Рішення

від 08.07.2024 по справі 211/562/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/562/24

Провадження № 2/211/1162/24

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

встановив:

повноважний представник позивача Криворізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, а саме коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 123939,87 грн. та судовий збір 3028,00 грн. Необхідність звернення з даним позовом викликана порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, як власника земель міста, що зумовлено несплатою Відповідачем коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності у період з 01.01.2022 по 31.12.2022, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у відповідному розмірі. Земельна ділянка площею 0,2112 га, кадастровий номер 1211000000:03:160:0055, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою з 21.10.2015, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2021 №НВ-0008073512021. Разом з тим, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2023 №333147925 за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 розташований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 710,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 528732912110), яка на праві приватної власності з 05.06.2020 зареєстрована за Відповідачем. Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлової будівлі, яка належать Відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. А тому, у зв`язку з користуванням Відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , презюмується користування усією спірною земельною ділянкою. Слід відзначити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. З урахуванням викладеного, Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці - з 05.06.2020. Однак, станом на день звернення до суду, договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 не укладено. А отже, Відповідач у період з 01.01.2022 до 31.12.2022 користувався спірною земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів не сплачуючи відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи. При цьому, використання означеної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Крім того, повідомляють, що Департаментом містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради було направлено до Відповідача лист від 01.06.2023 №17/02-07/1661 стосовно погашення заборгованості у розмірі 123939,87 грн. Однак, лист було повернуто Відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055, який без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 24.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.07.2024 представнику відповідача ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні мирової угоди.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися.

Повноважний представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позові, та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача адвокатКовалик М.Ф. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, посилаючись на перебування його представника у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

У судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1211000000:03:160:0055, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 03.10. для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку; площа земельної ділянки 0,2112 гектарів; форма власності: комунальна; дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.10.2015 (а.с. 11, 12 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.05.2023 за №333147925 відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2020 є власником нежитлової будівлі «А-2» загальною площею 710,90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-17).

Рішенням Криворізької міської ради №3522 від 25.03.2015 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для подальшого надання їх у користування» був наданий дозвіл колишньому власнику вказаного вище нежитлового приміщення ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2112 га, розташованої по АДРЕСА_1 , для подальшого надання її Криворізькою міською радою у користування ОСОБА_4 без зміни цільового призначення. На теперішній час нежитлове приміщення належить на праві особистої приватної власності Відповідачу та розміщене на спірній земельній ділянці (а.с. 19).

Станом на день звернення до суду, договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 не укладено.

Згідно наданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області інформації фізична особа ОСОБА_1 не знаходиться на обліку, як платник орендної плати за землю з фізичних осіб на земельну ділянку площею 0,2112 га. (кадастровий номер 1211000000:03:160:0055) на АДРЕСА_1 , орендну плату не декларує та не сплачує (а.с. 20).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 здійснював фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому є таким, що за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, й зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18, у змісту яких вбачається, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Криворізька міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №922/3361/19 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Отже, позивач, при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою в період з 01.01.2022 по 31.12.2022, обґрунтовано взяв до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2023, виданий Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 21).

26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу»,яким встановлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення), та яке набрало чинності з 01.01.2022 (а.с. 23-28).

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.05.2023 за №НВ-0000993192023, цільове призначення земельної ділянки, що використовується Відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:03:160:0055, віднесено до секції 03.10, отже річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складає 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (а.с. 11, 25 зв.).

Долучений позивачем до позову витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки має статус офіційного документу, оформлений у відповідності до вимог закону та положень Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 і на час розгляду справи стороною відповідача не надано доказів скасування в судовому порядку відповідних рішень міськради.

У свою чергу, вказане рішення Криворізької міської ради від 26.05.2011 №506 є нормативним актом, було офіційно оприлюднено у визначений податковим законодавством строк, є чинним, діючим у відповідному періоді, та не скасованим у передбаченому законом порядку, а тому підлягає, у відповідності до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за 2022 рік.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №904/4393/21.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок за спірний період встановивши його відповідність вимогами законодавства, дійшов вірного висновку, що сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 до 31.12.2021, відповідно до заявленого позивачем та дослідженого судом розрахунку, становить 66 176,14 грн і ця сума підлягає стягненню з відповідача.

До суду позивачем надано Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати ОСОБА_1 за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,2112 га з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 під розміщення офісу на АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022. Сума орендної плати, що підлягає сплаті становить 123939,87 гривень. Розрахунок проведений за формулою 10328322,78 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу) * 1,2% (ставка орендної плати, яка визначена рішенням КМР від 26.05.2021 №506) (а.с. 8, 21, 22, 23-28, 29).

З огляду на викладене вище, відповідач ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України в сумі 123939,87 гривень. Суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, тому позов підлягає повному задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3028,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у заявленому розмірі.

На підставі викладеного вище та керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Криворізької міськоїради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_2 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) 123939 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 87 копійок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0055 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 липня 2024 р.

Суддя Д.М. Ніколенко