Постанова

від 10.07.2024 по справі 120/10646/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10646/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

10 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2014 року в цивільній справі 127/6653/14-ц за позовом ОСОБА_1 встановлено факт перебування позивача в період з 31.07.1986 року по 28.08.1986 року в населеному пункті Діброва, Поліського району, Київської області в зв`язку з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

31.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Листом №27-П-4065-2 від 20.06.2023 позивачу відмовлено у видачі відповідного посвідчення .

Вважаючи протиправним таке рішення про відмову у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернувся із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XIІ 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XIІ).

Статтею 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

У примітці до цієї статті уточнено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Статтею 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Статтею 65 Закону №796-XII установлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст. 65 Закону №796-XII).

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

У той час, пунктом 1 Постанови №551 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (Порядок №551, чинний з 25 липня 2018 року), який визначає

Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначає постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551, якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551).

Пунктом 2 Постанови №551 встановлено, що посвідчення підтверджує статус осіб, в тому числі, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт та надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Абзацем 1 пункту 4 Порядку №551 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році (категорія 2) серії А синього кольору.

Згідно з пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Вказаним пунктом визначено перелік документів, за наявності одного з яких особам видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження або довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

Таким чином, підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є наявність одного із перелічених документів у п.11 Порядку №551.

У разі подання довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, така має містити відомості про виконання робіт в зоні відчуження із зазначенням періоду служби, днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження. Тобто ключовим питанням під час розгляду спірних відносин, являється виконання роботи з ліквідації наслідків ЧАЕС саме в зоні відчуження.

Під час судового розгляду справи встановлено, що однією з підстав для видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС останній вважає рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2014 року в цивільній справі 127/6653/14-ц, яким встановлено факт перебування позивача в період з 31.07.1986 року по 28.08.1986 року в населеному пункті Діброва, Поліського району, Київської області в зв`язку з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До затвердження у січні 1997 року постановою Кабінету Міністрів України № 51 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, діяв однойменний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.92 р. № 501, згідно з підпунктом "г" пункту 10 якого, рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі в певний період у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, а також у роботах на діючих пунктах санітарної обробки людей і дезактивації техніки було підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.95 р. № 404 з п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.92 р. №501, підпункт "г" виключено. Також визначено, що Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1997 року провести перевірку правильності видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі судових рішень, та вжити відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень.

Слід також зазначити, що правову норму щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі рішення суду про встановлення факту не включено і до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 51.

Отже, такі судові рішення на теперішній час не мають правового значення для вирішення питання про видачу зазначеного посвідчення.

Таким чином, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2014 року в цивільній справі 127/6653/14-ц, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в період з 31.07.1986 року по 28.08.1986 року в населеному пункті Діброва, Поліського району, Київської області щодо виконання обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не може бути правовою підставою для видачі позивачу відповідного посвідчення та слугувати доказом того, що особа є постраждалою внаслідок катастрофи і, відповідно, встановлювати право особи на особливі державні пільги і соціальні гарантії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року в справі № К/800/60671/13.

Окрім того, як слідує з рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2014 року в цивільній справі 127/6653/14-ц, даним рішенням встановлено лише факт перебування позивача в період з 31.07.1986 року по 28.08.1986 року в населеному пункті Діброва.

В той же час, як встановлено судом, за наслідком розгляду справи №127/11673/16-ц рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.09.2016 року, позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо встановлення факту виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення факту того, що він в період часу з 31.07.1986 по 28.08.1986 року, перебуваючи в населеному пункті Діброва Поліського району Київської області, здійснював неодноразові виїзди до населеного пункту Весняне Поліського району Київської області.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 10 Закону №796-XII достатнім є виконання будь-яких робіт, пов`язаних з усуненням наслідків аварії саме у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів (у тому числі тимчасово направленими військовослужбовцями у цей період), а за приписами пункту 4 Порядку №551 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 2) серії А видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів.

Натомість, доказів того, що позивачем виконувалися будь-які роботи, пов`язані з усуненням наслідків аварії саме у зоні відчуження у 1986-1987 роках матеріали адміністративної справи не містять.

Більше того, суд звертає увагу, що відмова Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вже була предметом розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №802/134/15-а.

Так, постановою вказаного суду від 07.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року, відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним дій Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації щодо незаконної відмови видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 .

В даній постанові судом надано належну оцінку іншим документам, що вказані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, які, на думку позивача, засвідчують факт його участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, довідці №3 від 25.01.2002 року, виданій ВАТ Вінницька автобаза Облводгоспу та іншим відомостям на підтвердження перебування ОСОБА_1 в період з 31.07.1986 року по 28.08.1986 року у відрядженні у с. Діброва, Поліського району Київської області.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду питань, порушених позивачем у його заяві, діяв добросовісно та розсудливо, з огляду на що прийняв правомірне рішення про відмову у видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.