Постанова

від 04.07.2024 по справі 160/25581/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/25581/23(суддя Луніна О.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №160/25581/23 за позовом акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» 04 жовтня 2023 року звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.07.2023 року № 000/656/32-00-07-04-19 згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 3128709 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства які ґрунтується на твердженнях про нереальність операцій з придбання товарів/послуг у ТОВ «Световит» та ТОВ «Партнер-ЕКСПІ» викладених в акті перевірки №613/32-00-07-04-14/00186520 від 07.06.2023 є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06.07.2023 №000/656/32-00-07-04-19 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з товариством з обмеженою відповідальністю «Световит» на суму 6814 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в сумі 3121895 грн. Суд дійшов висновку про неможливість встановити реальність господарських операцій позивача на підставі наданих первинних документів, адже вони носять формальний характер.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про ненадання суду документів, що стосуються спірних правовідносин у зв`язку з їх великим обсягом, а також документів які не відносяться до первинних, однак передбачених договорами я зв`язку з тим, що судом першої інстанції не з`ясовувались питання, що стосуються цих документів та судом першої інстанції не було запропоновано їх надати.

Посилається на те, що отримання послуг позивачем підтверджується первинними документами договорами, рахунками фактурами, актами, податковими накладними, платіжними документами.

Звертає увагу на практику Верховного Суду у інших справах з питань реальності господарських операцій з урахуванням діяльності контрагентів.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі повідомлення від 18.05.2023 №81/32-00-07-06-03, виданого Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.05.2023 №125-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. 9085400970 від 19.04.2023) з урахуванням уточнюючого розрахунку.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2023 №613/32-00-07-04-14/00186520 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. 9085400970 від 19.04.2023) з урахуванням уточнюючого розрахунку».

У висновках акта перевірки зазначено про нереальність господарських операцій позивача з придбання товарів/послуг у ТОВ «Световит» та ТОВ «Партнер-ЕКСПІ», порушення позивачем п. 200.1, абз в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (стор. 19 акта), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в березні 2023 року в розмірі 3128709 грн.

На підставі акта перевірки від 07.06.2023 №613/32-00-07-04-14/00186520 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 06.07.2023 №000/656/32-00-07-04-19, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3128709 грн за декларацією №9085400970 від 19.04.2023 за березень 2023 року.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення в частині висновків щодо завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду в березні 2023 року в розмірі 3121895 прийнято правомірно, а в іншій частині в розмірі 6814 грн не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що згідно з актом перевірки до висновку про неможливість підтвердити реальність взаємовідносин АТ НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» з ТОВ «ПАРТНЕР - ЕКСПІ» у січні лютому 2023 року відповідач дійшов у зв`язку з неможливістю проведення податкового аналізу поданої податкової звітності по контрагенту постачальника робіт та послуг суб`єкту господарської діяльності ТОВ «ПАРТНЕР - ЕКСПІ» (т.1 а.с.58).

Отже, відповідачем під час проведення перевірки господарської діяльності позивача за період з 01.09.2022 року по 31.10.2022 року не досліджувались обставини здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «ПАРТНЕР - ЕКСПІ», а оскаржувані рішення було прийнято у зв`язку з наявністю довідки про результати зустрічної звірки щодо контрагента позивача за інший період його діяльності, а саме з 01.09.2022 року по 31.10.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод, та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

Зазначене свідчить про те, що здійснення адміністративного судочинства відбувається за визначеними п.4 ч.2 ст. 2 КАС України принципами лише з метою виконання завдань передбачених ч.1 ст.2 КАС України.

Однак, суд першої інстанції в порушення вказаної норми, діючи в інтересах відповідача, досліджуючи наявні в матеріалах справи первинні документи фактично провів перевірку підприємства з питань реальності здійснення ним господарських операцій з ТОВ «ПАРТНЕР ЕКСПІ» та замість контролюючого органу звинуватив позивача в порушенні податкового законодавства з підстав не зазначених в акті перевірки та як наслідок проти яких не могли бути викладені заперечення у позові.

Між тим, як свідчить аналіз акта перевірки він не містить доказів порушення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ПАРТНЕР - ЕКСПІ» податкового законодавства, а відсутність реальності вчинення господарської діяльності в ньому пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача, який на думку контролюючого органу відповідає критеріям ризиковості та неналежним чином здійснює свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав, правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення не довів.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача, підлягає стягненню на користь позивача 58918,09 грн судового збору, сплаченого при поданні позову та апеляційної скарги враховуючи суму 59,05 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі рішення суду першої інстанції, виходячи з розрахунку (26840 59,05) + 32137,14 = 58918,09 грн.

З огляду на викладені обставини, враховуючи оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволені позову, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволені позову при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування в частині відмови у задоволені позову та прийняття в цій частині нової постанови, якою позов слід задовольнити повністю.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1,2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №160/25581/23 в частині відмови у задоволені позову скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.07.2023 №000/656/32-00-07-04-19 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 121 896 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №160/25581/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (вул. Електрометалургів, 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, код ЄДРПОУ 00186520) судові витрати з оплати судового збору у сумі 58918,09 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04 липня 2024 року.

Повне судове рішення складено 08 липня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва