Постанова

від 10.07.2024 по справі 438/816/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 438/816/24 пров. № А/857/12384/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 02 травня 2024 року про повернення позовної заяви в справі №438/816/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серія ЕАТ № 8202558 від 24.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

суддя в 1-й інстанції Ткачова С.М.,

час ухвалення рішення 02.05.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Борислав,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серія ЕАТ № 8202558 від 24.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 02 травня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серія ЕАТ № 8202558 від 24.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі повернуто позивачу. При цьому у задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанови серія ЕАТ № 8202558 від 24.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не надано можливості позивачу звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст.312, п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, відтак відмовив у поновлені строку звернення до суду та повернув позовну заяву позивачу

В даному контексті суд апеляційної інстанції наголошує, що завданням адміністративного судочинства, в силу частини першоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьоюстатті 122 КАС Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже,КАС Українипередбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другійстатті 122 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 132-2цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин має застосовуватись десятиденний строк звернення до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 листопада 2023 року інспектором відділення поліції №1 (м. Борислав) Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Лаврик Анастасією Іванівною винесено постанову серії ЕАТ № 8202558 від 24.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

Однак позовна заява подана позивачем до суду лише 01 травня 2024 року.

Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За приписами частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналогічні положення щодо можливості поновлення пропущеного строку містяться в абз. 2 статті 289 КУпАП, відповідно до якого в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Системний аналіз положеньстатті 123 КАС Українидає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так,статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четвертастатті 123 КАС України).

Таким чином суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

Втім, із змісту судового рішення слідує, що суд попередньої інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду та вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку, та які були визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, повернення позовної заяви без надання можливості звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку, якщо вже вказані у заяві, визнані судом неповажними, колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини другоїстатті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

На неможливість повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання/заяви про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 і апеляційний суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов`язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні.

У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.

Подібний підхід застосований касаційним судом у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 140/2046/19.

Водночас колегія суддів зауважує, що апеляційний суд не надає оцінку поважності підстав/причин для поновлення позивачем строку звернення до суду, таке на даному етапі залишається в прерогативі суду першої інстанції, оскільки встановлено порушення процесуального закону, позаяк місцевий суд не надав можливості позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.

У справі Bellet v. France Європейський Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі "Жоффре де ля Прадель проти Франції" від 16.12.92 року).

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно повернув позовну заяву, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.

Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 02 травня 2024 року про повернення позовної заяви в справі №438/816/24 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10 липня 2024 року.