Рішення

від 03.07.2024 по справі 368/342/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/342/24

2/368/421/24

Рішення

Іменем України

"03" липня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участі секретаря Варлам Є.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Рябокляча К.О.

та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рябокляч К.О. просять суд визначити додатковий строк, достатній для подання ним, ОСОБА_1 , заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи позов наступним.

Його батько, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та за свого життя заповіту про розпорядження належним йому майном не складав.

Після смерті батька відкрилася спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 3,25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Півецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, що на сьогоднішній день входить до складу Ржищівської ОТГ.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця є він, його рідна сестра ОСОБА_2 , а також дружина покійного батька ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За заявою ОСОБА_5 , після смерті батька була заведена спадкова справа № 188/2012, за якою ОСОБА_5 успадкувала належну йому земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_5 , за заявою ОСОБА_6 , яка є її рідною сестрою та заявлена відповідачем 2 за цим позовом, була заведена спадкова справа 150/2023 від 21.10.2023.

Інших осіб, які б могли претендувати на спадщину після смерті батька, немає.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлюється строк для подачі такої заяви у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У встановлений законом шестимісячний термін він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з наступних причин.

Про наявність на праві власності у батька зазначеної вище земельної ділянки його батько йому нічого не встиг сказати, так як помер він неочікувано, практично до цього не хворіючи і, звісно, не склавши заповіт на випадок своєї смерті.

Також про батькову земельну ділянку йому нічого не сказала і його дружина, ОСОБА_5 , хоча з нею вони підтримували досить хороші відносини до самої її смерті в 2023 році.

І лише нещодавно він випадково дізнався про цю земельну ділянку від їхнього з батьком спільного знайомого, який разом з ним працював в КСП «Лан» в с. Півці Кагарлицького району та також був пайовиком в складі цього підприємства.

Крім того, він має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з народження хворіє на тяжку невиліковну хворобу - церебральний спастичний гемірапарез з руховими порушеннями (копії медичних документів додаються).

В зв`язку з цим, його дружина, ОСОБА_8 , вимушена цілодобово перебувати з дитиною, яка не може самостійно себе обслуговувати, в зв`язку з чим потребувала стороннього догляду та лікування (копія медичного висновку про дитину-інваліда та пенсійного посвідчення дружини додаються).

Під час регулярного та частого загострення хвороби дитини, що проявлялася сильними болями правої сторони тіла доньки вся їхня сім`я не мала відпочинку ні вдень, ні вночі.

Його щоденний розпорядок починався тим, що вранці він їхав на роботу, а після роботи і в вихідні дні купував ліки та продукти, а також допомагав дружині по догляду за дитиною, надаючи їй можливість хоча б трохи відпочити після тяжких днів та безсонних ночей.

Тому коли він звернувся до Ржищівської державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадщини, то державний нотаріус листом № 10/01 - 16 від 13.02.2024 (копія листа додається) повідомила йому про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він пропустив шестимісячний строк на прийняття цієї спадщини.

При цьому йому було роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання такої заяви може бути вирішено судом.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. (Постанова КЦС ВС від 31.08.2020 № 350/1850/17 (61-42603св18).

Згідно роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні (постанова ВС від 04.03.2020 по справі № 133/1880/18).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України (абз.1 п. 24 постанови). При цьому, при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (абз.2 п. 24 постанови). Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 27.03.2019 по справі № 759/19673715-ц.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнає та просить задовольнити, оскільки батько ніколи не говорив їм, що у нього є земельна ділянка. Після смерті батька мачуха також нічого не говорила, але завжди обіцяла, що все буде їм.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, подавши до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи без участі відповідача, проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в їх задоволення, виходячи з наступного. ОСОБА_3 (відповідач 2) є рідною сестрою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З урахуванням положень цивільного законодавства та враховуючи відсутність спадкоємців першої черги та інших спадкоємців другої черги у гр. ОСОБА_5 , відповідач 2 ( ОСОБА_3 ) як єдиний спадкоємець другої черги звернулася із заявою про прийняття спадщини, наслідком чого була заведена спадкова справа №150/2023 від 21.10.2023 року. Померла ОСОБА_5 у 2012-2013 роках успадкувала майно померлого чоловіка гр. ОСОБА_4 , з яким спільно проживала. Відповідач 2 ОСОБА_3 тривалий час проживаючи у м. Вінниці досить часто (два-три рази щомісяця) відвідувала сім`ю померлих Кравченків. При цьому, ОСОБА_4 , що помер у 2012 році, до того досить часто хворів - періодичні загострення астмою, протягом останніх пів року свого життя мав проблеми з опорно-руховим апаратом, внаслідок чого його самостійне пересування було ускладненим. Позивач - ОСОБА_1 та відповідач 1 ОСОБА_2 , тривалий час проживали окремо від свого батька ОСОБА_4 . Позивач - ОСОБА_1 періодично (раз у декілька місяців) навідував свого батька. Відповідач 1 - ОСОБА_2 протягом тривалого часу - з початку 2000-х років не підтримувала стосунки з батьком - ОСОБА_4 . За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила вказаної статті можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вбачається що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування у справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Враховуючи, що законодавець не визначив переліку причин, які є поважними причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, суд у кожному конкретному випадку, виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку, вирішує питання про те, чи є причина його пропуску поважною. Тобто, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника, інших осіб, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором. Так, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення дій у визначений законом строк, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони на вчинення певної дій. Щодо посилання позивача про те що йому батько нічого не сказав про наявність земельної ділянки, і батько раптово помер, практично нехворіючи (аркуш 2 абзаци 8-10 позовної заяви), слід зазначити що дані обставини суперечать фактичним обставинам справи, оскільки як було раніше зазначено ОСОБА_4 тривалий час хворів, і його смерть не була раптовою. Крім того, як уже раніше зазначалося, згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вбачається що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна. Стосовно посилання позивача про утримання ним неповнолітньої доньки - ОСОБА_7 , слід зазначити що з матеріалів справи (посвідчення серії НОМЕР_1 , медичний висновок N 122) слідує що доглядом дитини інваліда займається його (позивача) дружина - ОСОБА_8 . Крім того, постійна зайнятість на роботі не може бути поважною причиною для пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки необхідно враховувати, що своє волевиявлення на прийняття спадщини позивач міг реалізувати різними шляхами (звернення до нотаріуса за місцем проживання, направлення засобами поштового зв`язку письмової заяви про прийняття спадщини), що не вимагало тривалого часу. Також слід зауважити, що як вбачається з трудової книжки яка додається позивачем у періоди з 31.01.2015 року по 02.06.2015 року (записи 16 та 17 трудової книжки) та з 01.09.2020 року по 16.10.2020 року (записи 18 та 19 трудової книжки) позивач не перебував у трудових відносинах. Тобто доводи щодо його перебування на роботі суперечать доказам що додаються ним до позовної заяви. Крім того, у період з 2012 року (після смерті батька) до 2023 року (до смерті сестри відповідача 2), позивач періодично (декілька разів щорічно) навідував дружину покійного батька - ОСОБА_5 . Вказані вище обставини спростовують доводи позивача що поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини на більш ніж 11 (одинадцять) років. У зв`язку з чим, відповідач вважає позивні вимоги такими що є надуманими, суперечать обставинам справи та не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши позивача, його представника, відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право є Цивільний кодекс України. Також спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України „Про нотаріат таПорядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від22.02.2012№ 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 рокуза № 282/20595.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на автомобіль марки ВАЗ-21041, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2500 га, що розташовані на території Півецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 21 червня 1989 року уклали шлюб, який був зареєстрований у Півецькій сільській раді народних депутатів, про що зроблено запис під номером 2 (а.с. 39).

04 грудня 2012 року ОСОБА_5 було подано заяву до Ржищівської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (а.с. 38)

Довідкою, виданою виконкомом Півецької сільської ради встановлено, що ОСОБА_4 дійсно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня смерті.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 Ржищівською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 188/2012 за заявою ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 27.04.2013 р. було подано заяву до Ржищівської міської державної нотаріальної контори, згідно якої вона просила видати їй свідоцтва про право на спадщину.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.04.2013 року виданого ОСОБА_5 , спадщину на яке видано свідоцтво складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2500 га під кадастровим номером 3222286400:05:306:0005, розташованої на території Півецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, що належала померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 673873, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 25.07.2007 р.

ОСОБА_5 04.05.2019 р. було подано заяву до Ржищівської міської державної нотаріальної контори, згідно якої вона просила видати їй свідоцтва про право власності на частку автомобіля як частку в спільному сумісному майні подружжя та свідоцтво про право на спадщину на спадкову частку цього автомобіля.

Згідно свідоцтва про право власності від 04.05.2019 року виданого ОСОБА_5 , згідно якого спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке вказаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з автомобіля марки ВАЗ-21041, типу легковий універсал-В, випуску 2008 року, шасі (кузов, рама) № VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого Кагарлицьким МРЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 27 січня 2009 року, що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Кагарлицьким МРЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 27 січня 2009 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 04.05.2019 року виданого ОСОБА_5 , на яке видано свідоцтво складається із однієї другої частки у праві власності на автомобіль марки ВАЗ-21041, типу легковий універсал-В, випуску 2008 року, шасі (кузов, рама) № VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого Кагарлицьким МРЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 27 січня 2009 року, що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Кагарлицьким МРЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 27 січня 2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 79).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на автомобіль марки ВАЗ-21041, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2500 га, що розташовані на території Півецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

21 жовтня 2023 року ОСОБА_3 було подано заяву до Другої вінницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 78). Листом Ржищівська державна нотаріальна контора позивачу ОСОБА_1 повідомила, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 заведена спадкова справа №188/2012 за заявою його дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інші спадкоємці після нього заяв не подавали. Заповітів від його імені не виявлено. ОСОБА_5 видавалися свідоцтва про право на спадщину на: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - 27.04.2013 за реєстровим номером 869; ч. автомобіля марки ВАЗ-21041, типу легковий універсал-В, випуску 2008 року, шасі (кузов, рама) № VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та свідоцтво про право власності на ч. цього ж автомобіля як пережившій дружині 04.05.2019 за реєстровими номерами 570, 571. Повідомили, що відповідно до ст. 1268, 1269 Цивільного кодексу України йому належало подати в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття після батька. В установлений законом 6-ти місячний строк заява на прийняття спадщини не подана, тому він вважається таким, що спадщину не прийняв. Поновити пропущений строк можна в судовому порядку та у випадку поновлення строку визнавати недійсними частково видані свідоцтва про право на спадщину та визнавати право власності на ч. спадкового майна.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем на обґрунтування заявлених вимог зазначено, що поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , є те, що про наявність на праві власності у батька зазначеної вище земельної ділянки його батько йому нічого не встиг сказати, так як помер він неочікувано, практично до цього не хворіючи і, звісно, не склавши заповіт на випадок своєї смерті, а також те, що він має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з народження хворіє на тяжку невиліковну хворобу - церебральний спастичний гемірапарез з руховими порушеннями.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1216 ЦК України).

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно достатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців;

2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 17.04.2013 року.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 вбачається, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 одружився із ОСОБА_11 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міського управління юстиції Київської області.

Від даного шлюбу позивач та його дружина має неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 19.01.2010 р. управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради на ОСОБА_8 , згідно якого їй надається соціальна допомога на дитину інваліда до 18 років.

Згідно медичного висновку № 122 від 07.07.2020 р. про дитину інваліда віком до 18 років вбачається, що ОСОБА_12 має захворювання правобічний спастичний гемірапарез і даний висновок діє до 24.07.2024 р.

Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2116/248 неврологічного відділення про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.06.2020 р. по 26.06.2020 р. з діагнозом правобічний спастичний гемірапарез.

Згідно копії трудової книжки на позивача ОСОБА_1 вбачається, що на тих копіях, які маються у справі є 19 записів, серед яких зазначені періоди роботи позивача, а саме: з 17.06.1999 р. по 27.02.2000 р., з 09.10.2000 р. по 14.02.2001 р., з 18.07.2005 р. по 31.01.2015 р., з 02.06.2015 р. по 01.09.2020 р., та з 16.10.2020 р.

Однак, з цих періодів роботи позивача є періоди, де позивач офіційно не працював, а саме: 15.02.2001 р. по 17.07.2005р., з 01.02.2015 р. по 01.06.2015 р., 02.09.2020 р. по 15.10.2020 р.

Відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В установлений законом строк позивач не подав заяву про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (у пункті 24) з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування роз`яснив, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також зазначено, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов обґрунтованого висновку,що позивачемне доведено наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини,оскільки долучені ним до матеріалів справи довідки не містять інформації про те, що дитина позивача протягом шести місяців після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, а також те, що саме в період перебування на роботі не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини, тобто не доводить факт того, що вищевказане перешкоджало позивачу вчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини.

Питання того, що позивач ОСОБА_1 не знав про існування земельної ділянки площею 3,25 га, яку мав у власності його батько ОСОБА_4 , також судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд також враховує, що належні та допустимі докази на підтвердження існуванняоб`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які унеможливлювали звернення ОСОБА_1 до нотаріуса у визначений законом строк для прийняття спадщини судам не надано, тому у задоволенні позовних вимогах суд позивачу відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2024 р.

Суддя І.І. Шевченко