Рішення

від 03.01.2024 по справі 376/3954/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3954/23

Провадження № 2/376/267/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2024 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 яка розташована на території Сквирської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.

До судового засідання позивач підтримала позовні вимоги, просила суд справу слухати за її відсутності, подавши до суду відповідну письмову заяву.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач раніше подала клопотання до Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства» на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області.

Рішенням Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області № 31-36-07 від 28 серпня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки зі зміною цільового призначення на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області» було дозволено розробити проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення з для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства»: площею 2,0000 га, що розташована на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області.

10 вересня 2020 року між позивачем та землевпорядною організацією (ФОП ОСОБА_2 ) було укладено Договір №352.20/П про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

На підставі Договору №352.20/П землевпорядною організацією (ФОП ОСОБА_2 ) був розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки зі зміною цільового призначення з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства» на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, площею 2,0000 га та передано даний проект на погодження до Держгеокадастру.

Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою експертами державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 18705/82-20 від 03.11.2020 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було погоджено.

Зазначена земельна ділянка має чіткі межі та не порушує інтереси інших осіб.

09 квітня 2021 року позивач звернулася до Сквирської міської ради Київської області із заяво про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства» у межах Сквирської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, площею 2,0000 га.

14 липня 2021 року заява позивача була винесена на розгляд чергового засідання ради проте за результатами голосування було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки зі зміною цільового призначення на підставі того, що на момент надання дозволу сільська рада не мала повноважень щодо надання дозволу на зміну цільового призначення, так як діяв підпункт «б» пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Згідно з ч.5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 81, 83, 200, 206, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, ст. 328, ЦК України, ст. 81, 116, 118, 121 123, 152 ЗК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Сквирської міської ради Київської області (місцезнаходження: вул. Карла Болсуновського (у минулому вул. Богачевського), буд. 28, м. Сквира, Київська область, код ЄДРПОУ: 04054961), про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га, яка розташована на території Сквирської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3224086800:03:017:0040, призначена для ведення особистого селянського господарства.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С. І. Віговський