Рішення

від 27.06.2024 по справі 304/1482/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1482/24 Провадження № 2-а/304/16/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1482/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 13943 від 05 червня 2024 року на нього накладено стягнення штраф у сумі 17 000 грн за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення військовозобов`язаним правил військового обліку під час дії особливого періоду. Вважає, що вказана постанова є незаконною, протиправною, а стягнення на нього накладено безпідставно, адже він ніякого правопорушення не скоював, правил військового обліку не порушував. Оскаржувана постанова мотивована тим, що 05 червня 2024 року об 11.00 год він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що він порушив правила перебування на військовому обліку під час дії особливого періоду, а саме не повідомив особисто в семиденний строк про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (не поновив особисті персональні дані (з 04 січня 2007 року), перебував у розшуку з 07 грудня 2023 року згідно відомостей з ЄДРП, звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доставки та розшуку від 07 грудня 2023 року № 4548, чим вчинив правопорушення, передбачене п. 1 п.п. 1, 2 Додатку 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року. Зазначає, що 05 червня 2024 року дійсно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 для того, щоб уточнити персональні дані згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року та яким установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Замість того, щоб здійснити уточнення його персональних даних працівники відділу ТЦК та СК повідомили, що він знаходиться в розшуку та на нього буде накладено штраф. Дійсно відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та одночасно повідомлено, що його оштрафовано на 17 000 грн, тоді як копію постанови про накладення штрафу йому буде видано наступного дня. Оскільки оскаржувану постанову йому видано не було, тому він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 , де й отримав таку. Справа про нібито вчинення ним правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично не розглядалася, у протоколі про адміністративне правопорушення про дату та місце розгляду справи не вказано, що, на його думку, свідчить про те, що питання накладення на нього стягнення вже вирішено без розгляду справи. Вказаними діями про притягнення його до адміністративної відповідальності грубо порушені його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема передбачені ст. 268 КУпАП. В оскаржуваній постанові відтворено текст складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, у такій не наведено конкретних обставин нібито скоєння ним правопорушення, виклад обставин незрозумілий, суперечливий. У постанові зазначається про вчинення ним правопорушення, передбаченого нормативним актом, який насправді не встановлює порушення. Так, у постанові вказано, що він «порушив правила перебування на військовому обліку під час дії особливого періоду, а саме не повідомив особисто в семиденний строк про зімну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» без зазначення того про зміну яких саме персональних даних він не повідомив, коли (до якої дати) він мав повідомити про зміну даних. Тобто не встановлено, коли були порушені ним правила та коли він вчинив адміністративне правопорушення. Також не зрозуміло, що за «правила перебування на військовому обліку», так як в законодавстві України таких правил не існує. Далі по тексту оскаржуваної постанови в дужках (як можна зрозуміти це уточнення щодо нібито вчиненого ним правопорушення) вказано, що «не поновив особисті персональні дані з (04.01.2007). Як співвідноситься неповідомлення особисто в семиденний строк про зміну персональних даних та поновлення особистих персональних даних незрозуміло, враховуючи, також, що обов`язку військовозобов`язаних поновлювати особисті персональні дані немає. Звертає увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не має повноважень оголошувати розшук особи, а відтак про який саме розшук йдеться в оскаржуваній постанові йому не зрозуміло. Крім того, самі по собі перебування особи у розшуку та наявність звернення щодо доставки та «розшуку» ніяк не встановлюють та не підтверджують скоєння особою правопорушення. Згідно наданого йому 05 червня 2024 року Витягу № 256551-05062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, де є дані щодо нього, у графі «Подання щодо розшуку в Національну поліцію» вказано «Не перебуває у розшуку». Також незрозуміло, яке саме правопорушення передбачається п. 1 п.п. 1, 2 Додатку 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року з огляду на те, що таким не встановлюється адміністративні правопорушення (не визначається які дії чи бездіяльність є правопорушеннями та відповідальність за порушення). Також при накладенні на нього стягнення не встановлено, коли саме він вчинив правопорушення. Як видно з самої оскаржуваної постанови було звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доставки та «розшуку» його від 07 грудня 2023 року. Згідно п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Отже відповідачу на 07 грудня 2023 року було відомо про вчинення ним правопорушення, а відтак ним порушено вимоги ст. 38, 247 КУпАП щодо строків, протягом яких може бути накладено стягнення. Крім того, так як при притягненні його до адміністративної відповідальності та накладенні на нього адміністративного стягнення не встановлено, коли він вчинив правопорушення, відповідачем безпідставно накладено стягнення за законом, який діяв на час накладення стягнення. Оскільки при притягненні його до адміністративної відповідальності та накладенні на нього адміністративного стягнення не встановлено події і складу правопорушення, пропущені строки, протягом яких може бути накладено стягнення, тому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 13943 від 05 червня 2024 року про накладення на нього стягнення штрафу у розмірі 17 000 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у Перечинському районному суді Закарпатської області у судовій справі № 304/1482/24 визначено суддю Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 17 червня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву про проведення розгляду справи у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі та просить такий задовольнити.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Крім цього, до початку судового засідання для розгляду справи по суті такий відзив на позов не подав без поважних причин, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує вказане як визнання ним позову.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив, що 05 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 13943 за справою про адміністративне правопорушення, згідно якої 05 червня 2024 року о 11.00 год ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній порушив правила перебування на військовому обліку під час дії особливого періоду, а саме не повідомив особисто в семиденний строк про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (не поновив особисті персональні дані (з 04 січня 2007 року), перебував у розшуку з 07 грудня 2023 року згідно відомостей з ЄДРП, звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доставки та розшуку від 07 грудня 2023 року № 4548, чим вчинив правопорушення, передбачене п. 1 пп. 1, 2 Додатку 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме: порушення правил військового обліку, як військовозобов`язаний, під час дії особливого періоду, за що до нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн (а. с. 8).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17 та від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина друга статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а частина третя цієї ж статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у листі від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу стачиться у провину порушення п. 1 пп. 1, 2 Додатку 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (а. с. 8).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктами 1, 2 пункту 1 Додатку 2 до вищевказаного Порядку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, наведеними нормами не передбачено обов`язку, який, як зазначено у оскаржуваній постанові, нібито порушив ОСОБА_1 , а саме «не повідомив особисто в семиденний строк про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (не поновив особисті персональні дані з (04 січня 2007 року)».

Крім цього, як вбачається з оскаржуваної постанови, встановити дату, час і місце вчинення правопорушення неможливо, такі у порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП не є чітко і зрозуміло зазначеними (а. с. 8).

До того ж, статтю 210 КУпАП викладено в новій редакції згідно Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 9 травня 2024 року № 3696-IX, який набрав чинності 19 травня 2024 року.

З цього приводу суд наголошує, що не вправі самостійно доповнювати чи змінювати, на шкоду особі фабулу адміністративного правопорушення, викладену у постанові поліцейського; перекваліфіковувати дії, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Одночасно слід зазначити, що згідно Витягу № 256551-05062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виданого 05 червня 2024 року Адміністратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області, позивач ОСОБА_1 не перебуває у розшуку, подання щодо розшуку в Національну поліцію відсутні (а. с. 10), що не узгоджується зі змістом оскаржуваної постанови, в якій зазначено, що позивач «перебував в розшуку з 07.12.2023 р. згідно відомостей з ЄДРП, звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доставки та розшуку від 07.12.2023 р. № 4548» (а. с. 8).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП відповідачем не надано. Крім цього, доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення таким також не спростовані.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження представника позивача про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення будь-якими доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 159 ч. 4, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову № 13943 за справою про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 05 червня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 286 КАС України, подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Головуючий:Ганько І. І.