Постанова

від 09.07.2024 по справі 141/941/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/941/23

Провадження № 22-ц/801/1566/2024

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панасюк Наталії Антонівни

на ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Климчука С.В., повний текст якої складено 03 червня 2024 року

у справі №141/941/23

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Оратівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту родинних відносин,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви та історія справи

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до районного суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, мотивуючи її тим, що відповідно до записів її паспорту, вона вказана ОСОБА_1 , (російською мовою) ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою РФ.

Згідно дозволу на імміграцію в Україну виданого Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 , уродженці смт. Оратів Вінницької області на підставі п. 3 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про Імміграцію» дозволено постійне проживання в Україні.

Відповідно до посвідки на постійне проживання вона має право постійно проживати в Україні до 19.10.2023 року.

Відповідно до листа Липовецького сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, заявницю повідомлено, що в ході перевірки матеріалів справи про надання їй дозволу на імміграцію виявлено розбіжності у написанні прізвища в свідоцтві про народження, і у разі їх неусунення буде прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні.

Так, в свідоцтві про народження її прізвище записано як « ОСОБА_1 », оскільки батьки також записані як « ОСОБА_1 ». Проте при отриманні дозволу на імміграцію в Україну було невірно перекладено прізвище з російської на українську мову, замість вірного « ОСОБА_1 » вказано « ОСОБА_1 », а тому з метою усунення розбіжностей у документах та доведення підстав на імміграцію в Україну, їй слід встановити факт родинних відносин.

За вказаних обставин просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у смт. Оратів, дійсно є донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року провадження у цивільній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням 17 червня 2024 року заявник ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Панасюк Н.А., подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд неправильно встановив обставини , що мають значення для справи, що призвело до помилкових висновків, за результатами яких постановлена ухвала про закриття провадження у справі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 02 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Клопотання представника заявника - адвоката Панасюк Н.А. про відкладення розгляду справи в зв`язку з її зайнятістю в інших судових процесах не підлягає до задоволення, так як для даної категорії справ встановлено скорочені строки розгляду, а про продовження строку апеляційного розгляду представник не просить.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції вважав, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в адміністративному судочинстві, оскільки встановив, що між заявницею та заінтересованою особою - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області виник спір про право у сфері публічно-правових відносин щодо оформлення дозволу на імміграцію та внесення відповідних змін до посвідки на тимчасове проживання заявниці в Україні і цей спір не пов`язаний з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а тому колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову.

Так, суд може постановити рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Отже, встановлення факту, що має юридичне значення (у даному випадку факту родинних відносин) серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Разом із тим, слід ураховувати, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження судом буде встановлено спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

При цьому необхідно врахувати, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23 (провадження № 61-13311св23)).

Враховуючи наведене, коли суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу, постановлену Оратівським районним судом Вінницької області 28 травня 2024 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали - п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панасюк Наталії Антонівни задовольнити.

Ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року у справі №141/941/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Оратівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту родинних відносин, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: І.М. Стадник Судді:Ю.Б. Войтко М.В. Матківська