадження № 2/492/570/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Череватої В.І.,

при секретарі судового засідання Деде К.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору: Органу опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просила позбавити батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що позивачка є рідною тіткою ОСОБА_3 , його мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом із позивачкою, яка повністю забезпечує потреби дитини щодо нормального фізичного, морального та духовного розвитку. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в школі, не переймається станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною для її нормального самоусвідомлення, не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина, тобто ухилився від виконання своїх обов`язків, як батька, відносно його неповнолітньої дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, у зв`язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 03.06.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору: Органу опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав. Призначено відкрите підготовче судове засідання.

У судове засідання позивачка не з`явилася, але до суду від позивачки надійшло клопотання, в якому просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але до суду від нього заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивачки визнав у повному обсязі, просив ухвалити рішення, яким позовну заяву позивачки задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що наслідки визнання позову та позбавлення його батьківських прав йому зрозумілі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опікита піклуванняЗатишанської селищноїради Роздільнянськогорайону Одеськоїобластіу судове засідання не з`явились, однак до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з ухиленням батька від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватисяСімейним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 червня 2007 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 105, неповнолітня дитина ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого зазначено ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_2 , відповідач у справі.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2023 року, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з довідки № 151 від 15 травня 2024 року, виданої Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із ОСОБА_1 та її родиною, позивачкою у справі, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15 травня 2024 року, неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із ОСОБА_1 та її родиною, позивачкою у справі, за адресою: АДРЕСА_1 , позивачкою у справі.

Судом достовірно встановлено, а також підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, не проявляє до своєї дитини щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, абсолютно не цікавиться ні здоров`ям, ні подальшою долею дитини, у зв`язку з чим дитина знаходиться на повному забезпеченні у тітки ОСОБА_1 , позивачки у справі, внаслідок чого суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт ухилення ОСОБА_2 , відповідачем у справі, від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої дитини.

Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Затишанської селищноїради Роздільнянськогорайону Одеськоїобласті№ 811 від 23 лютого 2024 року, вирішено вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача по справі, відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу ч. 7ст. 7 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч. 2, ч. 3ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1ст. 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно дост. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав маєодин з батьків.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача у справі, стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , позивачка у справі ОСОБА_1 , послалася, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК Україниє усталеною.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на вищевикладене, обставини справи та досліджені судом докази, які дають суду підстави дійти до однозначного висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками батька перед своєю дитиною, зокрема взагалі не цікавиться життям дитини, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не виявляв інтересу до внутрішнього світу дитини, тобто ухилився від виконання своїх обов`язків щодо утримання і виховання дитини, у зв`язку з чим неповнолітня дитина знаходиться на повному забезпеченні у тітки ОСОБА_1 , позивачки у справі.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що виходячи лише з інтересів дитини, в судовому засіданні були встановлені усі підстави, які дають суду прийти до однозначного висновку щодо необхідності позбавлення ОСОБА_2 , який свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, на думку суду, таке рішення буде захистом прав дитини.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1ст. 169 СК Українибатько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є доведеними, а тому є такими, що підлягають задоволенню, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

На підставі ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 12, 13, 19, 44, 48, 76-83, 92, 95, 128, 141, 200, 206, 223, 247, 258-259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору: Органу опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), відносно його дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1221 гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Черевата В.І.