Постанова

від 09.07.2024 по справі 440/9860/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 р.Справа № 440/9860/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Тапасья», Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.02.24 року по справі № 440/9860/23

за позовом Приватного підприємства «Тапасья»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тапасья" (надалі - позивач, ПП "Тапасья") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 №00048260705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2609558,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення податковим органом порядку проведення фактичної перевірки. На переконання позивача, особливістю фактичної перевірки є контроль за дотриманням суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (дату перевірки), тоді як перевірка господарської діяльності платника податків за минулий період носить характер документальної перевірки. Крім того, позивач зауважив, що наказ про проведення фактичної перевірки не містив вказівки на підставу для її призначення, а тому дії податкового органу щодо проведення перевірки є протиправними та не утворюють правових наслідків, в результаті чого спірне податкове повідомлення-рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Також позивач звертав увагу на те, що спірним податковим повідомленням-рішенням ПП "Тапасья" безпідставно притягнуто до фінансової відповідальності шляхом застосування штрафу у розмірі 150% від суми реалізованих товарів, оскільки за фактичних обставин справи не було повторності вчинення позивачем податкового правопорушення.

Окрім того, позивач зазначив, що за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року ПП "Тапасья" у повному обсязі сплатило акцизний податок, а тому незазначення у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не призвело до заниження податкових зобов`язань.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.012024 року позовні вимоги Приватного підприємства "Тапасья" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2023 №00048260705 в частині застосування до Приватного підприємства "Тапасья" штрафних санкцій у розмірі 635675,18 грн (шістсот тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень вісімнадцять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265.

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 визначено, що до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції у розмірах: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання).

Представник відповідача наголошує, що кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням. Водночас кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Перший випадок порушення ПП «Тапасья» п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265 виявлено податковим органом під час фактичної перевірки ПП «Тапасья» за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: магазин «Горілка» за адресою: с. Щербані, Полтавський район, вул. Г. Біліченка, 29 Б, результати якої оформлено актом від 10.05.2023 № 4972/16/31/РРО/42604176, фінансова санкція по якому застосована згідно податкового повідомлення-рішення від 30.05.2023 № 00048250705 у розмірі 100 % (дакази наявні в матеріалах справи).

Таким чином, на переконання представника відповідача, обґрунтованим є застосування згідно з податковим повідомленням-рішенням 30.05.2023 № 00048260705 штрафу у розмірі 150 відсотків вартості товарів проданих з порушеннями.

Крім того, представник відповідача зазначає, що Закон № 2260-ІХ підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), не застосовуються.

Отже, представник відповідача вважає, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Представник позивача, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Так, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, суд першої інстанції зробив помиковий висновок щодо законності підстав перевірки. Застосувуючи п 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального суд першої інстанції проігнорував, що перевіркою не виявлено порушень, визначених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» і в наказі не зазначено які саме порушення цього закону підлягають перевірці, а вказана тільки норма права.

Перевірка у відповідності до наказу проводиться «З метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пункту 75.1 підпункту 80.2.2., 80.2.5 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. зі змінами і доповненнями. Таким чином в наказі деталізовані тільки порушення, встановлені Законом № 265. Отже, щодо підстав проведення перевірки з дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій відповідач повинен був керуватись підпунктом 80.2.2 статті 80 ПКУ, про що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача.

Судом не прийнято до уваги, що в наказі не вказана така підстава як інформація державних органів або органів державного самоврядування, що свідчить про порушення здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, що вимагається нормами пп. 80.2.2 статті 80 ПКУ.

На переконання представника позивача, відповідач не міг здійснювати фактичну перевірку та перевіряти здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ України без вказання в наказі щодо інформація державних органів або органів державного самоврядування.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, представник позивача вважає, що відповідачем не доведено належними доказами, що сума порушення становить саме 1312522,50 грн., ця сума зазначена лише в поясненнях відповідача і не підтверджена належними доказами, взагалі ніякими розрахунками і доказами не підтверджена. Таким чином суд здійснив перерахунок штрафних санкцій, керуючись не фактичними матеріалами справи і належними доказами, а поясненнями відповідача.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що зазначення в наказі про проведення перевірки будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою), інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу податковим законодавством не вимагається.

Зазначає, що відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Отже, відповідач вважає, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Таким чином, ГУ ДПС у Полтавській області дотримано вимоги податкового законодавства, вказаний наказ винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зокрема, наказ підписано керівником органу, містить відповідні посилання на норми податкового законодавства, на підставі яких проведено перевірку, період проведення перевірки, посадова особа, якій доручено організацію перевірки, а також відомості щодо об єкта перевірки, його найменування тощо.

Крім того, доводи позивача про неможливість проведення фактичної перевірки за минулий період спростовується вимогами п. 102 ст. 102 ПКУ, відповідно до яких у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, вся інформація, яка зазначається в фіскальному чеку технічно дублюється в електронній копії, яка направляється до податкового органу.

Відповідач наголошує, що дані РРО, на які посилається контролюючий орган у фіскальних чеках, внесені у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, є цілісними та незмінними, а тому доводи платника про недоведеність фактів порушень є неспроможними.

Також відповідач наголошує, що кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням. Водночас кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Представником позивача також був наданий до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, щодо порядку застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до спірних правовідносин, відповідач посилається в апеляційній скарзі на судові рішення Верховного суду, що не мають відношення до предмету позову і стосуються строку подання декларацій.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Постановлено «Відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.», тобто мораторій відмінено після проведення перевірки. Тобто, норма права, що застосовується судом першої інстанції для вирішення цього спору на момент винесення спірного повідомлення-рішення була чинною, законодавцем її дію не призупинено.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Тапасья" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 42604176, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДПС у Полтавській області.

Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11) у магазині "Горілка", розташованому за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Героїв АТО, 118.

08.05.2023 Головним управління ДПС у Полтавській області виданий наказ №1174-П, яким визначено провести з 08.05.2023 фактичну перевірку тривалістю 10 діб платника податків ПП "Тапасья" за місцем фактичного провадження діяльності за період з 25.05.2022 по дату закінчення перевірки у встановленому ПК України порядку /т. 1, а.с. 209/.

Того ж дня на підставі наказу від 08.05.2023 №1174-П посадовим особам податкового органу видані направлення на перевірку №№ 2112, 2113 /т. 1, а.с. 208, у т.ч. зі звороту/.

08.05.2023 о 15:25 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області Чепурко Т.М., особі, що проводить розрахунки у магазині "Горілка" ПП "Тапасья", вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, копії направлень на перевірку, пред`явлені службові посвідчення та на цій підставі розпочато фактичну перевірку, про що зазначено у бланку направлень /т. 1, а.с. 208/.

Результати перевірки оформлені актом від 11.05.2023, що зареєстрований у податковому органі 12.05.2023 за №5002/16/31/РРО/42604176 /т. 1, а.с. 206/, у якому відображено факт порушення позивачем вимог:

пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР - проведення розрахункових операцій через РРО зі створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та видачею в обов`язковому порядку розрахункового документа встановленої форми та змісту під час продажу алкогольних напоїв: в розрахункових документах відсутній обов`язковий реквізит: "цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер)" на алкогольні напої згідно електронних копій розрахункових документів, що подаються до контролюючого органу по дротових або бездротових каналах зв`язку та містяться в базі даних СОД РРО; фіскальні чеки не відповідають вимогам до розрахункових документів за формою та змістом; загальна сума розрахункових операцій, проведених без створення та видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми та змісту становить 1736305,95 грн;

пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР - проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме - 18.11.2022 о 17:56 (чек №4728) реалізовано пиво "Гелон", 1,5 л вартістю 50,00 грн, код УКТ ЗЕД у чеку відсутній.

30.05.2023 на підставі зазначеного вище акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №00048260705 про застосування до ПП "Тапасья" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2609558,93 грн /т. 1, а.с. 204-205/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2023 №00048260705 належить визнати протиправним та скасувати в частині застосування до ПП "Тапасья" штрафних санкцій у розмірі 635675,18 грн ((1736305,95 грн х 150%) - (1312522,50 грн х 150%) = 635675,18 грн).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

А відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, у силу підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У силу пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до пунктів 1, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Колегія суддів переглядаючи дану адміністративну справу в межах доводів апеляційної скарги Приватного підприємства «Тапасья» та апеляційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області зазначає, що у цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону №265/95-ВР, прийнятого за результатами фактичної перевірки.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки наказ відповідача від 08.05.2023 №1174-П "Про проведення фактичної перевірки" не містив та не доводив наявність визначених у пп. 80.2.2, 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки ПП "Тапасья", колегія суддів зазначає наступне.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин, зокрема і у сфері контролю щодо дотримання норм законодавства з питань порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.

Тобто норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача. Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.54. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема, контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкта з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду: від 29.06.2023 у справі №140/760/22, від 05.04.2023 у справі №200/1354/21-а, від 11.01.2023 у справі №160/2357/21, від 08.12.2022 у справі №140/2889/21, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16 та є сталою практикою Верховного Суду, сформованою за наслідком вирішення спорів з подібним складом правовідносин.

З матеріалів справи, зокрема з копії наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.05.2023 №1174-П "Про проведення фактичної перевірки" встановлено, що підставою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача зазначено здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, що відповідає приписам підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про відсутність правових підстав для проведення фактичної перевірки ПП "Тапасья" та невідповідність наказу про призначення такої перевірки вимогам ПК України.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 колегія суддів відхиляє, оскільки спірні відносини не є співставними. Таке, як слідує зі змісту згаданої постанови, наказ податкового органу про призначення фактичної перевірки, що був предметом розгляду у справі №460/2663/22, містив лише загальне посилання на положення пунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без конкретизації підстави призначення перевірки.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.05.2023 №1174-П "Про проведення фактичної перевірки" містить посилання на підставу проведення перевірки - здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань, зокрема, здійснення платником податків розрахункових операцій.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на приписи пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та постанову Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №520/1956/21 у контексті спірних відносин колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони стосуються підстав для звільнення від відповідальності у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, тобто є нерелевантними щодо спірних відносин.

Разом з тим, слід зазначити, що за змістом пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, застосування штрафних (фінансових) санкцій за здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв було передбачено навіть на період дії карантину.

До того ж, Законом України від 12.05.2022 №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" пункт 69-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України викладено у новій редакції, де абзацом вісімнадцятим передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про неналежність у якості доказів додатків до акта перевірки у формі таблиці з бази даних відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

У силу пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Як визначено у підпункті 72.1.1.4 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну; реєстрація електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків - це: а) присвоєння реєстратором розрахункових операцій у процесі виконання ним фіскальних функцій фіскального номера електронному розрахунковому документу, електронному фіскальному звіту та електронному фіскальному звітному чеку, що створені таким реєстратором розрахункових операцій, із збереженням даних щодо виконання розрахункової операції у фіскальній пам`яті таких реєстраторів розрахункових операцій; б) присвоєння програмним забезпеченням фіскального сервера контролюючого органу фіскального номера електронному розрахунковому документу, електронному фіскальному звіту та електронному фіскальному звітному чеку, що створені програмними реєстраторами розрахункових операцій, із збереженням даних щодо виконання розрахункової операції у системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій; електронний розрахунковий документ - це: а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, у момент проведення розрахункової операції, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою; б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій у момент проведення розрахункової операції та зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу із присвоєнням йому фіскального номера фіскальним сервером контролюючого органу або присвоєнням йому фіскального номера із діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 за №1743/22055, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, а також Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.

У пункті 1.2 Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України визначено, що система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Відповідно до пункту 1.7 названого Порядку суб`єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.

Пунктами 2.1, 2.2 Порядку визначено, що СЗЗД РРО базується на технології зберігання і збору даних РРО для органів ДПС, розробленої Національного банку. Складовими компонентами СЗЗД РРО, яка використовує таку технологію, є: РРО з КСЕФ; РРО, що друкують контрольну стрічку з модемом; інформаційні еквайри; ЦКММ; ЦІ МБ РРО; комплекс первинної обробки даних РРО, який забезпечує декриптування і перевірку контрольно-звітної інформації, що формується РРО, та оперативне збереження зазначеної інформації для подальшої передачі до СОД РРО.

СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вся інформація, яка зазначається у фіскальному чеку, технічно дублюється в електронній копії, що надходить до податкового органу.

При цьому СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані РРО.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач у позовній заяві не заперечував факт того, що ПП "Тапасья" у спірний період дійсно реалізовувало алкогольні напої без зазначення у фіскальних чеках обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

Тож використання податковим органом під час проведення перевірки даних СОД РРО ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є правомірним.

Стосовно суті виявленого порушення, колегія суддів зазначає наступне.

За висновком податкового органу, позивач порушив вимоги пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Суть порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає в тому, що позивач реалізовував алкогольні напої без зазначення у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

Верховний Суд у справі №500/6845/21 (постанова від 02.02.2023) зауважив, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Позиція контролюючого органу, фактично, полягає в тому, що відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних чеках з продажу алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку згідно з Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 21.01.2016 №13 (зі змінами) (далі Положення №13) тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового, тобто, свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.

При цьому у ході проведення фактичної перевірки відповідач не встановив випадків непроведення розрахункових операцій через РРО чи проведення їх на неповну суму покупки.

Тож посилання відповідача у акті перевірки на порушення позивачем приписів пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставним, оскільки безпосередній зміст обов`язку платника податку, який визначений у цьому пункті, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки.

Водночас наведене не впливає на притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР з огляду на встановлене у ході фактичної перевірки порушення позивачем вимог 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Так, обов`язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати особі в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Положенням №13 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, що фіскальний чек обов`язково має містити такий реквізит, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9).

Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 зробив висновок, що за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Застосовуючи цей висновок до правовідносин, які виникли у цій справі, слід зазначити, що відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Позивачем не надано ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування доводів податкового органу про відсутність у фіскальних чеках з продажу алкогольних напоїв обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

Навпаки, як встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві ПП "Тапасья" не заперечувало обставин відсутності згаданого реквізиту у фіскальних чеках, тобто фактично визнало наявність відповідного порушення.

Посилання позивача на сплату акцизного податку за спірний період не нівелюють факт вчинення ним вищеописаного порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Крім того, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на вимогу суду першої інстанції відповідач здійснив перерахунок такої суми та у поясненнях від 25.01.2024 зазначив, що загальна сума становить 1312522,50 грн /т. 2, а.с. 93-94/.

Отже, податковий орган помилково обчислив загальну суму, на яку ПП "Тапасья" реалізувало алкогольні напої без зазначення у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

Стосовно доводів представника позивача про те, що згідно наданої разом з актом перевірки таблиці загальна сума реалізованих товарів становить 1199527,85 грн представник відповідача у додаткових поясненнях від 14.11.2023 зазначив, що вказана сума обчислена виключно за 2023 рік /т. 2, а.с. 36/.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що повторність вчинення позивачем порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР відповідач пов`язує з виявленим під час попередньої перевірки ПП "Тапасья" аналогічним порушенням, за яке до позивача застосований штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих товарів, про що Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 №00048250705 /т. 2, а.с. 72-73/.

Правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.05.2023 №00048250705 була предметом судового розгляду у справі №440/9862/23.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №440/9862/23 (з урахуванням ухвали цього суду від 11.12.2023) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2023 №00048250705 в частині застосованої суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 862371,75 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено /т. 2, а.с. 96-97/.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

З пояснень представника відповідача, судом першої інстанції встановлено, що у справі №440/9862/23 суд відмовив у задоволенні позову ПП "Тапасья" в частині застосування штрафу за перше порушення у розмірі 254,00 грн.

Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у цій справі, врахував, що повний текст рішення суду у справі №440/9862/23 складено 11.12.2023, рішення в частині відмови у задоволенні позову позивачем не оскаржене.

Отже, колегія суддів вважає, правомірними доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150%.

Таким чином, беручи до уваги, що у ході судового розгляду справи підтверджено помилковість визначення відповідачем загальної суми, на яку позивач реалізував алкогольні напої без зазначення марки акцизного податку (1312522,50 грн замість 1736305,95 грн), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2023 №00048260705 належить визнати протиправним та скасувати в частині застосування до ПП "Тапасья" штрафних санкцій у розмірі 635675,18 грн ((1736305,95 грн х 150%) - (1312522,50 грн х 150%) = 635675,18 грн).

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5100,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ПП "Тапасья" 18.11.2022 о 17:56:14 реалізувало пиво "Гелон" 1,5 л вартістю 50,00 грн без зазначення у чеку №4728 коду УКТ ЗЕД товару, що є порушенням вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР /т. 1, а.с. 207/ та позивач у ході розгляду справи жодним чином не спростував обставин вчинення порушення у цій частині.

Відповідальність за це порушення передбачена пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2023 №00048260705 є правомірним і обґрунтованим, а доводи ПП "Тапасья" - безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП "Тапасья" частково.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року по справі № 440/9860/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача чи відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують..

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Тапасья», Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 по справі № 440/9860/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 09.07.2024 року