Постанова

від 13.06.2024 по справі 522/22305/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/868/24

Справа № 522/22305/14-ц

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Триколіч І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-К», ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «ПІК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія-А», Виконавчий комітет Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», Спільне українсько-чеське підприємство «Інекон-Сервіс» про визначення права власності на нежитлові приміщення, визнання договорів недійсними, зобов`язання звільнити приміщення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ним у липні 2006 року укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» про участь у фонді фінансування будівництва виду «А». Предметом вказаного договору були грошові кошти, які сплачені позивачем на рахунок ТОВ «Інвест Таун» для фінансування будівництва офісного приміщення № 4, що розташоване у житловому будинку АДРЕСА_1 . Про перерахування коштів на рахунок ТОВ «Інвест Таун» позивачу видано свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва. Після введення об`єкта фінансування в експлуатацію позивач звернувся до ТОВ «Інвест Таун» із вимогою підготовити акт прийому-передачі, проте отримав відповідь, що отримані кошти на рахунок генерального підрядника не перераховані. Вказані обставини стали підставою звернення до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. При цьому судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20 червня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зудової Вікторії Володимирівни до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, згідно якого представник просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі 31 600 грн.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 800 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тобто рішення оскаржується позивачем лише в частині стягнення понесених витрат на надання правової допомогу у розмірі 15 800 гривень.

У частині відмови у задоволені заяви про стягнення решти витрат на правову допомогу додаткове рішення не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що по-перше, представник відповідача - адвокат Зудова Вікторія Володимирівна надала ордер на представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі угоди від 10 березня 2015 року № 49/1 про надання безоплатної правової допомоги, однак згодом в матеріалах справи з`явився договір від 10 березня 2015 року № 49/1 про надання правової допомоги, тому скаржник має сумніви на підставі чого діє адвокат. По-друге, на підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги надано Додатки № 1, 2, 4 розрахунок витраченого робочого часу та його вартість, на яких підпис від імені ОСОБА_2 виконаний іншою особою, а тому скаржник вважає, що зазначені Додатки не можуть вважатися дійсними. По-третє, розмір оплати адвоката має бути співмірним, однак сума зазначена для стягнення з позивача є завищеною. По-четверте, скаржник зазначає про недоведеність відповідачем понесених судових витрат на правову допомогу в ході розгляду даної справи. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 вважає, що додаткове рішення судом першої інстанції є незаконним та несправедливим, а вимоги відповідача щодо розподілу витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 13.06.2023 року на 11:00 год, відповідачі ОСОБА_3 , представник ПАТ «ПІК», а також треті особи - ОСББ «Вікторія», Виконавчий комітет ОМР, ТОВ «Інвест Таун», ДП МОУ «Південьвійськбуд», Спільне українсько-чеське підприємство «Інекон-Сервіс» не з`явилися, про причини неявки суду не повдломили, заяв про відкладення судового засідання не подали.

Від відповідача ОСОБА_2 надйшла письмова заява про розгляд справи за відсутності останньої.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Зудової Вікторії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 15 800 гривень, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у березні 2015 року представник ОСОБА_2 - адвокат Зудова Вікторія Володимирівна звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із запереченнями, в яких просила закрити провадження у справі.

До заперечення адвокат додала ордер серії ОД № 033432, що підтверджує повноваження адвоката Зудової В.В. на представництво інтересів ОСОБА_2 в Приморському районному суді м. Одеси на підставі договору про надання правової допомоги № 49/1 від 10.03.2015 року та договір про надання правової допомоги № 49/1 від 10.03.2015 року (т. 1 а/с 237, 239).

01.08.2016 року засобами поштового зв`язку, представником ОСОБА_2 - адвокатом Зудовою Вікторією Володимирівною направлено до суду заяву про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 9 200 грн (т. 3 а/с 161-162). В обґрунтування заяви адвокат зазначила, що оскільки відповідач приймає участь у розгляді справи не самостійно, а шляхом залучення представника, то витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивача у разі відмови у задоволенні позову. До заяви додано додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 49/1 від 10 березня 2015 року, згідно якого адвокатом було здійснено:

- ознайомлення з матеріалами справи, їх правовий аналіз, розроблення подальшої правової позиції у справі (витрачений час - 8 годин, вартістю 3200 грн);

- роз`яснення клієнту його права, надання усних консультацій по справі (витрачений час - 2 години, вартістю 800 грн);

- складання заперечень на позовну заяву, заперечень щодо клопотань позивача (витрачений час - 5 годин, вартістю 2 000 грн);

- отримання процесуальних документів на ім`я клієнта, участь у судових засіданнях (витрачений час - 8 годин, вартістю 3 200 грн).

загальна кількість витраченого часу адвоката становила 23 години, вартістю 9 200 грн.

10 березня 2015 між ОСОБА_2 та адвокатом Зудовою В.В. було укладено договір № 49/1 про надання правової допомоги, згідно п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та умовах, визначених цим договором (т. 3 а/с 164-165).

Згідно п. 3.1 Договору № 49/1 вартість однієї години роботи адвоката встановлена на рівні 400,00 грн, що розраховується у відповідному розрахунку та є додатком до цього договору.

Також до заяви адвокатом додано квитанцію № 8 від 25.05.2016 року про сплату відповідачем адвокату Зудовій В.В. на загальну суму 9200 грн (т. 3 а/с 163).

10.12.2016 року представник ОСОБА_2 подала до суду заперечення про зупинення провадження у справі (т. 3 а/с 205-209).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинена провадження у справі (т. 3 а/с 232-233).

У жовтня 2017 року представник ОСОБА_2 адвокат Зудова В.В. оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року, у зв`язку з чим Апеляційний суд Одеської області 24 січня 2018 року ухвалив постанову, якою ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 4 а/с 27-28).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Флагман-К», ОСОБА_3 , ПАТ «ПІК», треті особи: ОСББ «Вікторія-А», Виконавчий комітет ОМР, ТОВ «Інвест Таун», ДП МОУ «Південьвійськбуд», Спільне українсько-чеське підприємство «Інекон-Сервіс» про визначення права власності на нежитлові приміщення, визнання договорів недійсними, зобов`язання звільнити приміщення - залишено без розгляду (т. 4 а/с 110-111).

16.11.2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Зудова Вікторія Володимирівна подала до суду заяву про стягнення судових витрат. В обґрунтування якої зазначила, що у зв`язку з залишенням без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Флагман-К», ОСОБА_3 , ПАТ «ПІК», витрати понесені відповідачем на правову допомогу адвоката підглядають стягненню з позивача у розмірі 9 200 грн за період з березня 2015 по червень 2016 року та 14 400 грн за період з липня 2016 по листопад 2018 року, що разом становить 23 600 грн (т. 4 а/с 115-116).

До заяви додано додаток № 2 від 20.10.2018 року до договору про надання правової допомоги № 49/1 від 10 березня 2015 року, згідно якого адвокатом було здійснено:

- ознайомлення з матеріалами справи, їх правовий аналіз, розроблення подальшої правової позиції у справі (витрачений час - 8 годин, вартістю 3 200 грн);

- складання клопотання про приєднання доказів (витрачений час - 3 години, вартістю 1 200 грн);

- складання апеляційної скарги (витрачений час - 7 годин, вартістю 2 800 грн);

- ознайомлення з матеріалами справи (витрачений час - 4 годин, вартістю 1 600 грн);

- участь у судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції за період з липня 2016 року по листопад 2018 року (витрачений час - 22 годин, вартістю 8 800 грн).

загальна кількість витраченого часу адвоката становила 36 години, вартістю 14 400 грн.

Крім того, додано квитанцію № 11 від 12.11.2018 року про сплату відповідачем адвокату Зудовій В.В. на загальну суму 14 400 грн (т. 4 а/с 122).

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , Одеським апеляційним судом ухвалено постанову від 16 травня 2019 року, якою ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 4 а/с 193-196).

22.04.2021 року представником відповідача - адвокатом Зудовою В.В. до суду першої інстанції подано заперечення на клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи (т. 5 а/с 108-109).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2021 року представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Бандиш Ганні Іванівні у задоволені клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи - відмовлено.

16.08.2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Зудова Вікторія Володимирівна подала до суду першої інстанції заяву про стягнення додаткових судових витрат, в якій просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн, а з урахуванням раніше поданих заяв загалом стягнути 31 600 грн (т. 5 а/с 150-151).

До заяви додано Додаток № 4 до договору про надання правової допомоги № 49/1 від 10 березня 2015 року розрахунок витраченого робочого часу та його вартість, що підписаний між ОСОБА_2 та Зудовою В.В. 12.08.2021 року, згідно якого загальна кількість витраченого часу на правничу допомогу адвоката за складання додаткових пояснень склала 6 годин, вартістю 2 400 грн, за ознайомлення з клопотання про призначення експертизи та складання заперечень на нього склала 5 годин, вартістю 2 000 грн, за ознайомлення з клопотанням про уточнення позову та складання заперечень на нього склала 4 години, вартістю 1 600 грн, за участь адвоката у судових засіданнях з грудня 2018 року по травень 2021 року склала 5 годин, вартістю 2 000 грн, а загалом витрачений час склав 20 годин, вартістю 8 000 грн (т. 5 а/с 152).

Адвокатом також додано квитанцію № @2PL884001 від 07.05.2021 року про сплату відповідачем адвокату Зудовій В.В. на загальну суму 8 000 грн (т. 5 а/с 153).

20.06.2022 року через засоби електронного зв`язку від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зудової В.В. до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, згідно якого представник просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі 31 600 грн (т. 5 а/с 228а-229).

30.06.2022 року до суду ОСОБА_1 надав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких останній просив відмовити відповідачу в ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат (т. 5 а/с 235-237).

30 червня 2022 року ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 800 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

В постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Як вбачається з хронології розгляду справи в суді першої інстанції, представником відповідача адвокатом Зудовою Вікторією Володимирівною було:

- подано клопотання про закриття провадження;

- надано заперечення на заяву позивача щодо роз`єднання позовних вимог у самостійні провадження, заперечення на позовну заяву;

- подано клопотання про застосування строків позовної давності;

- направлено клопотання про приєднання доказів;

- надано заперечення на заяву про зупинення провадження;

- подано заяву про поновлення провадження;

- неодноразово подавалися клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;

- надані додаткові пояснення;

- подано заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи;

- взято участь у 15-х судових засіданнях: 15.04.2015 року, 12.05.2015 року, 15.07.2015 року, 23.09.2015 року, 19.10.2015 року, 20.11.2015 року, 06.06.2016 року, 25.06.2018 року, 23.07.2018 року, 31.07.2019 року, 24.10.2019 року, 20.12.2019 року, 01.06.2020 року, 10.08.2020 року, 16.08.2021 року;

- подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційним судом враховано, що предмет судового розгляду в цій справі стосується визначення права власності на нежитлові приміщення, визнання договорів недійсними, зобов`язання звільнити приміщення, тобто зачіпає права, що гарантовані ст. 41 Конституції України (право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю), що передбачає детальне вивчення матеріалів справи та потребує збирання доказів сторонами для доведення своєї правової позиції у справі.

Як встановлено матеріалами справи представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Зудова В.В. тричі зверталася до суду першої інстанції із заявами про розподіл судових витрата, а саме: 01.08.2016 року, 16.11.2018 року та 16.08.2021 року, в обґрунтування яких представник зазначила, що ОСОБА_2 приймає участь у розгляді справи через свого представника - адвоката Зудову В.В., а тому за результатом розгляду справи по суті спору з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу адвоката.

Вбачається, що рішення суду по суті спору, яким позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідачів, ухвалено судом першої інстанції 08 червня 2022 року. Повний текст цього рішення складено судом 16 червня 2022 року. Дане рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року.

20 червня 2022 року через засоби електронного зв`язку від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зудової В.В. до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Щодо тверджень скаржника, що відповідач не довів понесені ним в ході розгляду даної справи судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, то апеляційним судом такі твердження сприймає критично, виходячи з наступного.

Так, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідачем подано до суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу.

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала в провадженні суду першої інстанції з жовтня 2014 року по червень 2022 року, під час розгляду якої ОСОБА_2 користувалася послугами адвоката Зудової В.В., сплатила останній відповідний гонорар, а адвокат вчиняла процесуальні дії по справі в інтересах ОСОБА_2 , зокрема подавала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, заперечення на позовну заяву, клопотання про приєднання доказів, пояснення, інші процесуальні заяви. Також, адвокат відповідача приймав участь у 15-х судових засіданнях в суді першої інстанції.

Вбачається, що розгляд даної справи є важливим для сторін, оскільки стосується спору з визначення права власності на нежитлові приміщення, визнання договорів недійсними, зобов`язання звільнити приміщення, результат цієї справи може вплинути на законні права та інтереси сторін. Крім того, вбачається, що адвокатом відповідача досягнуто мети надання правничої допомоги у справі.

Слід зазначити, що адвокатом відповідача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

Між тим, апеляційний суд зауважує, що при розгляді питання про суми відшкодування судових витрат суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

При ухваленні додатково рішення суд першої інстанції вважав частково слушними посилання позивача про завищений розмір заявлених відповідачем судових витрат на правову допомогу щодо складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про недоведеність повноважень адвоката Зудової В.В. на представництво інтересів ОСОБА_2 , оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Так на підтвердження повноважень діяти від імені ОСОБА_2 в Приморському районному суді м. Одеси адвокатом Зудовою В.В. надано ордер серії ОД № 033432 та договір про надання правової допомоги № 49/1 від 10.03.2015 року.

Доводискаржника про неналежність таких доказів як Додатки № 1, № 2, № 4 розрахунок витраченого робочого часу та його вартість, оскільки на думку ОСОБА_1 підпис на них виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, апеляційний судне приймає до уваги, так як зазначене не впливає на повноту встановлення обставин у справі, та такі доводи скаржника розцінюються судом як спроба скасувати правильне та законне рішення.

Отже, враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг та їх характер, тривалість розгляду справи в суді першої інстанції та її результат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати на правничу допомогу з позивача на користь відповідача у розмірі 15 800 грн.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну ві дпові дь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 05.07.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова