Рішення

від 09.07.2024 по справі 766/2797/22

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/2797/22 н/п 2/766/3147/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого суддіКузьміної О.І.

за участю секретаряСавицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Ковтун Вадима Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотив» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на той факт, що 14.04.2020 року позивач уклав усний договір роздрібної купівлі-продажу, за умови якого ТОВ «Автомотив» зобов`язувався передати йому «Артікул 5830706200, назва Toyota Camry 55 2017 року #2213670 панель кузова багажника задня, кількість -1 шт., ціна 6946,94грн., а позивач оплатити товар. За взаємною домовленістю на електрону адресу позивача відповідачем було надіслано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та рахунок фактуру №2213670 від 14.04.2020 року на суму 6946,94грн., який позивач оплатив в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання, не передав вказаний товар, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення йому коштів, в телефонному режимі працівники відповідача неодноразово обіцяли надіслати позивачу товар. У зв`язку з відмовою відповідача від задоволення його заяви щодо повернення суми попередньої оплати товару та вбачаючи шахрайські дії з боку відповідача, він звернувся до правоохоронних органів 15.05.2020 року відкрито кримінальне провадження №12020230020001085 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, однак дане кримінальне провадження на теперішній час закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. У зв`язку із чим просить розірвати укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автомотив» договір роздрібної купівлі-продажу б/н від 14.04.2020 року щодо товару: назва Toyota панель кузова багажника задня (артікул 5830706200), кількість -1 шт. вартістю 6946,94грн.; стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 6950,00грн.; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 34000,00грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.02.2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно дост. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписамистатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 15.04.2020 року позивач ОСОБА_1 здійснив переказ коштів у розмірі 6950,00грн на рахунок ТОВ «Автомотив», що підтверджується квитанцією № 0.0.1677811928.1 від 15.04.2020 у якій у графі «Призначення платежу» вказано: покупка запчастини панель багажника Toyota Camry 55 2017 року #2213670.

Станом на час розгляду справи доказів виконання відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором від 14.04.2020 року, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і відповідачем на спростування доводів позивача.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістомст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини, що виникають між покупцем і продавцем товарів, робіт та послуг в інтернеті не відрізняються від традиційних правил купівлі-продажу і регулюються, зокрема, положеннямиЦивільного кодексу Українита Закону України про «Захист прав споживачів».

Відповідно достатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільний кодекс Українине містить вимоги щодо укладення договору купівлі-продажу у письмовій формі, крім купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, які також підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 657 ЦК).

До відносин за договором роздрібної купівлі - продажу за участі покупця - фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Договір купівлі-продажу товарів в Інтернеті, відповідно дост. 1 Закону «Про захист прав споживачів», відноситься до категорії договорів, укладених на відстані, тобто договорів, укладених продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, поза торговельними або офісними приміщеннями. При цьому, засоби дистанційного зв`язку - електронні телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюютьсяст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів»положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг; 4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг; 6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку.

Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно зі статтями15і23цьогоЗакону.

Якщо споживачу надано наведені вище відомості, інтернет-магазин повинен підтвердити замовлення письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді (п.10 ст. 1 Закону).

Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Інтернет-магазин має видати покупцю розрахунковий документ, що засвідчує купівлю, з позначенням дати продажу (ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з ч.ч.1,2ст.633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2ст. 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

За змістом положеньст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 615 ЦКУ, пп. 1 ч. 1ст. 611 ЦКУ).

Згідно з ч. 1ст. 610 ЦКУпорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦКУ).

Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3ст. 612 ЦКУ).

У результаті односторонньої відмови від зобов`язання частково чи в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ч. 3ст. 615 ЦКУ), а сам договір вважається зміненим або розірваним (ч. 3ст. 651 ЦКУ).

Статтями662,663,665 ЦК Українивстановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530 цього Кодексу. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2статті 693 ЦК Українивизначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

У спорах про захист прав споживачів тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, лежить на виконавці робіт.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів поставки запчастини панель багажника Toyota, що була попередньо оплачена, ТОВ «Автомотив» відмовилося від договору від 14.04.2020 року, внаслідок чого у ТОВ «Автомотив»виник обов`язок з повернення ОСОБА_1 оплати товару.

Відповідно до Правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 918/631/19 у Постанові від 22 вересня 2020 року, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

27.04.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію у якій просив повернути оплачену вартість товару у розмірі 6950,00 грн на його розрахунковий рахунок.

Матеріали справи не містять доказів повернення коштів ТОВ «Автомотив»позивачу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Автомотив» суми оплати в розмірі 6950,00грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під діюЗакону України «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її завданні. Особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. З`ясуванню підлягає: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пункт 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Судом встановлено, що дії відповідача у даному випадку були протиправними і цими протиправними діями позивачу було завдано моральну шкоду, між цими діями, що призвели до порушення законних прав позивача, та з приводу порушення своїх прав як споживача ОСОБА_1 звертався зі скаргами до різних установ та контролюючих органів, вимушений був витрачати час на захист своїх порушених прав, що свідчить про завдання йому моральних страждань та переживань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоді у розмірі 500,00 грн., що відповідає спричиненій моральній школі.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Автомотив».

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантованост. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях №13-рп/2000 від 16.11.2000 року, №23-рп/2009 від 30.09.2009 року. Так, урішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року,№23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зіст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналіз доказів наданих позивачем на підтвердження факту сплати ним послуг за надання правничої допомоги, зокрема договору про надання юридичної допомоги №1 від 14.01.2022 року, додаткова угода №1 до Договору про надання юридичних послуг №1 від 14.01.2022 р. від 14.02.2022 року, акт наданих послуг по договору про надання юридичної допомоги №1 від 14.01.2022 року та додаткової угоди №1 від 14.01.2022 р., прибутковий касовий ордер №1/22 від 15.02.2022р. та квитанції до прибуткового касового ордера №1/22 від 15.02.2022р., наводить суд на висновок про те, що визначений стороною позивача розмір гонорару адвоката в розмірі 10000,00грн. є завищеним, зважаючи на складеність справи та витрачений адвокатом час , стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійно правову допомогу підлягають стягненню у розмірі 4000,00грн.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач, як споживач, був звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову на підставі ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то суд вважає необхідним відповідно дост. 141 ЦПК Українисудові витрати стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 992,40грн.

Керуючись ст.ст.1,4,8,12,13,22 Закону України « Про захист прав споживачів»,ст.ст. 3,4,10,13,76-82,89,19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов адвоката Ковтун Вадима Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотив» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомотив».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотив», (ідентифікаційний код 43517415, місцезнаходження 03142, м.Київ, провул.Приладний,буд.10,офіс 207) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адреосю АДРЕСА_1 ) вартість товару у сумі 6950,00грн. (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотив», (ідентифікаційний код 43517415, місцезнаходження 03142, м.Київ, провул.Приладний,буд.10,офіс 207) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адреосю АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500,00грн. (п`ятсот гривень 00копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотив», (ідентифікаційний код 43517415, місцезнаходження 03142, м.Київ, провул.Приладний,буд.10,офіс 207) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адреосю АДРЕСА_1 ) судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4000,00грн. (чотири тисяч гривень 00копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотив», (ідентифікаційний код 43517415, місцезнаходження 03142, м. Київ, провул.Приладний,буд.10,офіс 207) на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. І. Кузьміна