Рішення

від 09.07.2024 по справі 331/7441/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

09.07.2024

Справа № 331/7441/23

Провадження № 2/331/558/2024

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування Бердянської міської ради в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області в особі Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, виконавчий комітет Бердянської міської ради, в особі начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, в якому вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з січня 2009 року. Від фактичних шлюбних відносин мають двох синів ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Починаючи з 2015 року спільне проживання було припинено, фактичні шлюбні розірвані, діти залишилися проживати з матір`ю. На утримання дітей 05 червня 2015 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області було прийнято рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі 620 гривень щомісячно, починаючи з 11 лютого 2015 року до досягнення дітьми повноліття. Відповідач не виконує своїх обов`язків щодо утримання дітей, через що виникла велика заборгованість по сплаті аліментів, а саме 84 124, 80 грн. Більше того, старший державний виконавець Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Відділом примусового виконання рішень Дмитром Біланом зазначається у розрахунку заборгованості, що «згідно відомостей, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, а саме - 06.10.2015, грошові кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_2 на рахунок відповідних органів ДВС у межах виконавчого провадження НОМЕР_3 не надходили.» Весь цей час, а саме з 2015 року, Відповідач життям синів не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дітьми, взагалі жодного разу не бачив та не розмовляв з дітьми, не відвідував у школі, не збирав обіди, не купував шкільний одяг, зовсім не цікавився життям дітей. ОСОБА_2 взагалі не цікавить, чи відвідують його сини будь-які спортивні секції чи ні, яке у них здоров`я та чи хворіли вони за всі ці роки, що він їх не бачив, чи потребують вони чогось, що вони їдять, які мають уподобання. Відповідач не дбає і не піклується ані про фізичний, ані про духовний розвиток дітей, не сприяє засвоєнню дітей загальновизнаних норм моралі, не надає синам доступу до культурних та інших духовних цінностей. На сьогоднішній день дітям вже тринадцять років та дев`ять років вони не пам`ятають батька та не мають до нього ніяких почуттів, оскільки за всі ці роки жодного разу його не бачили, не отримували від батька жодного подарунка на день народження, жодної іграшки. Також в спілкуванні зі мною сини ніколи про нього не питали та не цікавилися. ОСОБА_2 жодним чином не був позбавлений інформації стосовно міста перебування дітей, йому не створювалися перешкоди у спілкуванні з синами. Більше того, коли вона зверталась до Відповідача з проханням поспілкуватись з дітьми, він був агресивно налаштований та повідомив, що немає ніякого бажання приймати участь у житті та вихованні дітей. При вирішені питання про позбавлення батьківських прав прохає суд врахувати той факт, що Відповідач не лише ухиляється від обов`язку виховувати дітей, а і обов`язку матеріально забезпечувати їх. Більше того. Відповідач перебуває на тимчасово окупованій території України та підтримує режим агресора, про що вільно говорить та висвітлює свої проросійські погляди, що взагалі не є припустимим для її сім`ї та дітей у першу чергу. Прохає суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

15.11.2023 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя позовну заяву залишено без руху , надано строк для усунення недоліків.

20.12.2023 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження у справі та розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження

14.03.2024 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя залучено до участі в якості третьої особи Орган опіки та піклування Бердянської міської ради в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області в особі Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.

9.04.2024 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя залучено до участі в якості третьої особи виконавчий комітет Бердянської міської ради, в особі начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

07.05.2024 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Представник позивача, адвокат Машошина А.О. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, прохала суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням та шляхом оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://gt.zp.court.gov.ua/sud0808/, відзив на позовну заяву не надав.

Представник Органу опіки та піклування Кам`янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради у судове засідання не з`явилася, долучила до матеріалів справи заяву, в якій прохала справу розглядати у її відсутність з урахуванням висновку від 17.01.2024 року та найкращих інтересів дитини.

Представник виконавчого комітету Бердянської міської ради, в особі начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явилася, долучила до матеріалів справи заяву, в якій прохала справу розглядати у її відсутність.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, вважає що не підлягає задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 28.10.2010 року батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ./а.с.11/.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 13.05.2014 року батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ./а.с.12/.

На підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 5 червня 2015 по справі № 310/1401/15-ц стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі 620 гривень щомісячно, починаючи з 11 лютого 2015 року до досягнення дітьми повноліття./а.с.18-19/.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства Юстиції (м Одеса) управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Відділом примусового виконання рішень встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_2 становить 84 124, 80 грн./а.с.22-25/.

Відповідно до листа директора Бердянської гімназії №3 «Сузір 'я» від 11.09.2023 вказано, що батько ОСОБА_2 не цікавиться успіхами та досягненнями синів, не підтримував комунікацію з адміністрацією навчального закладу/а.с.17/

До матеріалів справи долучено позитивну характеристику ФОП ОСОБА_6 на ОСОБА_1 /а.с.26/.

Згідно висновку щодо доцільності /недоцільності позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_7 відносно малолітніх дітей від 17.01.2024 року, встановлено, що беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради від 10.01.2024 року Виконавчий комітет Камянської міської ради Дніпропетровської області вважає позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_7 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити на розсуд суду. У висновку вказано, що служба , як виконавчий орган Камянської міської ради не може приймати будь-які заяви та вести переписку з громадянами, які проживають на окупованій території, у зв`язку з чим неможливо запросити гр.. ОСОБА_2 на комісію з питань захисту прав дитини та вислухати його думку з питання батьківських прав./а.с.129/.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстав, передбачених пунктом 2 частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, немає. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей факт стягнення з ОСОБА_2 аліментів, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа №199/5032/16-ц).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позивачем долучено довідку з гімназії №3 «Сузір 'я» від 11.09.2023, в якій вказано, що батько ОСОБА_2 не цікавиться успіхами та досягненнями синів, не підтримував комунікацію з адміністрацією навчального закладу. Але в довідці не вказано періоду з якого часу відповідач не підтримував комунікацію з адміністрацією закладу, так як представник позивача у судовому засіданні пояснила, що відповідач на даний час проживає в м.Бердянськ, який окупований рф. Чи умисно ОСОБА_2 не цікавився успіхами та досягненнями синів у школі доказів суду не надано.

Суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача з огляду те, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, даний висновок є недостатньо обґрунтованим.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач був попереджений органом опіки та піклування щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно позивачки.

При цьому звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дітей, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав.

Доводи позивача про те що, маючи докази наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а саме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, не виявлення інтересу до життя дітей, не заслуговує на увагу, оскільки, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, доведення обставин саме свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача, в свою чергу, позивачкою належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження вказаних обставин надано не було.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня навіть характеристика на ОСОБА_2 з місця роботи та з місця проживання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачка не надала належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, які б давали підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо дітей ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.7,19,150,155,164,166 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування Бердянської міської ради в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області в особі Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, виконавчий комітет Бердянської міської ради, в особі начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.07.2024 року.

Суддя: Н.В.Фісун