Ухвала

від 08.07.2024 по справі 308/11320/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11320/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., за участю секретаря судового засідання Корень В.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що вона має намір звернутись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним та таким, що приховує договір купівлі-продажу, та про визнання майна спільним майном подружжя.

Вказує, що предметом позову, з яким вона має намір звернутись до суду, зокрема є: визнання Договору дарування земельної ділянки від 31.07.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. за реєстровим номером 454, удаваним правочином, який було вчинено для приховання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247872321101), за ціною 32 046,56 грн.; та визнання земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247872321101) об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зазначає, що 04.09.1982 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований 04.09.1982 року сільрадою Свобода Берегівського району Закарпатської області актовий запис №24. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.01.2024 року по справі №756/13399/23, яке набрало законної сили 19.02.2024 року вказаний шлюб було розірвано.

Зауважує, що під час шлюбу позивачем та відповідачем-1 було придбано різноманітне майно, зокрема земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247872321101). Зі слів відповідача-1, їй було відомо, що вказана земельна ділянка була придбана 31.07.2015 року на підставі договору купівлі-продажу.

Всі відповідні нотаріальні дії щодо земельної ділянки за мою згодою вчиняв в інтересах сім`ї відповідач-1. Він навіть неодноразово згадував, що відобразив це майно в своїй декларації та вказаний документ містить чітку вказівку, що дана земельна ділянка (площею 800 кв.м., право на яку набуте 31.07.2015 року, вартістю на дату набуття права - 32046,00 грн.) належить позивачу та відповідачу-1 на праві спільної власності.

Таким чином, факт визнання договору дарування удаваним та таким, що приховує договір купівлі-продажу має безпосереднє значення для захисту моїх прав та інтересів шляхом визнання майна (земельної ділянки) спільним майном подружжя.

Просить врахувати, що відповідач-1 та відповідач-2 не є родичами, тобто фактично доволі коштовна річ (згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності від 20.07.2015 року грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 32 046,56 грн.) була подарована сторонній особі. При цьому, земельна ділянка була набута на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2013 року, а тому подальше дарування земельної ділянки, при чому сторонній особі, позбавлене економічного сенсу. За такого, є всі підстави вважати, що вказаний договір дарування є удаваним правочином, а насправді відповідачі уклали між собою договір-купівлі-продажу земельної ділянки за ціною 32 046,56 грн.

На підставі наведеного, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,08 га. кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247872321101); заборонити вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 0,08 га. кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247872321101); заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які юридично значущі дії щодо земельної ділянки площею 0,08 га. кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247872321101).

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, ч. 2ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист,або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3ст. 150 ЦПКпередбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову є існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Як роз`яснено у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

Наразі, заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачами чи третьою особою дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Разом з тим, будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до подання позовної заяви та розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, та вважає, що заявником не зазначено обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, натомість вжиття такого заходу забезпечення може суттєво обмежити права теперішнього власника майна, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.Р.Деметрадзе