Справа № 510/284/24
Провадження № 510/906/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.06.2024 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошкова І.Д.
за участю: секретаря Березенко С.П.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И В:
Відповідач просила розглянути справу у її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала письмову заяву.
Позивач на задоволенні позовних вимогах наполягала, просила розглянути справу без її участі, про що надала відповідну заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою від 15.04.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 14.05.2024 року о 09:15 годині, про що було повідомлено сторін у справі.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя їй належала земельна ділянка загальною площею 2,39 га., на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 861822.
На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядилась належним їй майном, заповіт не залишила. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги був її син ОСОБА_5 (батько позивача). У встановлений законодавством 6-ти місячний строк, він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не заводилась. Однак, ОСОБА_5 прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На момент відкриття спадщини, ОСОБА_5 проживав разом із спадкодавцем, про що Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області від 05.02.2024р. Таким чином, ОСОБА_5 прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки та не заявив про відмову від неї. Однак, за життя не встиг її юридично оформити.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 . За життя йому належало: житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , згідно виписки з по господарської книги № 3, особовий рахунок НОМЕР_1 виконавчого комітету Ренійської міської ради, присадибна земельна ділянка площею 0,2233 га., на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 949209, земельна ділянка загальною площею 2,58 га., на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 439033, земельна ділянка загальною площею 2,39 га., яку він фактично прийняв після смерті дружини, але юридично її не оформив.
На випадок смерті ОСОБА_5 розпорядився належним йому майном, залишив заповіт від 14.12.2021р., яким заповів позивачу усе своє майно. Тому спадкоємство здійснюється за заповітом. Так, позивач як спадкоємець за заповітом у відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця звернулась до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини. За зверненням позивача була відкрита спадкова справа № 255/2022. Відповідач ОСОБА_2 не вчинила жодних дій щодо прийняття спадщини та не заперечує щоб спадщину оформила позивач на своє ім`я.
Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову. Після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого батька і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, спадкоємців які б мали обов`язкову частку у спадщині немає.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після смерті дружини ОСОБА_3 . Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_3 він прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як спадкоємець першої черги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 . Позивач подала до нотаріусу заяву про прийняття спадщини після його смерті, отже вважається таким, що її прийняв. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо звернення з відповідною заявою до нотаріуса. Відповідач не вчинила жодних дій щодо прийняття спадщини та не заперечує щоб спадщину оформила позивач на своє ім`я.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивовані постанови нотаріусу, у зв`язку із чим позивач була вимушена звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на вищевказане спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом однак, з незалежних від неї причин вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказане спадкове майно, у зв`язку із чим була вимушена звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:
житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,2233 га, з кадастровим номером: 5124182900:02:002:0095, цільове призначення, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку загальною площею 2,39 га, ( площею 1,88 га та 0,51 га кадастрові номери 5124184000:01:005:0141, 5124184000:01:002:0190, розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (колишня територія Плавнівської сільської ради), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
земельну ділянку загальною площею 2,58 га, ( площею 2,34 га та 0,24 га кадастрові номери 5124182900:01:002:0226, 5124182900:01:005:0641, розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (колишня територія Новосільської сільської ради), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков
Суд | Ренійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2024 |
Оприлюднено | 12.07.2024 |
Номер документу | 120262867 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом |
Цивільне
Ренійський районний суд Одеської області
Бошков І. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні