Рішення

від 09.07.2024 по справі 338/1925/23

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1925/23

09 липня 2024 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Остапишин І. Р.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участю 3-х осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 з 2006 року до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона з 2006 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_6 , як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 . Разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Після повномасштабної війни Російського Федерації проти України ОСОБА_6 був мобілізований до Збройних сил України. 14.08.2022 року під час введення бойових дій в селі Берестове Бахмутського району Донецької області загинув.

Просить встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу, скільки встановлення даного факту дозволить їй реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

29.12.2023 року представник Міністерства оборони України направив на адресу суду відзив, відповідно до якого заперечив проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити, оскільки до позовної заяви як доказ перебування у статусі фактичної цивільної дружини загиблого позивачка ОСОБА_1 , долучила копію акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї від 25.08.2022 №12/08.10-70 та копію сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.08.2022 №1/2756 про загибель ОСОБА_6 .. Проте, навіть за умови доведеності факту спільного проживання позивачкою із загиблим, цей факт не підтверджує факт проживання однією сім`єю, перебування на утриманні тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України де визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки саме як членів сім`ї.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) і зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Відповідач, вважає, що обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Таким чином, не зазначено у позовній заяві та не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов`язків у позивачки із ОСОБА_6 , а саме: щодо спілкування (розмов, листування, тощо) між нею та загиблим з часу спільного проживання та вже після оголошення воєнного стану, у тому числі щодо ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків; спільних фотографій з 2006 року до часу призову по мобілізації з загиблим, у тому числі, які б підтверджували об`єктивно ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків тощо, а також виставлені у соціальних мережах; щодо надсилання (пересилання) позивачці від загиблого коштів з 2006 року по день загибелі; підтвердження спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла; щодо перебування позивачки на утриманні у загиблого тощо; фактів спільної присутності їх на святах або періодичного спільного відпочинку.

Оскільки належних, допустимих і достатніх доказів про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім`єю та на підтвердження спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним.

Ухвалою від 21 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у ній підготовче засідання. Також, даною ухвалою було залучено до участі 3-х осіб: ІНФОРМАЦІЯ_6 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

02.01.2024 року представник 3-ї особи ІНФОРМАЦІЯ_6 направив на адресу суду пояснення, відповідно до яких заперечив проти задоволення позову та просив в його задоволенні відмовити, оскількиу матеріалах справи немає доказу, який засвідчував, що ОСОБА_6 з ОСОБА_1 вів спільний побут з 2006 року, фактично 17 років. За такий довгий період часу повинно накопичитися досить велика кількість доказів спільного проживання, окрім показів свідків про ведення спільного побуту, ще й фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальних чеків, договорів купівлі-продажу, договорів про відкриття банківського рахунку, депозитних договорів та інших письмових доказів тощо). Проте жодного доказу ведення спільного господарства в межах сім`ї не надано. Вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення.

17.01.2024р. представник 3-ї особи, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області направив на адресу суду пояснення, відповідно до яких поклався на розсуд суду.

Ухвалою від 01 травня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити та встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, позивача та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 2006 року до дати загибелі ОСОБА_6 .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник в судове засідання не з`явилися та не повідомили про поважні причини своєї неявки, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. За систематичними та почерговими клопотаннями відповідачів та представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Поліщак І.Р. в засіданні неодноразово оголошувались перерви, однак в наступні засідання ні відповідач, ні її представник вчергове не з`являлись. При цьому жодних додаткових контактних даних для їх виклику в судові засідання не повідомляли. За вказаними в клопотаннях адресами та за відомими суду адресами судом було надіслано поштову кореспонденцію. Повідомлялись про призначені засідання також за адресою електронного кабінету адвоката та в порядку ч. 11 ст.128 ЦПК. З поданих відповідачами та адвокатом Поліщак І.Р. клопотань вбачається обізнаність про місце та час призначених засідань, жодних доказів поважності причин неявки відповідачі та представник не надали.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, відповідно до наданих суду пояснень проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити. В поясненнях просив справу розглядати у відсутність їхнього представника.

Представник Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутності.

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з 2006 року до вступу ОСОБА_6 добровольцем на службу до ЗСУ та загибелі 14 серпня 2022 року проживали разом з ОСОБА_6 , як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Проживали по черзі в селі Глибівка Івано-Франківського району (там батько ОСОБА_6 жив), або в селі Раковець (там батько ОСОБА_1 жив), який був лежачий та потребував догляду. Ремонти робили в обох будинках. Коли ОСОБА_6 26.02.2022 року пішов добровольцем в ЗСУ, тоді вона висилала йому передачі через волонтерів з продуктами та амуніцією. Також, коли ОСОБА_6 міг розмовляти, то спілкувалися з нею по телефону, відправляли один одному повідомлення та фотографії. 15.08.2022р. ТЦК у селищі Богородчани вручили їй сповіщення про загибель ОСОБА_6 .. Поховання робила разом із доньками від першого шлюбу та сестрами ОСОБА_6 , які після поховання перестали з нею спілкуватися.

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які являються сусідами та мешканцями с. Раковець, в судовому засіданні пояснили, що всі в селі знали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як подружжя, оскільки останні жили разом, спільних дітей не мали, робили ремонти, вели господарство, спільно відзначали свята та разом ходили до церкви. Про те, що їх шлюб не був офіційно зареєстрований в селі ніхто не знав. Були свідками, як ОСОБА_6 добровольцем пішов на війну, а після його загибелі всім селом в честь його імені та пам`яті облаштовували меморіальну дошку.

Вислухавши позивача, її представника та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії сповіщення сім`ї № 1/2756 від 15.08.2022 року, адресованого на ім`я ОСОБА_1 та свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 20.08.22р, - солдат ОСОБА_6 , 1968 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час стрілецького бою з військовими формуваннями рф, отримавши поранення не сумісне з життям (а.с.6, 255 т.1).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 15.08.2022 року № 12/08.10-70, складений Солотвинською селищною радою, відповідно до якого, зі слів сусідів, разом з позивачкою, за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживав ОСОБА_6 , як дружина та чоловік (а.с. 7 т.1).

Згідно світлин сімейних свят та застілля родини ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , вбачається, що останні зображенні разом на світлинах (а.с. 177, 180 т.1).

Згідно накладних та товарних чеків від 26.10.2012р., 03.04.2015р., 23.06.2018р., 05.02.2019р. та 18.03.2020 року, виданих на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , вбачається, що вони разом придбали вікна та будівельні матеріали для здійснення ремонту (а.с. 173-175, 178 т.1).

Згідно довіреності від 08.08.2011р. та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів серія АР/1321267, встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , разом придбавали в користування автомобіль матки OPEL Omega 2.0 ЗНГ 1996 року випуску д.н. НОМЕР_2 та оформляли страховку (а.с. 176, 181 т.1).

Згідно послужного списку ОСОБА_6 особистий номер НОМЕР_4 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20.08.2022р. встановлено, що в графі сімейний стан ОСОБА_6 , крім колишньої дружини та доньок, вказав цивільну дружину ОСОБА_1 (а.с.229-235, 260 т.1.) Крім того у витягу з іменного списку безповоротніх втрат особового складу та сповіщення про смерть зазначено про цивільну дружину ОСОБА_1 (а.с. 6, 256, 262 т.1.)

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до положень ст.1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно положень ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

При цьому, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

За змістом статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідженні судом докази підтверджують тривалі сімейні відносини протягом заявленого позивачем строку. Організація поховання, придбання будівельних матеріалів та автомобіля, вказують на існування сімейних відносин, що також підтверджується з достатньою повнотою і з показань свідків.

Тобто, всі вищевказані письмові докази, в своїй сукупності доводять факт ведення позивачкою та ОСОБА_6 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а спільні фотокартки та додані до матеріалів справи квитанції про придбання буд-матеріалів та автомобіля, в сукупності з показами свідків, можуть бути достатньою підставою для встановлення вказаного факту.

Враховуючи встановлені на підставі наявних в матеріалах справи документів та наявність доказів ведення позивачкою спільного господарства з загиблим ОСОБА_6 однією сім`єю, суд вважає вимоги заяви про встановлення відповідного факту є обґрунтованими.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю. Так, відповідно до досліджених в судовому засіданні сімейних світлин, акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї , чеків на придбання майна, які кореспондуються з відомостями вказаними ОСОБА_6 при оформленні облікових документів військовослужбовця ЗСУ, зокрема у послужному списку ОСОБА_6 , витягу з наказу командира військової частини зазначено, що ним вказано цивільну дружину ОСОБА_1 , яку і повідомили про загибель під час стрілецького бою її цивільного чоловіка, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 83, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участю 3-х осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області про встановлення факту проживання однією сім`єю- задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 2006 року до 14 серпня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Решетов