Справа №155/508/24
Провадження №2/155/214/24
ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області.
Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 30 грудня 2016 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу позивач одружилась і з дитиною проживає в селі Оброшино Львівської області. Зазначає, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 13 грудня 2018 року у справі №155/1625/18 відповідачу визначено розмір аліментів на утримання сина в розмірі 1100 гривень щомісячно. Рішення суду відповідач виконує неналежно, на даний час існує борг в сумі 62494 гривні. Позивачка вказує, що після розірвання шлюбу відповідач недбало ставиться до виховання спільної дитини, не цікавиться її розвитком. Дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки, яка несе весь тягар виховання, навчання та лікування дитини, що має вади здоров`я. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача необхідне для захисту особистих прав та законних інтересів дитини, а також для її усиновлення в новому шлюбі.
03 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_4 , в якому останній позов визнав. Зазначив, що на даний час проживає за кордоном і не може з`явитись в судове засідання, просив розглянути справу за його відсутності. По суті позовних вимог вказав, що фактичні обставини справи визнає частково.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 21 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 01 травня 2024 року до участі у справі залучено Службу у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 05 березня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 08 липня 2024 року.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підтримала повністю. Додатково пояснила, що вдруге одружилась та проживає з малолітньою дитиною та чоловіком в селі Оброшино Львівській області. У них повноцінна сім`я, чоловік бажає усиновити дитину. Батько бачив дитину лише один раз, коли вони випадково зустрілись у місті Луцьку, на даний час не платить аліменти на дитину, взагалі не цікавиться її життям. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина є доцільним та буде відповідати інтересам останнього.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що дитина народилась після розірвання шлюбу між сторонами. Ствердив, що позбавлення батьківських прав відповідача є доцільним з огляду на стан здоров`я дитини. Дитина потребує лікування, а лікувальні заклади вимагають присутності батьків. В такому випадку чоловік позивачки буде позбавлений можливості допомагати позивачці.
Представник відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Пояснив, що останній проживає за кордоном, з дитиною не спілкується. Пояснив це тим, що у відповідача були образи на колишню дружину. Аліменти сплачував не регулярно, оскільки був безробітним. Зазначив, що відповідач не заперечує щодо сплати аліментів, не чинитиме перешкод у наданні дозволу на виїзд за кордон у разі потреби.
Представник Служби у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без їхньої участі.
Заслухавши пояснення позивачки, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_6 (позивач) та ОСОБА_4 (відповідач) розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 . Після державної реєстрації розірвання шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Сторони у справі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 04 листопада 2017 року стверджується, що позивачка 04 листопада 2017 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 .
Витягом з Реєстру територіальної громади від 24 квітня 2023 року стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Однак, як встановлено в судовому засіданні, позивачка і малолітня дитина ОСОБА_5 на даний час поживають без реєстрації в селі Оброшине Львівського району Львівської області.
Довідкою закладу дошкільної освіти села Оброшине №54 від 21 лютого 2024 року стверджується, що ОСОБА_1 працює у закладі дошкільної освіти села Оброшине на посаді асистента вихователя.
Згідно з Витягом із заключення амбулаторної (стаціонарної) лікарсько-консультативної комісії від 06 травня 2021 року та Довідки №34 про потребу дитини-інваліда у домашньому догляді ОСОБА_5 встановлено діагноз дитячий аутизм.
Довідкою-характеристикою Великолюбінського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру Львівської області стверджується, що ОСОБА_5 дійсно навчається у першому класі даного навчального закладу з 01 вересня 2023 року і по теперішній час. Згідно з характеристикою мати приділяє належну увагу вихованню сина, батько ОСОБА_4 не цікавився навчанням та вихованням своєї дитини, не відвідував дитину у школі.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21 червня 2017 року у справі №155/549/17 з відповідача ОСОБА_4 стягнуто в користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 600 гривень на дитину щомісячно, починаючи з 18 травня 2017 року. Дане рішення суду набрало законної сили 08 липня 2017 року.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 13 грудня 2018 року у справі №155/1625/18 збільшено розмір аліментів та стягнуто з відповідача ОСОБА_4 в користь позивачки на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі по 1100 гривень на дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Дане рішення суду набрало законної сили 15 січня 2019 року.
Згідно з Довідкою Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №22.14-24/2338 від 26 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2024 року (за період з вересня 2019 року по січень 2024 року) становить 62494,25 гривні.
Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області надала суду висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області №57 від 03 червня 2024 року, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітнього сина є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що батько не цікавиться вихованням дитини, не провідує її, не допомагає матеріально. Весь тягар виховання дитини, яка має особливі потреби, несе позивач.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам стосовно позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 157 СК України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.
Разом з тим це насамперед є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який - позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.
Пленум Верховного Суду України в п. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду (наприклад, постанова від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
Отже, висновок, на який посилається позивач, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування з огляду на наступне.
Проаналізувавши наданий суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, суд зазначає, що у ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківського обов`язку з утримання та виховання дитини, не наведено даних про роботу цього органу об`єктивно визначити ставлення батька до дитини, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав відповідача піде на користь інтересам дитини. Висновок здебільшого ґрунтується не на перевірках органу опіки та піклування, а на усних поясненнях матері, повідомленнях сусідів, родичів дитини щодо недбалого ставлення до виховання сина з боку батька. Засідання комісії з питань захисту прав дитини відбулось за відсутності батька. При цьому, у висновку не зазначено, чи надав батько письмові пояснення по суті питання, чи представники служби зв`язувались з ним в телефонному режимі і яка була позиція батька щодо позбавлення його батьківських прав.
З наведених вище підстав, суд не бере до уваги висновок органу опіки і піклування, оскільки він не є достатньо обґрунтованим та складеним при неповному з`ясуванні усіх обставин.
В обґрунтування заявлених позовних вимог про позбавлення батьківських прав представник позивача зазначає, що відповідач, проживаючи окремо від дитини, в повній мірі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню сина без поважних та обґрунтованих причин. Тобто, основним посиланням позивача щодо позбавлення батьківських прав відповідача являється те, що відповідач не бере участі у вихованні сина та не надає матеріальної допомоги.
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надав, проти позбавлення його батьківських прав не заперечив, проте заперечив обставини щодо несплати аліментів. Із усних пояснень, наданих в судовому засіданні представником відповідача вбачається, що відповідач останні п`ять років проживає за кордоном, що, на думку суду, суттєво перешкоджає спілкуванню. Окрім цього, дитина народилась після розірвання шлюбу між сторонами і батько не брав участі від народження у вихованні дитини, що не сприяло налагодженню емоційного зв`язку між дитиною та батьком. Заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв`язку з матеріальними труднощами відповідача, проте останній частково сплачував аліменти і не заперечує проти стягнення з нього аліментів в майбутньому.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява №31111/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Під час розгляду справи не знайшли підтвердження винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_4 , які б свідчили про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітньої дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України.
Підстав, визначених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав в процесі розгляду справи судом не встановлено. Суду не надано доказів того, що відповідач жорстоко поводився з дитиною, перебував на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію або був засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. До кримінальної відповідальності за злісне невиконання рішення суду про сплату аліментів відповідач не притягувався.
Судом не встановлено злісного небажання відповідача виконувати свої батьківські обов`язки. Заборгованість зі сплати аліментів сама по собі не може бути підставою для позбавлення відповідача його батьківських прав відносно дитини. Неможливість батька на даний час брати активну участь у вихованні сина обумовлена, в тому числі, об`єктивними обставинам, зокрема, проживанням за кордоном. Неспроможними та недоведеними суд вважає доводи представника позивача про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на потребу чоловіка позивача бути поряд з дитиною у лікувальних закладах та перешкоди в оформленні документів різного роду. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька, так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
За обставинами даної справи не доведено, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо та необхідності для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав. Позивачем не надані суду беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачем. Позбавлення відповідача батьківських прав не спрямоване на забезпечення реальних інтересів дитини. Суд звертає увагу, що батьківські права засновані на спорідненості з дитиною, тому погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав. Найкращим інтересам дитини відповідатиме збереження зв`язку з батьком, що, у разі задоволення позову, буде ускладнено.
Суд не приймає до уваги визнання позову відповідачем оскільки вважає, що визнання відповідачем позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини.
Згідно ч. 3 ст. 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 4, 13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, адреса місцязнаходження: вулиця Шевченка, 5 село Оброшине Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04369587).
Повне судове рішення складено 10 липня 2024 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.
Суд | Горохівський районний суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120270274 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав |
Цивільне
Горохівський районний суд Волинської області
Яремчук С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні