Рішення

від 08.07.2024 по справі 160/6856/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року Справа № 160/6856/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.02.2024 №UA110000/2024/000004/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію № 23UA110140000642U1 з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. На переконання ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКЕ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару № № UA11000/2024/00004/1 від 21.02.2024 відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000060 від 22.02.2024. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6856/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. Цією ж ухвалою витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство", у 10-денний термін з дня постановлення даної ухвали, засвідчені належним чином копії усіх первинних документів поданих до митного органу з метою оформлення товарів за МД №24UA110140000642U1 від 24.01.2024.

На виконання цієї ухвали, позивачем надані суду докази.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 заяву Дніпровської митниці про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №160/6856/24 задоволено, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 календарних днів з дня постановлення даної ухвали.

25.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно змісту якого, відповідач пред`явлений позов не визнає та заперечуває проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у задоволенні клопотання Дніпровської митниці про розгляд справи з викликом сторін - відмовлено.

01.05.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову. Зокрема, позивачем зазначено, що шляхом порівняння наданої відповідачем, ДМСУ та митними органами у відповідь на адвокатські запити із відображенням частини граф митних декларацій, які були використані в якості джерела цінової інформації під час коригування митної вартості товарів, з митною декларацією позивача свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація за своїм обсягом не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації .До того ж, позивач зазначає, що в процесі збирання доказів направлено адвокатський запит щодо надання ДМСУ інформації про митні митну вартість раніше оформлених товарів за заявленими позивачем кодами згідно з УКТ ЗЕД із вибіркою щодо найдешевших, у відповідь на який листом від 19.03.24 надана інформація, яка підтверджує протиправність обрання джерел цінової інформації, адже рівень митної вартості в рази менший від застосованої до товарів позивача.

Разом з тим, у відповіді на відзив позивач заявлено клопотання, згідно змісту якого останній просить витребувати у Дніпровської митниці копії митних декларацій №23UA100380618700U1, № 24UA100060200243U3, № 24UA209190001662U7, №24UA209230002494U8, № 23UA209230132247U2, № 24UA100100022495U8, №24UA100380300327U3, яке задоволено Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024.

16.05.2024 від відповідача надійшла заява про неможливість виконати вимоги ухвали від 03.05.2024, адже витребувана інформація є інформацією з обмеженим доступом.

27.05.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи на підставі наявних матеріалів, адже відповідачем не виконана ухвала суду від 03.05.24 та не подані до суду копії витребуваних митних декларацій, через що суд не може перевірити доказами правомірність обрання відповідачем джерел цінової інформації.

27.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту яких представником позивача не спростовано обґрунтованих сумнівів посадової особи митниці щодо заявленої митної вартості товарів та не наведено аргументів щодо протиправності спірного Рішення про коригування митної вартості товарів. Отже, Рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2024 № UA110000/2024/000004/2 прийнято митницею в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством , такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому, митниця зазначає, позивач необгрунтовано посилається на інформацію щодо здійснення митного оформлення товарів, з урахуванням тільки коду товару згідно УКТЗЕД, оскільки співпадіння коду товару не є критерієм визнання товару ідентичним або подібним, враховуючи приписи ст. 59, 60 Митного кодексу України. На підтвердження своєї позиції митниця надає пояснення до кодів УКТЗЕД (у якості прикладу) який спектр товарів класифікується у відповідних товарних під категоріях

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено таке.

10.01.2024 між Euro Sp. Z.o.o. (Польща, продавець) та ТОВ «Центральноукраїнське фінансово-промислове підприємство» (покупець) укладено контракт № TS-EU-24, згідно умов якого продавець продає, покупець купує товари відповідно до специфікацій надалі іменовані «товар», найменування яких зазначені у специфікаціях, що додаються до цього контракту.

Розділом 2 цього контракту передбачено, що найменування товару, його номенклатура, кількість та якісні характеристики зазначені у специфікаціях, які є невід?ємною частиною цього контракту. Якість товару має бути не нижчою за звичайну середню якість, прийняту в країні Покупця, повинна відповідати показникам, викладеним у специфікаціях. Аналіз, перевірка якості товару проводяться відповідно до правил країни Продавця.

Розділом 3 контракту обумовлено, що цей контракт укладено терміном на 2 (два) роки. При цьому він набирає чинності з моменту його підписання. Постачання здійснюється на умовах СРТ-Дніпро або СРТ-Одеса або СРТ-Львів або FCA-Жешув згідно INCOTERMS-2020, терміни поставки обумовлюються за кожною специфікацією окремо. Терміни, а також інші умови поставки можуть бути змінені на інші у разі потреби за письмовою згодою обох сторін із зазначенням нових у мов у специфікації. Дозволяється часткове постачання, тобто повне постачання за контрактом може складатися з кількох поставок (відповідно до додатків, сума яких не повинна перевищувати загальну суму контракту). Продавець зобов?язується сповістити Покупця про постачання протягом 96 годин з моменту відвантаження. У повідомленні вказується дата відвантаження, № контракту, № транспортного документа, кількість місць та упаковок, вага нетто та брутто. Умови ризику переходять від продавця до покупця з моменту митного очищення товару. Постачальник має право надати рекламну продукцію різного типу з логотипом постачальника/виробника та/або покупця на безоплатній основі.

Розділом 4 контакту передбачено, що ціни на товар повинні бути вказані в Доларах США відповідно до специфікації, що додається, і повинні розумітися СРТ-Дніпро або СРТ-Одеса або СРТ-Львів або FCA-Жешув, залежно від умов поставки, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та транспортування.

Розділом 5 контракту встановлено, що оплата має здійснюватися у доларах США. Оплата за товар за цим контрактом здійснюватиметься протягом 180 днів з моменту отримання товару Покупцем на склад або як передоплата. В разі передоплати, товар повинен бути відправлений на протязі 180 днів. Умови оплати можуть бути змінені на інші у разі потреби за письмовою згодою обох сторін із зазначенням нових умов у специфікації, яка є невід?ємною частиною цього контракту. Продавець несе всі транспортні та інші витрати, пов?язані із заміною чи поверненням дефектного товару як на території своєї країни та країн транзиту, так і на території країни покупця.

Згідно специфікації № 2dd від 19.01.2024 сторони визначили товар, його кількість та ціну, що поставляється за контрактом.

Продавцем виставлено покупцю інвойс №04/24/EXP від 19.01.2024, згідно якого, вартість товару становить 5413,78 дол США, умовами доставки є CPT Dnipro, строк поставки 30 днів, згідно умов оплати оплата здійснюється після доставки.

Також згідно пакувального листа до інвойсу №04/24/ EXP від 19.01.2024, продавцем визначено найменування товару, країну походження, кількість, маса нетто (1623,33 кг), брутто (1856,96 кг.), та кількість коробок (9).

Згідно транспортної накладної (CMR) товар доставлявся до міста Жешув (Польща) на підставі інвойса №04/24/ EXP вагою брутто 1856,96 кг, у кількості 9 коробок.

Позивачем зазначений у вказаних документах товар заявлено для декларування в митному режимі імпорт в порядку передбаченому ч. 1,2. ст. 52, ч. 1 ст. 248 та ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (надалі за текстом - МКУ) шляхом подання відповідачу електронної митної декларації №23UA110140000642U1, в якій заявлена митна вартість у розмірі 236066,19 грн, що визначена відповідно до ст. 49, п. 1 ч. 1 ст.57 МКУ (за допомогою основного методу - за ціною Договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією позивачем до митного органу надано: контракт № TS-EU-24, специфікацію № 2dd від 19.01.2024, інвойс №04/24/EXP від 19.01.2024, пакувальний лист до інвойсу №04/24/ EXP від 19.01.2024, транспортну накладну (CMR).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця приняла рішення про коригування митної вартості товару від 21.02.2024 № UA 110000/2024/00004/1, в якому визначила наступні розбіжності у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості:

- декларантом не надано відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до митного контролю; витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України не визначені кількісно та не підтверджені документально;

- відповідно до специфікації від 19.01.2024 №2 та інвойсу від 19.01.2024 №04/24/EXP, умови оплати після доставки. При цьому, в документах відсутня інформація щодо пункту доставки та строків оплати (після доставки). Разом з тим, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом митному органу не надано;

- встановлена невідповідність митної вартості задекларованих товарів суперечить положенням статті VII «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ та ставить під сумнів, що заявлена декларантом митна вартість задекларованих товарів ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів;

- за результатом аналізу інформації з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.02.2024 №24UA110140000642U1 встановлено, що відомості щодо торгівельної марки по товарам №5 (кріплення для лиж), №6 (лижі для швидкісного спуску: моно лижі для сноуборду) не відповідають заявленим у ЕМД від 24.01.2024 №24UA110140000642U1 (№UA110140/2024/000642) (у ЕМД зазначено «Jonhes»; фактично - «Jones»). В специфікації від 19.01.2024 №2 також вказано для товарів порядкових позицій 30-81 ТМ Jonhes, що не відповідає фактично встановленій ТМ Jones. Інформація щодо виробника товарів не задекларована в графі 31 ЕМД та відсутня в специфікації від 19.01.2024 №2 і в інвойсі від 19.01.2024 №04/24/EXP;

- пунктом 2.2 Контракту узгоджено, що якість товару має бути не нижчою за середню якість, прийняту в країні покупця, повинна відповідати показникам, викладеним у специфікаціях. Однак, в специфікації від 19.01.2024 №2 відсутня інформація щодо якості товарів, сертифікати якості декларантом до митного оформлення також не надавалися;

- згідно Контракту, специфікації від 19.01.2024 №2, інвойсу від 19.01.2024 №04/24/EXP, CMR від 22.01.2024 б/н, продавець (відправник) товарів - «Euro 2020 Sp. Z.o.o.» (Польща), покупець (отримувач) «ТОВ ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКЕ ФІНАНСОВО ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» (Україна), при цьому, на фотографіях товарних стікерів (наклейок) наявна інформація щодо відправника (Ship from) «Nidecker Group» та отримувача (Consignee) «PESSA SP.z o.o./Shambala PL-37-100 Wola Dalsza».

22.02.2024 відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні № UA 110140/2024/000060.

В рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо та платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на запит митного органу 21.02.2024 позивачем надано лист №21/02-1, яким додатково надано копію МД країни відправлення від 22.01.2024 №24PL402010E0069423 та повідомлено митний орган, що інші документи, визначені частиною 3 статті 53 МКУ, протягом десятиденного терміну підприємством не надаватимуться.

29.02.2024 позивачем оформлено МД № 24UА11014000745U0 на товари за Специфікацією № 2dd від 19.01.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Разом з тим, в рішенні про коригування митної вартості товару відповідач з метою витребування у позивача необхідних документів, обмежився формулюванням частини 3 ст. 53 Митного кодексу України, та не навів конкретні документи, які на думку митного органу могли б підтвердити або спростувати розбіжності, що встановлені митним органом.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Щодо відсутності відомостей про вартість перевезення.

Як встановлено судом на підставі контракту, поставка товару відбувалась на підставі Правил міжнародної торгівлі Інкотермс (редакція 2020 року) на умовах СРТ-Дніпро або СРТ-Одеса або СРТ-Львів або FCA-Жешув.

Згідно міжнародної транспортної накладної б/н від 21.02.2024 товар за інвойсом №04/24/EXP, поставлявся на умовах СРТ DNIPRO.

Згідно Правил міжнародної торгівлі Інкотермс (редакція 2020 року) поставка на умовах СРТ (Carriage Paid To) фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення). Поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків із моменту передання товару перевізникові. Розподіл затрат у місці призначення.

Відповідно до наведеної умови поставки, на продавця покладаються такі ризики: контроль безпеки; перевірка якості, кількості, ваги, розміру; пакування, маркування товару; виконання експортних митних формальностей; доставка товару до узгодженого пункту в місці призначення; вивантаження товару в місці призначення; виконання транзитних митних формальностей, якщо за договором перевезення ці витрати оплачує продавець. Доказом виконання продавцем своїх обов`язків із поставки товару є відповідний транспортний документ.

Разом з тим, пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Враховуючи вищезазначене, документи, що містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Така позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 06.11.2019 у справі №804/7752/16, від 10.12.2019 у справі №804/148/16, від 22.07.2020 у справі №804/317/16, від 24.12.2020 у справі №804/3714/16, від 30.06.2022 у справі №804/1850/16, у справі №804/15901/15.

Позивачем до матеріалів позову документів, що містять відомості про вартість послуг перевезення товару не надано, при цьому, судом витребовувались у позивача всі документи, які позивач надавав митному органу про митному оформленні товару. Серед наданих позивачем на вимогу суду документів, доказів про вартість послуг перевезення товару не було.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України не визначені кількісно та не підтверджені документально. Разом з тим, враховуючи, що перевезення товару відбувалось за рахунок продавця, у позивача відсутні документи про вартість перевезення, а у митниці відсутні підстави вимагати такі документи у покупця, зважаючи на їх відсутність.

До того ж, згідно умов пункту 5.2 контракту, оплата за товар за цим контрактом здійснюватиметься протягом 180 днів з моменту отримання товару покупцем на склад або як передоплата. Пунктом 5.4 Контракту визначено, що умови оплати можуть бути змінені на інші у разі потреби за письмовою згодою обох сторін із зазначенням нових умов у специфікації, яка є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до специфікації від 19.01.2024 №2 та інвойсу від 19.01.2024 №04/24/EXP, умови оплати «після доставки».

Згідно визначення, наведеного в частині 4 та 5 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктами 4 та 5 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Тобто, МКУ визначено, що саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за товари.

Проте, у специфікації від 19.01.2024 №2 та інвойсу від 19.01.2024 №04/24/EXP сторонами чітко визначено вартість товару 5413,78 дол США.

Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17).

«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від Верховного Суду 19.11.2019, справа №804/911/14).

Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.

Тому, узгодженість або неузгодженість між сторонами конкретної дати оплати товару та визначення в документах таких умов оплати як «після доставки», не може бути підставою для сумніву щодо митної вартості товару, оскільки на момент здійснення митного оформлення, термін оплати вартості товару не сплинув, а тому оплата здійснена не була та у позивача відсутнє документальне підтвердження її здійснення, а, отже, вимога митниці щодо надання банківських платіжних документів про здійснення оплати за поставлений товар є безпідставною.

Щодо розбіжностей у марки виробника товару (у ЕМД зазначено «Jonhes»; фактично - «Jones»).

Згідно пояснень від 07.02.2024 наданих митному органу від брокера позивача, при оформленні документів фактично була допущена механічна помилка в торгівельній марці дошок для сноуборду. Від продавця товару було отримано інформаційний лист щодо повного найменування та маркування дошок для сноуборду, а саме: в інвойсі від 19.01.2024 №04/24/EXP зазначені торгівельні найменування товару згідно бухгалтерського облік продавця, а на самих дошках нанесено виробничі складські номенклатурні номери.

Суд вважає такі розбіжності є не суттєвими, та такими, що не свідчать про недоведеність позивачем митної вартості товару. При цьому, такі недоліки допущені продавцем товару, тому їх наслідки не можуть покладатись на позивача у справі.

Щодо відсутності інформації щодо якості товарів.

Згідно умов пунктів 2.2, 2.3 контракту, якість товару має бути не нижчою за середню якість, прийняту в країні покупця, повинна відповідати показникам, викладеним у специфікаціях. Аналіз, перевірка якості товару проводяться відповідно до правил країни продавця.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 контракту, товар вважається поставленим продавцем та отриманим покупцем відповідно до його кількості та якості з моменту прибуття на місце призначення за умови, що: а) загальна вага та/або номери ящиків знаходяться у повній відповідності до загальної ваги та номерів, зазначених у транспортній накладній; б) вага нетто та /або номери ящиків знаходяться відповідно до даних продавця. Перелік супровідних документів під час транспортування товару: інвойс, транспортна/авіа накладна.

Тож, контрактом не визначено передачу покупцю сертифікатів якості під час отримання товару, при цьому, перевірка якості товару та встановлення відповідності/невідповідності товару заявленим вимогам якості є суто питанням сторін контракту та не входять до повноважень митниці при митному оформленні товару. Разом з тим, відсутність у специфікації від 19.01.2024 №2 інформації щодо якості товарів та не надання її декларантом до митного оформлення не є підставою для висновку про недоведеність позивачем митної вартості товару.

Аналогічного висновку дійшов суд досліджуючи доводи відповідача про те, що на фотографіях товарних стікерів (наклейок) на спірному товарі наявна інформація щодо відправника (Ship from) «Nidecker Group» та отримувача (Consignee) «PESSA SP.z o.o./Shambala PL-37-100 Wola Dalsza», що на думку митниці є підставою вважати про наявність посередників при оформленні господарської угоди та, відповідно, впливає на рівень митної вартості задекларованого товару.

Згідно наданих позивачем до матеріалів справи доказів, країнами виробниками спірного товару є Китай, Об`єднані арабські емірати, В`єтнам. Продавцем спірного товару у компанія Euro Sp. Z.o.o. Польща. Згідно пункту 8.1 контракту, товар повинен бути надійно упакований, щоб захистити вантаж від пошкоджень, псування та розкрадань при тривалому транспортуванні та перевантаженні на різні транспортні засоби. Товар, що підлягає транспортуванню за цим контрактом, повинен бути упакований відповідно до технічних умов правил експортного пакування заводу виробника.

Згідно наявних матеріалів справи, відповідач достеменно не довів наявність посередників у комерційній угоді між продавцем та покупцем товару за спірним контрактом, при цьому, наявність на коробках інформації про інші компанії не є підставою вважати викривлення позивачем митної вартості товару, адже продавець не є виробником товару, а вірогідно придбавав товар у інших компаній, які направляли товар по ланцюгу угод.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у суду є підстави вважати, що надані позивачем документи містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість митницею не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Поряд з цим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено: причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту), обґрунтована послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом; посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

З огляду на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тому, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Тому, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

З огляду на викладене, оскаржуване позивачем рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 21.02.2024 №UA110000/2024/000004/2 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, адже рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 16064,71 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.02.2024 №UA110000/2024/000004/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКЕ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО " (код ЄДРПОУ 20236199) суму сплаченого судового збору у розмірі 16064,71 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08.07.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна