Постанова

від 09.07.2024 по справі 440/18379/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 р.Справа № 440/18379/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 01.04.24 року по справі № 440/18379/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України треті особи ОСОБА_2 , Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа ОСОБА_2 , Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні місця державного замовлення для навчання в Кременчуцькому національному університеті ім. Михайла Остроградського за спеціальністю 072 - Фінанси, банківська справа та страхування - доньці особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача надати місце державного замовлення для навчання в Кременчуцькому національному університеті ім. Михайла Остроградського за спеціальністю 072 - Фінанси, банківська справа та страхування - доньці особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з 01.09.2023.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що він є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема відповідно до пункту 28 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" право на державну цільову підтримку для здобуття його дітьми вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти у вигляді повної оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету. У серпні 2023 року донька позивача - ОСОБА_2 виявила намір здобути вищу освіту у Кременчуцькому національному університеті ім. Михайла Остроградського за спеціальністю 072 - Фінанси, банківська справа та страхування. Однак Міносвіти не забезпечило Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського місцем для навчання його доньки за рахунок коштів Державного бюджету, тоді як в Університеті було передбачено чотири бюджетних місця, що фактично залишились не заповненими.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - ОСОБА_2 , на стороні відповідача - Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що його думку, суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_2 , як дочка особи з інвалідністю внаслідок війн 2-ї групи згідно ст. 12 та п. 28 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту має право на безкоштовну вищу освіту, а помилково застосував норму підзаконного акту - Порядку № 276, зазначивши в своєму рішенні, що у 2023 році вступ до закладів вищої освіти дітей учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни відбувався на загальних підставах, чим фактично позбавив ОСОБА_2 права, наданого їй законом.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення по суті позову повинен був врахувати, що відповідач своїми протиправними діями порушив право позивача, передбачене ст. 12 та п. 28 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту,.

При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що передбачена пунктом 28 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільга у вигляді навчання у ВНЗ за рахунок коштів Державного бюджету не є безумовною, натомість реалізується у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №975 "Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти" та Порядком прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2023 році, затвердженим наказом Міносвіти від 15.03.2023 №276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2023 за №519/39575. Представник відповідача звертала увагу на те, що вступ до закладів вищої освіти для дітей осіб з інвалідністю у 2023 році відбувався на конкурсній основі, мінімальний прохідний бал за широким конкурсом, що надавав право особам отримати рекомендації на бюджет за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок" становив 169,500 балів, тоді як конкурсний бал ОСОБА_2 становив 160,372 бали. За твердженням представника відповідача, після зарахування на навчання дітей осіб з інвалідністю та учасників бойових дій вакантні (невикористані) місця державного замовлення за обраною донькою позивача спеціальністю були відсутніми, внаслідок чого їй було відмовлено у зміні форми фінансування.

Третя особа, представник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, також надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що погоджується з позицією відповідача стосовно того, що обсяг державного замовлення щорічно встановлюється постановою Кабінету Міністрів України "Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково- педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у відповідному році" та доводиться Конкурсною комісією Міністерства освіти і науки України з відбору виконавців державного замовлення закладам вищої освіти та фахової перед вищої освіти на конкурсних засадах. Виділення додаткових місць державного замовлення понад затверджені Урядом обсяги неможливе.

Відповідно до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2023 році, затвердженого наказом МОН від 15.03.2023 № 276, діти учасників бойових дій, а також особи з їх числа, які в рік вступу здобули освітній рівень, на основі якого відбувається вступ, можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення (за наявності місць), якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування. Вакантних місць зі спеціальності 072 фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок, куди подавалась заява ОСОБА_2 для перерозподілу не було.

Наступний механізм для позивача, про який зазначає відповідач, щодо переведення доньки позивача на безкоштовне навчання можливий лише за умови вивільнення місць державного замовлення відповідного року та форми навчання в Університеті (третьої особи). Наразі такі місця відсутні.

З огляду на статистичні дані, наведені відповідачем, стосовно значного перевищення кількості пільговиків відносно до обсягів державного замовлення на підготовку фахівців у закладах вищої освіти на 2023 рік за освітнім ступенем бакалавра, вбачається загальнодержавна проблема, яка не може бути вирішена шляхом притягнення відповідача до відповідальності по даному позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни /а.с. 12/.

Позивач має доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 13-15/.

У серпні 2023 року ОСОБА_2 виявила намір вступити до Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського на денну форму навчання за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа та страхування".

За результатами відбору на конкурсній основі ОСОБА_2 було відмовлено у зарахуванні на навчання за рахунок коштів Державного бюджету України.

Натомість 15.08.2023 між Університетом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання освітніх послуг за рахунок коштів фізичних осіб /а.с. 21-22/.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міносвіти із заявою, у якій просив вирішити питання про надання бюджетного місця для навчання його доньці ОСОБА_2 за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа та страхування" у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського /а.с. 16-17/.

Листом від 07.11.2023 Міносвіти роз`яснило позивачу, що переведення студентів з контрактної на бюджетну форму навчання можливо лише у разі вивільнення місць державного замовлення й вирішення цих питань належить до компетенції керівників закладів вищої освіти /а.с. 18-20/.

Поряд з цим, Ректор Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського листом від 23.08.2023 №23-05/188 звертався до Міносвіти з проханням про виділення додаткових місць державного замовлення для навчання дітей зі статусом осіб, що мають право на пільги та державну соціальну підтримку /а.с. 47/. До зазначеного запиту були включені відомості про ОСОБА_2 .

Однак Конкурсна комісія Міносвіти на засіданні 04.12.2023 (протокол №8) відмовила у виділенні бюджетного місця у зв`язку із відсутністю вакантних місць та завершенням вступної кампанії (пункт 218) /а.с. 48-49/.

На цій підставі позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена пунктом 28 частини першої статті 13 Закону №3551-XII пільга у вигляді навчання у ВНЗ за рахунок коштів Державного бюджету не є безумовною, а реалізується з урахуванням приписів Порядків №№ 975, 276. При цьому урегульований чинним законодавством порядок зарахування осіб на навчання за державним замовленням не передбачає виділення конкретної кількості місць для цих цілей у визначених вищих навчальних закладах. Натомість таке право реалізується за широким конкурсом, внаслідок якого особа набуває право на навчання за державним замовленням у разі достатності конкурсного балу для зарахування та наявності місць державного замовлення. У такий спосіб реалізується принцип "безкоштовне місце слідує за абітурієнтом", що відповідає приписам статті 53 Основного Закону України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII "Про вищу освіту" (надалі - Закон №1556-VII) кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Як визначено підпунктами 1, 2 частини першої статті 12 Закону №1556-VII, управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється: Кабінетом Міністрів України; центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 44 Закону №1556-VII держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", та їхнім дітям, дітям загиблих (померлих) осіб, визначених у частині першій статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та які загинули (померли), дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти за певним ступенем вищої освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

У силу пункту 28 частини першої статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: право на державну цільову підтримку для здобуття ними та їх дітьми професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти, передбачену статтею 12 цього Закону для учасників бойових дій та їх дітей.

За змістом частин сьомої, восьмої, дев`ятої статті 12 Закону №3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.

Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах освіти; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів частини дев`ятої статті 12 Закону №3551-XII Кабінет Міністрів України 23.11.2016 прийняв постанову №975 "Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти", якою затвердив Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (надалі - Порядок №975).

У силу підпункту 2 пункту 1 Порядку №975 ці Порядок та умови визначають механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а саме: дітям осіб, визнаних учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни, постраждалими учасниками Революції Гідності відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

За змістом підпунктів 1, 3 пункту 3 Порядку №975 державна цільова підтримка надається у вигляді:

повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік (далі - умови та правила прийому);

першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення.

За приписами пункту 8 Порядку №975 для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім`я керівника відповідного закладу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов. Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника закладу освіти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №363 затверджений Порядок розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (надалі - Порядок №363), яким визначений механізм розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних і робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, що здійснюється державними замовниками на конкурсних засадах виходячи з принципів добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості, об`єктивного і неупередженого оцінювання конкурсних пропозицій вищих та професійно-технічних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти і наукових установ державної та комунальної форми власності - учасників конкурсу, що проводить державний замовник, у сфері управління якого вони перебувають (далі - конкурс).

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку №363 державний замовник у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати розгляду конкурсних пропозицій, повідомляє кожного учасника про результати конкурсу та визначає потенційних виконавців державного замовлення.

За результатами конкурсу державний замовник укладає з виконавцем державного замовлення державний контракт, у якому зазначаються економічні і правові зобов`язання сторін та регулюються взаємовідносини замовника і виконавця. У разі потреби до державного контракту можуть вноситися зміни.

Колегія суддів зазначає, що Законом №3551-XII для осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачена пільга у вигляді права на державну цільову підтримку для здобуття їх дітьми вищої освіти у державних закладах освіти.

Водночас порядок реалізації цієї пільги унормований чинними нормативно-правовими актами, внаслідок чого суд визнає слушними доводи представника відповідача, що передбачене Законом №3551-XII право на безкоштовне навчання не є безумовним.

Конституційний Суд України у Рішенні від 04.03.2004 №5-рп/2004 (справа про доступність і безоплатність освіти) роз`яснив, що положення частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:

- доступність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).

Тож положеннями частини четвертої статті 53 Основного Закону України безпосередньо передбачено, що право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах реалізується на конкурсній основі і відповідно до кількості місць, що обумовлені державним замовленням.

Представник відповідача на підтримку своєї позиції звертає увагу на те, що Порядком прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2023 році, затвердженим наказом Міносвіти від 15.03.2023 №276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2023 за №519/39575, передбачено спеціальні умови участі у конкурсному відборі на здобуття вищої освіти для осіб пільгових категорій, у т.ч. дітей учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Зокрема, пунктом 1 розділу VIII Порядку №276 передбачено, що спеціальними умовами участі у вступній кампанії є: спеціальні умови участі в конкурсному відборі на навчання для здобуття вищої освіти; спеціальні умови вступу на навчання за державним або регіональним замовленням.

Спеціальні умови вступу на навчання за державним або регіональним замовленням застосовуються для рівнів, спеціальностей та форм здобуття вищої освіти, за якими воно сформовано у встановленому законодавством порядку.

У силу пункту 9 розділу VIII Порядку №276 особи, які користуються спеціальними умовами вступу на навчання за державним або регіональним замовленням у вигляді зарахування на підставі позитивної оцінки вступних випробувань, участі в конкурсі на місця державного або регіонального замовлення за квотою-1 або квотою-2, і не були рекомендовані на місця державного (регіонального) замовлення за відповідними спеціальними умовами, мають право брати участь у конкурсі на загальних умовах відповідно до конкурсного бала.

При цьому, як визначено у пункті 3 розділу IV Порядку №276, у межах сформованих у встановленому порядку обсягів державного (регіонального) замовлення розміщення місць у закладах вищої освіти здійснюється на конкурсній основі шляхом: розподілу бюджетних місць за рішенням конкурсної комісії державного (регіонального) замовника; критеріального розподілу бюджетних місць; широкого конкурсу.

Широкий конкурс використовується при адресному розміщенні місць державного замовлення для здобуття ступеня бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямувань) на основі ПЗСО та НРК5, крім зазначених в абзаці восьмому цього пункту спеціальностей та спеціалізацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку №276 надання вступникам рекомендації до зарахування на навчання за державним або регіональним замовленням у закладах вищої освіти (крім вищих військових навчальних закладах, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти) проводиться за результатами адресного розміщення бюджетних місць, які формуються в ЄДЕБО та відображаються в електронному кабінеті вступника.

Водночас відповідно до пункту 4 розділу ІХ Порядку №276 адресне розміщення бюджетних місць для прийому на навчання для здобуття вищої освіти формується в ЄДЕБО на основі конкурсних балів, пріоритетностей та впорядкування рейтингового списку вступників з урахуванням загальних, максимальних обсягів, кваліфікаційного мінімуму державного замовлення. Вступник може бути рекомендований до зарахування за найвищою пріоритетністю з числа зазначених ним у заявах, за якою вступник потрапляє у число тих, хто може бути рекомендований до зарахування на місця за державним (регіональним) замовленням, відповідно до його конкурсного бала. Технічне завдання для реалізації адресного розміщення бюджетних місць формується відповідно до Матеріалів для розробки технічного завдання до алгоритму адресного розміщення бюджетних місць в 2023 році (далі - Матеріали для розробки технічного завдання), наведених у додатку 9 до цього Порядку.

Якщо вступник за результатами адресного розміщення бюджетних місць не отримав рекомендації до зарахування на місця державного (регіонального) замовлення, але має достатній конкурсний бал за певною заявою і не отримав рекомендацію лише внаслідок застосування кваліфікаційного мінімуму бюджетних місць, то йому автоматично пропонується на вибір (в межах поданих вступником заяв) надання рекомендації до зарахування на місця державного (регіонального) замовлення за цією самою спеціальністю (спеціалізацією, предметною спеціальністю) в інших закладах вищої освіти, в яких прохідний бал є меншим, таким самим або більшим в межах 5 балів порівняно з попередньо обраним закладом.

Представник відповідача у ході розгляду справи зауважила, що модель адресного розміщення державного замовлення реалізовує принцип "місце йде за абітурієнтом", тобто місця державного замовлення надаються не закладам вищої освіти, а вступникам, які показали кращі результати під час проходження національного мультипредметного тесту (зовнішнього незалежного оцінювання, творчого конкурсу) з урахуванням закладу вищої освіти та спеціальності.

Заклади вищої освіти перед початком вступної кампанії визначають максимальні обсяги державного замовлення - це не кількість бюджетних місць, які надані відповідному закладу вищої освіти, а максимальний обсяг місць, який заклад може отримати у випадку, якщо до нього подадуть заяви абітурієнти з кращими конкурсними балами. Сума максимальних обсягів по всіх закладах вищої освіти України за відповідними спеціальностями, як правило, суттєво більша, ніж обсяг державного замовлення, затверджений Урядом.

При цьому кількість бюджетних місць, що отримав відповідний заклад вищої освіти при адресному розміщенні державного замовлення за тією чи іншою спеціальністю дорівнює кількості осіб, які отримали рекомендації до зарахування на бюджет.

З матеріалів справи встановлено, що за даними ЄДЕБО Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського у 2023 році не отримав жодного місця державного замовлення за освітнім ступенем бакалавра за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок", оскільки вступники, які за широким конкурсом отримали рекомендації до зарахування на бюджет, у тому числі і за квотою-1 та квотою-2, самостійно обрали інші заклади за вищими пріоритетами.

Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 04.03.2004 №5-рп/2004 зазначив, що положення статті 53 Конституції України про забезпечення державою безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним Законом України права на освіту та доступу громадян України до її здобуття в цих навчальних закладах на конкурсній основі. За змістом положень цієї статті здобуття вищої освіти не є обов`язковим. У Рішенні Конституційного Суду України від 21.11.2002 18-рп/2002 саме з обов`язковістю повної загальної середньої освіти пов`язана її безоплатність.

На виконання положень статті 23 Конституції України, якими гарантується право людини на вільний розвиток своєї особистості, та частини третьої статті 53 Конституції України у законах України про освіту закріплено право на вільний вибір форми здобуття вищої освіти, виду вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Реалізація права громадян на безоплатне здобуття вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах здійснюється на конкурсній основі (частина четверта статті 53 Конституції України.

За Конституцією України (частина друга статті 43) держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави (частина друга статті 95). Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов`язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.

Проте здобуття освіти в цих закладах не може обмежуватись лише обсягом державного замовлення, фінансовою основою якого є бюджетні кошти. Підготовка фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності може здійснюватися також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законом, що є додатковим засобом здобуття і забезпечення права на вищу освіту. У законодавстві України визначено, що понад установлений обсяг, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, вищі навчальні заклади можуть здійснювати прийом студентів у межах чисельності, обумовленої ліцензією, з оплатою вартості навчання на договірній основі.

Отже безоплатність вищої освіти (безоплатність навчання) в державних і комунальних навчальних закладах зобов`язує державу створити відповідні можливості, за яких громадянин України на рівних конкурсних умовах (частина четверта статті 53 Конституції України) може здобути без внесення плати у будь-якій формі вищу освіту в межах обсягу потрібних державі та суспільству фахівців.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що вступ до закладів вищої освіти дітей учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Порядку №276 у 2023 році відбувався на загальних підставах, а саме - на конкурсній основі.

При цьому конкурсний бал ОСОБА_2 становив 160,732 бали, а мінімальний прохідний бал за широким конкурсом, що надав право особам отримати рекомендації на бюджет за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок" становив 169,500 балів.

Тому ОСОБА_2 за результатами широкого конкурсу не отримала рекомендації до зарахування на місця державного замовлення у Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського за освітнім ступенем бакалавра за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок".

Водночас ОСОБА_2 мала право подати заяву на вступ до Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського за іншими спеціальностями, яким не скористалась.

На запитання суду щодо реалізації ОСОБА_2 права на вступ до іншого ВНЗ за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок" позивач та його донька повідомили, що інші вищі навчальні заклади в умовах воєнного стану не розглядались, оскільки ОСОБА_2 мала намір навчатись виключно у м. Кременчуці Полтавської області.

Отже, факт неотримання ОСОБА_2 місця для навчання за рахунок коштів Державного бюджету України пов`язаний перш за все з її свідомим вибором конкретного навчального закладу - Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського та конкретної спеціальності - 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок".

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не вступила до ВНЗ за державним замовленням, оскільки за широким конкурсом сума набраних нею балів була недостатньою для автоматичного зарахування, тоді як вона не виявила намір вступити в інший ВНЗ чи в обраний нею ВНЗ, але за іншою спеціальністю.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що за результатами вступної кампанії інші кандидати з меншою кількістю балів були зараховані до Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського на бюджетні місця представник Університету пояснила, що такі особи виявили намір навчатись за іншими спеціальностями, конкурсний бал за якими був нижчим, колегія суддів зазначає наступне.

За даними Єдиного державного реєстру ветеранів війни станом на 01.10.2023 чисельність учасників бойових дій становила 649843 осіб, а обсяг державного замовлення на підготовку фахівців у закладах вищої освіти на 2023 рік за освітнім ступенем бакалавра - 96078 місць.

Колегія суддів наголошує, що передбачена пунктом 28 частини першої статті 13 Закону №3551-XII пільга у вигляді навчання у ВНЗ за рахунок коштів Державного бюджету не є безумовною, а реалізується з урахуванням приписів Порядків №№ 975, 276.

При цьому урегульований чинним законодавством порядок зарахування осіб на навчання за державним замовленням не передбачає виділення конкретної кількості місць для цих цілей у визначених вищих навчальних закладах. Натомість таке право реалізується за широким конкурсом, внаслідок якого особа набуває право на навчання за державним замовленням у разі достатності конкурсного балу для зарахування та наявності місць державного замовлення. У такий спосіб реалізується принцип "безкоштовне місце слідує за абітурієнтом", що відповідає приписам статті 53 Основного Закону України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткове виділення доньці позивача місця для навчання за рахунок коштів Державного бюджету у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського після її зарахування на навчання за контрактом виявилось неможливим через завершення вступної кампанії 2023 року та відсутність бюджетних місць для перерозподілу в інших ВНЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року по справі № 440/18379/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 по справі № 440/18379/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 09.07.2024 року